Чорнобильські території "очистять" від соціальних гарантій

Чим більше років минає з часу аварії на Чорнобильській АЕС, тим наполегливіше в суспільство продукується думка, що все страшне позаду. А раз так, то й "брудні" території пора перевести в розряд "чистих". І хоча напіврозпад стронцію і цезію, які запорошили Україну і не тільки її в 1986 році, ще не настав, все навколо нас говорить про те, що безрадіоактивне життя налагоджується.

Приміром, Київ. Його вулиці давно забули обов'язкову мийку поливальних машин вранці і ввечері (і не тільки в центрі столиці, як це робиться зараз з естетичною метою), сміття та листя палять прямо в дворах, а не вивозять і "хоронять" у спеціально відведених місцях. Діти годинами граються в пісочницях, школярам задають додому оформлення гербаріїв, на ринку стало рідкістю почути "звідки продукти", та й взагалі слово "фонить" себе вичерпало... Але якщо влада активно візьметься за реформу "чорнобильської" сфери, то все, що хоча б візуально трохи вляглося, відразу ж відповість вибухом. Адже "чистка" забруднених територій торкнеться мільйонів українців, що проживають на них, яким і так дісталося сповна. Соціальні гарантії, які давно не під силу злиденній скарбниці, ризикують скоротити обсяг. Мабуть, саме з метою економії питання реабілітації "забруднених" територій зараз і активізується урядом. Безперечно, чорнобильські дотації вимагають переобліку, але до цієї проблеми потрібно поставитися з особливою відповідальністю.

Стронцій-90 - період напіврозпаду 29 років, цезій-137 - 30 років, америцій-241 - 432 роки, плутоній-239 - 24 110 років. Інші радіоактивні елементи (у тому числі ізотопи йод-131, кобальт-60, цезій-134) до теперішнього часу через відносно короткий період напіврозпаду вже практично повністю розпалися і не підвищують радіоактивне забруднення місцевості. Прем'єр-міністр Микола Азаров вважає, що "є всі підстави, нарешті, відновити, вдихнути життя в ці спорожнілі, мляві території, міста, населені пункти. А це все - робочі місця і додатковий дохід нашому бюджету, нашій країні". За його словами, у Київській області, за межами території, що безпосередньо примикає до зруйнованої Чорнобильської АЕС, не залишилося практично населених пунктів, де існує підвищений рівень радіації, з 2500 таких населених пунктів залишився тільки 31. У зв'язку з цим уряд готує нову програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Як зазначив прем'єр, фінансування чорнобильських програм цього року збільшено на 2,2 мільярда гривень. "Ефект від цього чим далі, тим буде більш відчутний", - пообіцяв Микола Янович.

Не враховуючи "чорнобильців" - переселенців і ліквідаторів, яких налічується більше 2 мільйонів, ефекту очікують 200 тис. кв. км території України і більше 5 млн га сільгоспугідь. У Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій теж налаштовані на використання цих гектарів і кілометрів в господарських цілях. Причому за словами голови відомства Віктора Балоги, враховуючи радіологічну обстановку, що покращилася, на зазначених землях, можливе зниження статусу рівня забрудненості низки територій.

І законодавча база під такі ініціативи підганяється. У березні поточного року Верховна Рада ухвалила в першому читанні відповідний законопроект ("Про внесення змін до Закону України "Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо умов ведення господарства на радіоактивно забруднених територіях) (№ 8433).

Міжнародні експерти теж згодні з необхідність "чистки" забруднених територій. На їхню думку, основною проблемою є не радіаційне забруднення, а відсутність можливостей для соціально-економічного розвитку населення.

Так, представник Програми розвитку ООН за проектом Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля (ICRIN) "Антоніус Брук зазначав, що одним із головних своїх завдань ООН бачить поширення серед населення постраждалих територій науково-обґрунтованої інформації про реальний рівень радіаційного забруднення в місцях їх проживання. "На основі цієї інформації люди зможуть вести більш продуктивну соціальну і господарську діяльність, що дозволить їм у підсумку повернутися до нормального життя. ООН підтримує уряди постраждалих від Чорнобильської катастрофи країн і прагне до 2016 року подолати застій у розвитку забруднених територій, жителям яких необхідно повернути віру у власні сили", - вважає він.

Дійсно, оживити чорнобильські зони давно пора. І влада про це не перший рік говорить, але, мабуть, порожній бюджет не дає вирішити питання. Наприклад, в грудні 2010 року Національна комісія радіаційного захисту України при Верховній Раді заявляла про намір провести дослідження радіаційного забруднення територій, які мають статус зон, з метою їх скорочення. Тоді голова НКРЗУ, народний депутат Володимир Скубенко заявив, що "поки не йдеться про виведення населених пунктів із зон радіаційного забруднення. Ми говоримо тільки про те, що щодо низки населених пунктів вже були проведені дослідження, які показали, що ступінь забруднення в них не відповідає тому рівню, за яким вони були занесені в 4-у зону забруднення". За його словами, мова не йде про зменшення якихось виплат або пільг, які отримують сьогодні люди, що проживають в цих зонах. "Так, є 1-а зона забруднення, яка підлягала обов'язковому відселенню, але навіть там сьогодні будуються нові об'єкти з переробки ядерних відходів. 25 років ми працювали над ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи, але сьогодні настав час щось будувати, будувати в 4 - й зоні, найменш забрудненій після аварії, настав час оздоровлювати території. Держава повинна стимулювати розвиток зон соціальними та промисловими проектами. Для того щоб ця зона поступово, як шагренева шкіра, стискалася і там починало відроджуватися життя", - сказав він.

Але результати досліджень до цих пір не оприлюднені. Або питання продовжує вивчатися, або висновки вчених не для "сторонніх" очей. Схоже, дежавю: коли в 1986 році по Хрещатику в 30-градусну спеку йшли першотравневі колони демонстрантів, не знаючи про те, що трапилося, комуністична еліта вивозила своїх дітей подалі від вогнища радіації. Тоді теж інформація була не для всіх.

Говорилося про "очищення" і в 2008 році. У той час міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра теж заявляв, що значна кількість населених пунктів, які знаходяться у чорнобильській зоні радіоактивного забруднення, стали менш небезпечними для життя. "У 2007 році в цих областях Міністерство з надзвичайних ситуацій здійснило дозиметричну паспортизацію 2163 населених пунктів, 332 з яких вже сьогодні можна виводити з категорії радіоактивно забруднених, а 431 - переводити в нижчу категорію", - сказав міністр.

Але далі говорильні справа не пішла. Тема дуже ризикова, як і в принципі відносини влади та електорату...

Відповідно до Закону "Про правовий режим територій, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", схваленого в 1991 році, в Україні зони радіоактивного забруднення розділені на чотири типи. 1-а - зона відчуження, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2-а зона безумовного (обов'язкового) відселення - територія, яка зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами. Третя зона - зона гарантованого добровільного відселення, територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 0,1 бер за рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварійний період. 4-а зона посиленого радіоекологічного контролю - територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини перевищує 0,05 бер за рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварійний період.

"Реабілітувати" (основна мета скоротити витрати бюджету) збираються в першу чергу 4 зону. Люди, що пережили чорнобильську катастрофу, добре пам'ятають дискусії навколо віднесення Києва до цієї території. До сих пір не зрозуміло, як всі населені пункти навколо столиці знаходяться в 4-й зоні, а сам Київ ні. Мабуть, в ті часи навіть нафтогазовому СРСР була не по кишені радіоактивна столиця з усіма можливими наслідками. А тепер з нашими економічними можливостями і сама 4 зона стала великим тягарем. От і вирішили її реанімувати для повноцінного користування, але і це вимагає чималих затрат. Так, в Україні на охорону земель в 2011 році було направлено 45,3 млн. грн. з передбачених 338 млн. грн. На сьогодні в нашій країні загальна площа земель, які потребують консервації, досягає 1,1 млн. га, з них 644,2 тис. га - деградовані, 432,1 тис. га - малопродуктивні і 11,9 тис. га - техногенно забруднені землі. Так за чий рахунок будемо чистити забруднені території?

І найголовніше, четверта зона є найбільш чутливою в соціальному сенсі слова. Не зачіпаючи дуже болюче питання "інвентаризації" ліквідаторів та інших категорій "чорнобильців", хотілося б вірити, що обіцянки влади нічого не урізати будуть виконані, але не виходить. Під час безгрошів'я розраховувати на це немає сенсу - важелі для скорочення бюджетних витрат задіяні, "економія" має особливе значення для сьогоднішньої правлячої команди з урахуванням соціальних ініціатив Президента. Але що цікаво, намір урізати одним категоріям громадян соцгарантії уживається з підвищенням їх іншим. Або електорат поділений на декілька складових частин за принципом надійності, або влада заплуталася в своїх ініціативах.

Нана Чорна

 

ИСТОЧНИК