13
вересня у Луганській облдержадміністрації відбулася зустріч представників
евакуйованих з зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році із заступником
губернатора Луганщини Анатолієм Івченко.
Мабуть, не потрібно багато пояснювати чим був
викликаний цей візит евакуйованих до влади, адже і так всім зрозуміло, що
питання про пенсійне забезпечення цієї категорії постраждалих серйозно не
піднімалося ні на одному рівні. Якщо в Законі України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
визначені правові норми щодо розмірів пенсійного забезпечення, то Постановою
Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року "Про
підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ця категорія взагалі віднесена до інших.
Слід зазначити, що у
Луганській області проживає 104 інваліда з числа евакуйованих із зони
відчуження, включаючи 17 дітей-інвалідів.
Президенту
України ЯНУКОВИЧУ В.Ф.
Прем`єр-міністру
України
АЗАРОВУ
М.Я.
Віце-прем`єр-міністру-
міністру
соціальної
політики
України
Прип`ять ТІГІПКО С.Л.
З В Е Р Н Е Н Н Я
постраждалих від Чорнобильської катастрофи,
евакуйованих у 1986 році із зони відчуження
міста Луганська
З воланням відчаю від
безпросвітності та безпорадності, кинуті в бездну виживання, але ще живі ,
вкотре звертаємось до Вас ми, постраждалі від Чорнобильської катастрофи евакуйовані
у 1986 році з міста Прип`ять та 30-км Зони відчуження.
Аварія на
Чорнобильській АЕС в одну мить накрила радіоактивною парою місто енергетиків
Прип`ять і 36 годин його мешканці разом з дітьми зазнавали вплив
смертоносного опромінювання. Нас вивозили в примусовому порядку, не
питаючи, на 3 дні в села, які згодом ставали зоною безумовного відселення.
Згідно Закону України
“Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи” громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони
відчуження, визначена 2 категорія постраждалих від Чорнобильської
катастрофи, передбачені соціальні гарантії захисту, зменшено пенсійний вік на
10 років.
так само, як і
учасникам ліквідації 1986-87 років, котрим було достатньо 1 дня перебування в
зоні.
На сьогодні з числа
евакуйованих у 1986 році із зони відчуження живими лишилася третина і тільки 4028
мають інвалідність, пов`язану з Чорнобильською катастрофою.
Хіба це тяжкий тягар для бюджету України?
У
Луганській області мешкають :
55 інвалідів, евакуйованих з 10-км зони відчуження,
32 інваліди, евакуйовані з інших терирорій зони
відчуження
17 інвалідів , з числа дітей 1972 року народження,
евакуйовані із зони відчуження.
Всього 104 інваліда у зв`язку Чорнобильською
катастрофою.
У 1986 році ми втратили все: домівки, роботу,
надбання, а саме дороге — своє здоров`я та здоров`я наших дітей. Ми жили,
працювали на благо Держави, а 27 квітня 1986р. нашою справою було спасіння
дітей з епіцентру Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від
23.11.2011р. ми, евакуйовані у 1986 році з зони відчуженя 1 категорії, по не
зрозумілим визначенням, віднесені к “ІНШИМ” інвалідам та отримуємо
призначені державні пенсії з 1 липня 2012 року:
1 група інвалідності — 150% прожиткового мінімуму
для осіб, що
втратили працездатність — 1266 грн.
2 група інвалідності — 125% прожиткового мінімуму
---- 1055 грн.
3 група інвалідності — 100% прожиткового мінімуму
---- 844 грн.
Додаткова
пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю з липня 2012 року:
інвалідам 1 групи — 36% - 303,84 грн.
інвалідам 2 групи — 24% - 202,56 грн.
інвалідам 3 групи --- 18% - 151,92 грн.
Евакуйовані, що належать до 2 категорії і отримують
пенсії відповідно Закону України “Про загальнообов`язкое державне пенсійне
страхування” додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю передбачена з 1
липня 2012р. у розмірі 18% прожиткового мінімуму замість 30%.
Ми не є іншими, ми не є інвалідами по загальним
захворюванням.
Ми — постраждалі 1 категорії у зв`язку з
Чорнобильською катастрофою !
Чому Постановою №1210
зведені нанівець права та свободи евакуйованних у 1986 році із зони відчуження,
позбавлені права на достатній життєвий рівень родини, постраждалих від
Планетарної катастрофи, що гарантовано статею 48 Конституції України?
Адже згідно статті 22
Конституції України не можуть бути скасовані гарантовані права та свободи,
а при прийнятті нових законів або внесенні змін в діючі закони не допустиме
звуження змісту та об`єму існуючих прав та свобод.
Згідно статті 58 Конституції України закони
та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків,
коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно статті 24 Конституції України
громадяни мають рівні конституційні права та свободи и рівні перед законом.
Тому постраждалі від Чорнобильської катастрофи, що зазнали радіаційний вплив, всі
рівні перед Законом України “Про статус та социальний захист громадян, яки
постраждали від Чорнобильської катастрофи” будь-то учасник ліквідації,
євакуйованний з зони відчуження, переселений з забрудненних територій, тощо.
Єдиним незаперечним
крітерієм щодо соціального захисту постраждалих є зв`язок інвалідності з
Чорнобильською катастрофою будь-то євакуйований, переселений, дитина-інвалід,
будь-то учасник ліквідації,
Ми, евакуйовані у
1986 році з дітьми в часи прямого радіаційного випромінювання зруйнованного 4
енергоблоку знаходились в регіоні, що дотепер називають зоною відчуження.
Як нам жити???
Пенсії для інвалідів-евакуйованих із зони
відчуження разом з додатковою за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановленою
Постановою КМУ №1210 у розмірі 1569грн., 1257грн.,
995грн. вистачає
тільки на двотижневе забезпечення аби-якими ліками - і все! На лікування в
стаціонарі можна не сподіватись (лікування за власний кошт). Нема чим
сплачувати комунальні послуги, придбати продукти харчування, цих коштів не
вистачить навіть на поховання.
Чорнобиль
став тяжкою історією України на віки!!!
Тяжкі
наслідки опромінювання ми відчуваємо на своєму зруйнованному
“мирним”
атомом тілі. Ми змушені виживати! Але ми ще живі!!!
Вкотре
ми, євакуйовані у 1986р. із зони відчуження, звертаючись до Вас з
благанням
:”Почуйте нас та наших дітей!!!”, як обіцяв Президент - Гарант Конституції
В И М А Г А Є М О:
1. Негайного виконання ст.50, 54 Закону України
“Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської
катастрофи”, для евакуйованих з 30-км зони відчуження, враховуючи, що в усіх
віпадках пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською
катастрофою, не можуть бути нижчими:
по 1 групі інвалідності — 10 прожиткових мінімумів
для втративших
працездатність (мінімальних пенсій за віком);
по 2 групі інвалідності --- 8
по 3 групі інвалідності --- 6
2. Передбачити у Законі України “Про Державний
бюджет України на2013 рік” кошти на погашення заборгованностей, які виникли з
1.11.2011р. з правом успадкування у випадку смерті отримувача.
3. Негайного внесення змін до Постанови Кабінету
Міністрів України №1210 від
23.11.2011р. “Про підвищення рівня соціального
захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно
якої рівень життя евакуйованих у 1986 році із зони відчуження зменшився у 6
разів. Постанова повинна відображати норми і положення порядку призначення
пенсій по інвалідності, а не встановлювати конкретний розмір.
4. Створити при Кабінеті Міністрів України
Громадську Раду представників чорнобильських організацій з рівним
представництвом евакуйованих у 1986 році із зони відчуження для опрацювання
пропозицій та рішень з питань соціального захисту постраждалих внаслідок
Чорнобильської катастрофи.
Звертаємо увагу на те, що Україна визнала
юрисдикцію Європейського Суду по правам людини 11 вересня 1997 року, але
порушуючи ст.ст.3, 6 Європейської Конвенції по правам людини, ст.1 Протокола
№1, ст.1 Протоколу №12 до Европейської Конвенції по правам людини, змушує
постраждалих від Чорнобильської катастрофи звертатися до Європейського Суду за
захистом своїх прав, що принесе збитки більше, ниж виконання чорнобильського
закону в повному обсязі.
Україна
— правова Держава. Верховенство Права — головне мірило правових відносин
Держави та Громадянина.
За
дорученням евакуйованих у 1986 році з зони відчуження м.Луганска
Голова
Луганського міського
Фонду
“Інваліди Чорнобиля” Тетяна Демченко
14.09.2012р.
ИСТОЧНИК: ЧорнобильськийПрес-Експрес
Бытует мнение , что никто не читает эти обращения ни в КМУ, ни в Соцполитике и используют их, как бумагу, по назначению. А представить только : все пострадавшие в один день отправили обращения и завалили бы и КМ и Политику.И так 2-3 раза в неделю. Это сколько бы мешков было? Скажешь- не подействует, но о себе заявлять надо?! Отвечать не успеют,будут сжигать, а значит весь Киев будет в дыму. Уже и видно и слышно. Только требование одно - Закон в действие!!!
ОтветитьУдалить