Обращение инициативной группы акции протеста г. Луганска к чернобыльцам Украины

Ми, ініціативна група,  закликаємо приєднатись до акції ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 р. - 1990 р. у наметовому містечку в

м. Луганську

З В Е Р Т А Є М О С Ь

до усіх людей та голів громадських організацій підтримати акцію розпочату  4 вересня 2012 в Луганську  на захист Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

28 лютого 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановила чіткий перелік пільг, компенсацій та інших державних соціальних гарантій потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема інвалідам-чорнобильцям, ліквідаторам, евакуйованим із зони відчуження та іншим.

Постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 49 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюються пенсії у вигляді:

державної пенсії;

додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, державні пенсії призначаються відповідно до статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Це пенсія по інвалідності та пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, особам, віднесеним до категорії 1, призначається у розмірах, встановлених статтею 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а особам, віднесеним до категорії 2, 3, 4, – статтею 51 зазначеного Закону.

Частиною четвертою статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Оскільки були порушені вищевказані норми  положення статей 39, 50, 51, 52, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо розміру основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю у зв’язку багато людей були вимушені звернутися до суду для захисту своїх прав. І отримали рішення суду,що набуло статус остаточного.

В 1996 році Україна прийняла основний закон Конституцію України.

В преамбулі Конституції вказано,що Україна є правовою державою (доказ дивись ст.1 Конституції України),тобто це означає, що вона не є авторитарною державою чи адміністративно-корупційною диктатурою.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 22 Конституції України наголошує , що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином народ України у Конституції України закріпив принцип згідно якого не можна скасувати , обмежити чи звузити обсяг існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямого застосування,  то будь-які дії будь-кого (чиновників,депутатів,міністрів та інших осіб) щодо прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів де допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод  - є незаконними оскільки внаслідок скасування , обмеження чи звуження обсяг існуючих прав і свобод – порушується  стаття  22 Конституції України.

Після 01.11.2011 виконання рішень судів винесених на користь інвалідів було припинено внаслідок усних та розпоряджень уряду та письмових листів та розпоряджень міністрів та відповідних державних установ та чиновників.

Не виконуючи рішення суду державні органи посилалися на постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Але ж ці постанови, як і рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надають права та не констатують права на невиконання рішення суду,що набуло статусу остаточного.

Тому невиконання Закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР є звуженням та обмеженням існуючих прав інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС на отримання основної пенсії згідно частини четвертої статті 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю  у відповідності статті 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 призначається у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підкреслюємо,  що в Україні ні в одного державного органу, ні в уряду, ні у Верховної ради -- немає повноважень звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС , встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) , а саме розміру основної пенсії та додаткової.

 

На підставі вищенаведеного

ВИМАГАЄМО ВІД ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ :

1.Вжити заходів для виконання Закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю  у відповідності статті 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 призначається у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

2.Вжити заходів щодо усунення порушення статті 22 Конституції відносно  звуження та обмеження існуючих прав інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС на отримання основної пенсії в розмірі , згідно частини четвертої статті 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю  у відповідності статті 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (чинна редакція) де встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 призначається у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

3.Продовжити виконання рішень суду винесених на користь інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи сплатити заборгованість,що склалося.

4. Недопускати втручання органів законодавчої та виконавчої влади в виконання судових рішень, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини це є втручанням в процедуру правосуддя та не повинно допускатись державою.

 

4 вересня 2012 року                                                      ________________