На засіданні
Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №2399)
спрямований на забезпечення повного виконання зобов'язань держави за пілотним
рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович
Іванов проти України".
Законопроектом пропонується внести зміни до законів "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Зазначеними змінами, зокрема, вирішується питання щодо поетапного погашення заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава, а також узгоджуються між собою положення названих законів.
Законопроектом пропонується внести зміни до законів "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Зазначеними змінами, зокрема, вирішується питання щодо поетапного погашення заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава, а також узгоджуються між собою положення названих законів.
Під час обговорення члени
Комітету наголошували, що у Верховного Суду України, Вищого адміністративного
суду та Вищого господарського суду зміст проекту зауважень та пропозицій не
викликав.
Водночас, парламентарії
зазначали, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних
справ підтримав даний законопроект з урахуванням деяких зауважень та поправок.
Зокрема, за висновком цього суду, суперечливим є зміст абзацу п'ятого пункту 3
розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про
гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким в редакції проекту
встановлено випадки, коли рішення суду про стягнення коштів та виконавчі
документи за цими рішеннями, боржниками за якими є суб'єкти, визначені частиною
першою статті 2 Закону, вважаються виконаними. Цей абзац не відповідає правилам
виконання судових рішень.
Так, у випадку, якщо особа
звернулася з вимогою про стягнення коштів у порушення строків, встановлених
абзацами другим і третім цього пункту, вона втрачає право на вищезазначене
стягнення, однак такі рішення не можуть вважатися виконаними, оскільки у цьому
випадку вони фактично не є такими, а особа, на чию користь вони постановлені,
залишається потенційним заявником до Європейського суду з прав людини зі
скаргою на порушення її права на виконання рішення протягом розумного строку.
Народні депутати звертали
увагу на те, що Інститут законодавства Верховної Ради зауважує, що строк
подання до органу державної виконавчої служби виконавчих документів про
стягнення коштів за відповідними рішеннями суду, винесеними до набрання
чинності цим Законом, протягом трьох місяців з дня набрання чинності пунктом 3
розділу ІІ Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових
рішень" є надто стислим з огляду на можливі об'єктивні перешкоди у поданні
документів для виконання (тривале перебування стягувача на лікуванні, у
закордонному відрядженні тощо).
Також парламентарії
звертали увагу на те, що Національна академія правових наук загалом оцінюючи
позитивно положення проекту, які є доцільними, не вбачає правильним і потрібним
запровадження черговості погашення заборгованості. Зокрема, не визначено
критерій, за яким заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з пенсійними та
соціальними виплатами, віднесено до другої черги, а також не встановлено
термін, коли буде визначатися черговість погашення заборгованості (місяць,
квартал, півріччя, рік).
Крім того, на засіданні
зазначалося, що запропоновані зміни надають можливість узгодження законодавства
України щодо виконання судових рішень та вирішення проблемних питань
невиконання рішень суду, за виконання яких відповідальність несе держава, в
контексті зобов'язань України перед європейською спільнотою і міжнародних
стандартів виконавчого провадження.
На думку народних
депутатів, зауваження відповідних органів заслуговують на увагу та у разі
прийняття даного законопроекту в першому читанні за основу слушні із цих
положень можуть бути враховані при доопрацюванні його до другого читання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий