Шановний Микола Янович! , Шевченко Віктор
Васильович, є учасником ліквідаціїї наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категоріїї.
7-8 травня 1986 року приймав участь в евакуаціїї села Товстий Ліс
Чорнобильського району в складі автомобільної колони Васильківського
ремонтно-транспортного підприємства, як старший автоколони із 15 машин.
На роботу в Чорнобильську зону в далекому 1986 році
відправляли поспіхом, відрядження не видавали. Працювати в зоні прийшлося в
екстримальних умовах, коли була загроза вибуху станціїї, коли в повітрі літала
радіоактивна сажа, респіратори часто приходилося міняти і вони не могли
захистити від радіації. Коли приїхав з роботи захворів, був кашель, боліло
горло і відкашлювалася кров. Коли звернувся до лікаря, то він пояснив, що моя
щитовидна залоза "прихватила" раіоактивного йоду. На щастя все
минулося.
Коли прийняли Закон "Про статус і соціальний захист
потерпілих від наслідків аваріїї на ЧАЕС" мені видали посвідчення учасника
ліквідації наслідків аваріїї на ЧАЕС 2-ї категорії. Потім його успішно
перереєстрували і до мене не було ніяких претензій. Мені виповнилося 50 років і
я подав заяву до Білоцерківського пенсійного фонду з проханням призначити мені
пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аваріїї на ЧАЕС 2-ї категорії.
Київська обласна адміністрація, на моє звернення, підтвердила мій статус листом
№ 04-09-517 від 07.03.2013 року.
Мною в Білоцерківський пенсійний фонд були надані всі
документи, які зміг знайти в Василькувскому трудовому архіві, в тому числі і
довідки, в яких вказано, що статус ліквідатора мені встановлено на основі на
основі відомостей про оплату праці в селі Товстий Ліс. Але відомостей, які
підтверджували б виплату мені грошей за роботу в Чорнобильській зоні в архіві
не було знайдено. Білоцерківський пенсійний фонд рішенням № 11607/03 від
07.08.2013 року відмовив мені в призначенні пенсії на основі того, що виплата
мені грошей за роботу в зоні ЧАЕС не доведена.
В рішенні сказано, що воно може бути оскаржене в органі
Пенсійного фонду України вищого рівня, або в судовому порядку. Але чому я
повинен судитися? Я чесно працював з початку трудової діяльності і працюю
зараз. Коли направили на роботу в Чорнобильську зону, я поїхав і виконав
поставлену задачу, розплачуючись за цю роботу власним здоров'ям. Живі і зараз
керівник підприємства, головний бухгалтер, інженер по кадрам, водії
Васильківського РТП, якими я керував при роботі в Чорнобильській зоні, які
можуть підтвердити факт моєї роботи в селі Товстий Ліс 7-8 травня 1986 року.
Чому я повинен розплачуватись за те, що хтось передав не всі
документи в архів? Чому я повинен відстоювати свій статус, якого мене ніхто не
позбавляв? В 21-му сторіччі повинна бути одна база данних учасників ліквідаціїї
аваріїї на ЧАЕС, щоб громадянам не треба було нічого доказувати. Чи важко зараз
перевірити і виявити "липових" чорнобильців?
В чому моя вина, що
мені відмовили в призначенні пенсії? Чи є таке відношення як до мене, учасника
ліквідаціїї аварії на ЧАЕС, політикою уряду, щоб побільше відмовити в
призначенні пенсії і тим самим економити гроші пенсійного фонду? На моїх очах в
Білоцерківському пенсійному відмовили в підвищенні пенсіїї пожилому чоловіку,
який має трудовий стаж 44 роки, є учасником ліквідаціїї наслідків аваріїї на
ЧАЕС 2-ї категорії, виграв суди (в тому числі апеляційний), мотивуючи тим, що
"суди грошей не дають, гроші дає уряд".
Чи
не є це підтвердженням несправедливого відношення влади до чорнобильців?
9 МЕСЯЦЕВ МЕНЯ ГОНЯЛИ ПО ВСЕМ ГОРОДАМ ЗА СПРАВКАМИ.. СВОЛОЧИ.............
ОтветитьУдалить