Письмо съезду ликвидаторов


Шановні брати-ліквідатори!

Звернутись до вас з таким листом мене підштовхнуло повідомлення з України, що в дійсний час установами Пенсійного Фонду України ведеться робота по перегляду первинних документів на призначення пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щодо припинення виплати пенсій за відсутністю оригіналів первинних документів.

З цього приводу я повинен дати юридичне пояснення.

Але перед тим хочу наголосити, що якщо під час президентства Віктора Ющенка всьому світові «викручували руки» щодо визнання Голодомору 33 року геноцидом українців, то теперішня влада, ігноруючи весь світ, відкинувши всі морально-етичні норми, вперто запроваджує геноцид чорнобильців. Пояснюється це дуже просто. Чорнобільський Закон передбачає певні витрати з Державного Бюджету. І якщо його виконувати, то владноможці вже не зможуть «розпилювати» бюджет по власних рахунках у офшорах. Коли нам кажуть, що у поточному році фінансування на чорнобильські програми збільшилось, то це дуже вдале маніпулювання цифрами.

Якщо порівняти ці цифри у процентному відношенні до загальних видатків бюджету і подивитись на скорочений перелік чорнобильських програм, стає ясно, що це елементарне окозамилювання, якщо не сказати гірше.

Повернемось до первинних документів.

Ще 2 липня 1990 року Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 148 «Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» було передбачене створення єдиного державного обліку чорнобильців (Державний регістр).

На виконання цієї постанови почалось створення відповідної бази даних у Дніпропетровській області. Я наголошую саме на Дніпропетровській області, оскільки приймав безпосередню участь у створенні цієї бази, спочатку як голова правління обласної організації «Союз Чорнобиль», а з 1991 року, як керівних відділу у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації. Тобто, процес створення бази даних знаю не з чиїхось розповідей, а, так би мовити, «із середини».

Насамперед подивимось, що прописано у статтях 15 та 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

Стаття 15. Підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Стаття 65. Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
1. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвід­чення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

2. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чор­нобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуван­ня пільгами, встановленими цим Законом.

3. Видача посвідчень провадиться Міністерством у справах за­хисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання цих статей була видана ціла низка постанов Кабміну.
Так, ще постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 року № 44 пердбачалось, що видача  посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження;
в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження;
г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження;
д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження;
є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках;
ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. N 148

Постановою Кабміну України від 25 серпня 1992 року № 501 перелік документів дещо звужувався, а саме:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження;
в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); 
На сьогодні діє редакція, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51: 
Посвідчення видаються:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);

інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи;

хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - на підставі висновку експертної медичної ради і акта форми № Н-1;

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Я вже передчуваю нетерплячі запити з місць до чого тут посвідчення, якщо мова йдеться про пенсії.

А ось тут як раз і «собака порився». Якщо ви уважно читали вищевикладене, то де сказано, що посвідчення видаються на підставі копій документів?

Всі первинні документи, які визначають статус учасників ліквідації наслідків аварії здавались до відповідних структур обласних державних адміністрацій де і повінні зберігатися на правах документів суворого обліку і постійного зберігання.

На практиці це було так. У Дніпропетровській облдержадміністрації був створений спеціальний архів у якому зберігались всі первінні документи і анкети бази даних на всі категорії чорнобильців. За домовленістю з органами соціального захисту, при виході на пенсію, чорнобильці одержували копію архівного документу, завірену підписами відповідального працівника та печаткою облдержадміністрації. Таким чином у будь-який момент первинні документи могли бути перевірені державними контролюючими органами щодо їх ідентичності копіям.

Якщо один і той же документ потрібен одночасно кільком різним державним органам, та до того ж тільки в оригіналі, то це питання має бути врегульоване тільки державою, а не власником документа.

Про архів я пишу у минулому часі, тому що у березні 2003 року я виїхав за кордон і тепер доля цього архіву мені невідома. Так же як мені невідома доля комп’ютерної бази даних, яка створювалась майже десятиліття, на яку витрачені шалені державні гроші. Особисто я мав усну догану від МНС України за повільне наповнення цієї бази.

Щоправда, тепер і міністерства такого нема…

Ну, не можуть безслідно зникнути важелезні металеві шафи з сотнями кілограм безцінних паперів та гігабайти комп’ютерної інформації.

А якщо таке трапилось, то це вже не просто геноцид. Це тяжкий злочин проти Конституції, проти народу, проти України. І люди, винні у цьому мають бути суворо покарані.

З повагою
Учасник ліквідації наслідків аварії
 на ЧАЄС 1986 р.
Михайло Розумов

Комментариев нет:

Отправить комментарий