Саме стільки часу трудиться в Михайлівському райавтодорі водій М.Ф.
Манявський. Прийшов сюди ще до служби в армії. До речі, проходила вона (вірніше
сім її місяців) в Афганістані. Там теж шоферував. Після армії знов прийшов у
райавтодор.
За роки роботи Микола Федорович освоїв
кермування всіма видами техніки, яка була в організації. Щоправда, крім
тракторів. Возив і розкидав щебінь, асфальт, інші будівельні матеріали.
Довелося йому і в Чорнобилі побувати в 1986
році. Тоді прийшов наказ в організацію послати людей в зону аварії для
ліквідації її наслідків.
Ніхто не хотів їхати, а ми з кумом
Олександром Волковим, який на той час теж працював у райавтодорі, попхалися.
Зовсім розуму не було! — згадує М.Ф. Манявський. — Бачили реактор, радіацію,
звичайно ж, отримали. Та ще й яку дозу! Пізніше поміряли рівень радіації на
моїй машині, то він у кілька разів перевищував допустимий. Що вже говорити про
те, скільки ми мали його, отого опромінення.
А ще Микола Федорович повідав, що їм,
чорнобильцям, щороку виділяють путівки в санаторій, однак він від них
відмовляється. Бо хоча сама путівка й безкоштовна, однак треба ж за щось
дістатися до санаторію, та й із собою взяти якусь суму грошей. А їх вільних
немає в сім‘ї, бо заробітки автошляховиків нині в невеликі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий