Чорнобиль… Ось ми й
відзначили 29 річницю спорудження «саркофагу» над зруйнованим 4-тим енергоблоком.
Пройшло 29 років, але і в наш час продовжують гинути ліквідатори тієї вже
далекої аварії. Тільки в сьогоденні ми вмираємо вже не від відсутності захисту
від радіації – нас вбиває держава. Вбиває відсутністю спеціалізованого
медичного лікування, неможливістю забезпечити пристойне життя, простою
нехваткою коштів.
У нас постійно щось забирають – пенсії, медичне обслуговування, тощо.
Забирають відкрито, нахабно. Згадаємо тільки слова прем’єр-міністра
України азарова – «чорнобильцям ніколи не платили, й платити не будемо…»
Але саме головне – нас постійно дурять – чого тільки не придумують,
тільки б не платити наші пенсії. Коли береш до рук деякі «документи», на
підставі яких нам зараз нараховуються та виплачуються пенсії, стає моторошно –
в сталінських зонах – уранових рудниках для зеків були значно менші нормативи
праці, ніж зараз офіційно вимагається для підтвердження пенсії ліквідаторів.
Нас завжди дурили, і тоді, коли посилали до радіаційного пекла без хоч
якогось захисту від радіації, і потім, після 1990 року, коли визнали значні
фальсифікації рівня радіації в місцях проведення нами робіт, але нічого не
зробили для приведення розмірів отриманої нами заробітної плати до тих розмірів,
які потрібно було платити при оприлюднених рівнях радіації.
Але була надія, що все поправиться - був наш закон, який хоч якось
гарантував нам можливість дожити наше життя більш-менш по-людськи.
Події 2011 року, коли підконтрольні бандитським угрупуванням особистої
структури Януковича – партії регіоналів, Верховна Рада України, Кабінет
Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі
спеціалізовані суди, апеляційні та суди першої інстанції, повністю спаплюжили
законні права потерпілих від Чорнобильської катастрофи на достойне життя,
достатнє медичне обслуговування, були кошмаром. Згадаємо хоч постанову № 745
Кабінету Міністрів України, відповідно до якої бомжі мали право на більшу
пенсію, ніж інваліди ліквідатори… І хоча ця постанова проіснувала всього два
місяця, вона усім показала відношення держави до ліквідаторів ЧАЕС,
постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Саме держави, бо янукович, азаров –
це просто фігуранти. Жоден з посадовців, суддів України не сказав: «Що ми
робимо – ми ж вбиваємо тих, хто подарував нам можливість життя в 1986 – 1988
роках». Всі промовчали.
ВСІ…
Потім була постанова 1210…
Що можна сказати - якщо постанова № 745 просто вбивала скопом всіх
чорнобильців, то постанова № 1210 дала якійсь частині ліквідаторів, потерпілих,
можливість зводити кінці з кінцями, обрікаючи всіх інших на смерть. Але навіть
«щасливчики», у яких збереглися необхідні документи, щоб щось отримати по
постанові № 1210, розуміють, що всі формули цієї постанови штучні, притягнуті
«за вуха», і в любий момент можуть бути змінені, відкориговані, як захоче
черговий «азаров».
І сьогодні, більше ніж через півроку після втечі з країни януковича,
азарова та їх оточення, в Україні діє все ж та постанова № 1210.
Нова влада нічим не відрізняється від старої, більше того, вже яценюк
прийняв постанову № 112, якою обрізав навіть ті крихти, які доставалися
чорнобильцям від азарова. І що саме страшне – ніхто не збирається вирішувати
питання постраждалих від Чорнобильської катастрофи в правовому полі. Нове
керівництво залишає все в «ручному» режимі, на підставі фальсифікованих
документів.
Головна проблема ліквідаторів, потерпілих від Чорнобильської катастрофи –
брехня, брехня, в першу чергу, офіційної української влади. Брехня, яка вже
звела в могилу більше ліквідаторів, ніж вбила радіація. Брехня, яка вбиває нас.
Брехня держави.
Здавалося б, якщо держава визнала свою вину за втрату працездатності
ліквідаторам, потерпілим від дії радіації, то держава повинна її компенсувати.
Тим більше, що в нашому законі № 769-ХІІ, ці зобов’язання прямо прописані.
Здавалося б, компенсація втрати працездатності повинна бути нарахована
саме для робіт, пов’язаних з дією радіації, так як ми робили саме на таких
роботах, але ні, по постанові № 1210 нам усім нараховується пенсія за роботу,
яку ми виконували до Чорнобиля. Це не законно.
Поясню по простому – абсолютна більшість професій не мають ризику для
здоров’я, життя працюючих. В цих професіях практично відсутня плата за ризик,
так як його в цих роботах не має, людина може впасти, спіткнувшись,
зламати кінцівку, в разі особливої
невдачі стати інвалідом, і це максимум. Тому для такого виду робіт потрібна
спеціальна страховка від нещасного випадку, яку за працівника платить
роботодавець.
Є невелика кількість професій, в яких працюючим приходиться працювати з
речовинами небезпечними для здоров’я людини - так звані шкідливі умови праці. Є
зрозумілим, що концентрація шкідливих речовин ретельно контролюється, але в цих
роботах є незначний ризик отримати професійну травму. В заробітну плату таких
працюючих закладено плату за ризик, бо професійні травми знижують подальшу
якість життя і можуть приводити до значних страждань.
І є ще робота в екстремальних умовах – коли концентрація шкідливих речовин
не підлягає контролю і перевищує норми в рази, десятки разів. Коли наслідки одного дня, одного часу, а іноді
і однієї хвилини роботи в таких умовах не тільки роблять калікою, а заживо
з’їдають до самої смерті. Тобто виконання такої роботи гарантовано приводить до
значних страждань і суттєвого погіршення всього подальшого життя.
Зрозуміло, що такі роботи автоматично, після їх виконання, приводять до
повної втрати професійної працездатності – постраждалого від дії іонізуючої
радіації вже ніколи не можливо допускати до робіт пов’язаних з радіацією.
Зрозуміло, що працівника потрібно інформувати про ризик такої роботи, та
надавати йому відповідну оплату, в рази, десятки разів більшу, ніж за звичайну
роботу, бо у всякому випадку цей працівник втратить на 100 відсотків професійну
працездатність та стане інвалідом. І після того як ця людина втратить
працездатність, держава повинна йому платити або до повного відновлення
працездатності (чого не робить медицина, правда в Європі) або до самої смерті,
бо це не іграшки – людина постраждала за державу, за суспільство, і держава
повинна платити.
Існують десятки міжнародних конвенцій, угод, декларацій, які визнала
Українська РСР і які повинні були бути виконані в 1986 – 1988 роках…
Все просто та зрозуміло, і законно.
А у нас в Україні - одна брехня…
Брехня, яка
вбиває кожного з нас, кожного дня…
Учасник ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС
(квітень - травень 1986 року)
Віктор Гайдак
Залишилось
507 днів …
Країну
розікрали… і відповідати за це будуть вкотре прості українці… в тому числі і
інваліди ЧАЕС…
Ось такий невтішний висновок напрошується коли знайомишся з документами
Міністерства фінансів України, розміщеними на сайтах цього міністерства.
Оприлюднені на днях розрахунки міністерства до проекту зміни Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» безсумнівно показують, що інвалідам ЧАЕС нема більше
сенсу чекати від держави виконання зобов’язань по компенсації втрати здоров’я,
професійної працездатності під час ліквідації аварії, її наслідків в 1986 –
1988 роках.
Можновладці замахнулися навіть на ті крихти, які сплачують інвалідам ЧАЕС
останні роки – в проекті бюджету України на 2015 рік знову передбачається
свавілля Кабінету міністрів України по встановленню розміру пенсій, допомоги на
оздоровлення в розмірі «фінансових можливостей Державного бюджету України».
Навіть вже розрахована «потенційна економія на 2015 рік – 41,599 мільярди
гривень»…
У кого і скільки конкретно відберуть, нам ще не зрозуміло, хоча сама
наявність таких розрахунків «потенційної
економії» дозволяє стверджувати, що в Кабінеті Міністрів України вже чітко
підраховано, скільки і чого відібрати у кожного інваліда ЧАЕС.
І … обіцянки адресної допомоги кожному, хто доведе, що така допомога йому
потрібна.
В чомусь ми самі винні, побратими – ми дозволили цим негідникам над нами
неприкрито знущатися, доводити нас до жебракування, що вони й зробили, не
дивлячись на те, що ми всі радіаційні інваліди, яких радіація доконує кожен
прожитий нами день, і без необхідних нам кожен день ліків, якісного харчування,
ми приречені на досить жахливу та болісну смерть.
Але це не зупиняє в цій країні наших правителів - нас вже поховали,
заживо. Було б чесніше просто вивести нас в поле, та розстріляти, щоб усі інші
мешканці цієї планети зрозуміли, що не потрібно заради інших людей ризикувати
своїм здоров’ям, життям своїх родин – все одно ці інші люди не допоможуть потім
в скруті…
Дивно, але вбивати нас, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, обрікаючи на
жебракування, вимушує й світова, в першу чергу європейська громада.
Хоча, чого дивного?
Саме 507 днів залишилось у нас, шановні побратими-чорнобильці, для вирішення
питання: а яким повинен бути розмір державної пенсії, додаткової пенсії
(відшкодування за пошкодження здоров’я або втрату працездатності) та щорічної
допомоги на оздоровлення, які гарантовані нам Державою за участь у ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Адже саме 507 днів залишилось до того дня, до якого саме на державу, в
тому числі і відповідно до п. 13. 13. «Норм радиационной безопасности (НРТ-76)
и Основных санитарных правил (ОСП-72/80), які діяли на час Чорнобильської
катастрофи, покладено обов’язок зберігати всю необхідну для встановлення цих
розмірів документацію.
(Вставка 1 - п. 13. 13. НРБ та ОСП)
До листопада 2011 року питання компенсації за втрату працездатності,
втрату здоров’я були врегульовані прийнятим 28.02.1991 року Верховною Радою
УРСР Законом Української РСР № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон
796-ХІІ).
Підконтрольний бандитському угрупуванню особистої структури Януковича –
партії регіоналів, Верховна Рада України прийняла Закон України від 14 червня
2011 року № 3491-VI (3491-17) «Про внесення змін до Закону України «Про
Державний бюджет України на 2011 рік», яким в пункті 7 дозволила Кабінету
Міністрів України сплачувати належні інвалідам ЧАЕС пенсії «у порядку та
розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного
фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
З листопада 2011 року, після захвату влади в Україні злочинним
угрупуванням В. Ф. Януковича, підконтрольні йому органи державної влади, в
першу чергу Кабінет Міністрів України, встановив рівень соціального захисту
ліквідаторів аварії, потерпілих від її наслідків, їх дітей нижчим, ніж
соціальний захист антисоціальних елементів.
Держава визнала соціальну значимість бандитів, злочинців вищою, ніж
інвалідів ЧАЕС…
За «Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним
поданням правління Пенсійного фонду України …», яким Конституційний Суд України
дозволив Кабінету Міністрів України «вручну» регулювати рівень соціальних
виплат, ряд суддів Конституційного Суду України звільнено з посад суддів
Конституційного Суду України у зв’язку з порушенням ними присяги судді.
Саме зараз з’явилась інформація про
прийняття Державного бюджету на 2015 рік.
Саме це змусило мене звернутися до КМУ з таким зверненням:
(Вставка 2 – Звернення до КМУ від 09.12.2014 року).
Учасник ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС
Віктор Гайдак
чернобыльцы в единстве сила
ОтветитьУдалить