Зізнаюсь у своїй іще давній, діткливій
наївності і щирій доброзичливості до тих, хто творив і творить, пише закони для
суспільства. Зрію християнською думкою, що це не буде святотатством, коли
скажу, що до цих вершин державного і світового порядку я ставився як до Біблії,
до її святих і незмінних скрижалей.
Думав,
вірив у весь людський законотворчий талант, у щоденну юридичну правову місію
державотворення: я довіряю державі — і вона захищає мене, і я захищаю державу.
Такий обов’язок і право. Але з часом став аврально провалюватись у схибливі
законотворчі «дірки», котрі вимагали добрячих міцних ниток, навіть дратви, щоби
їх латати, і додаткових непередбачуваних, часто даремних зусиль для їх
розуміння і сприйняття.
Артпідготовка
на «ураження»
на «ураження»
Ось
чорнобильський напрямок. Був ошелешений, приголомшений, немов ударений
дубинякою по голові, як читав Закон України «Про внесення змін до Закону
України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня торік, де як
автоматною чергою прошивало: «встановити, що норми і положення статей 20, 21,
22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України. «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом
Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів,
бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов‘язкового
державного соціального страхування.
Що за
цим стояло і що стоїть?
Скасування
компенсацій, безкоштовного придбання ліків, зубопротезування, позачергового
одержання санаторних путівок, житлової площі, відведення земельних ділянок і
т. д.
Викинуто геть усе, що надавалося потерпілим батькам і дітям. Прощавайте, державне забезпечення дітей до вступу до школи, безкоштовне харчування у школі, виплати мінімальної заробітної плати сім’ям на кожну дитину шкільного віку, котра стала інвалідом, оздоровчі путівки, видання лікарняних листків по догляду за хворою дитиною, безкоштовне користування різними видами транспорту, вступ поза конкурсом до вузів, надання додаткової житлової площі. «Чистими», неураженими зробили громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, і позбавили їх відповідної доплати.
Перелік «подарунків» можна продовжувати. Такий орієнтувався наступ торік.
Намагаюся ознайомитися і зрозуміти Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», надрукований у газеті «Голос України» 31 грудня 2014 року. Це, я так зрозумів, завдання, дороговказ на цей час, у якому ми живемо, на 2015 рік і, може, надалі, якщо знову не вноситимуться зміни (ой як ті зміни збивають з пантелику народ і державу, виводять із обраного ритму!)
Які ж пропонуються зміни?
Пишеться: у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»: «абзац п’ятий частини другої виключити». Шукаю в цьому законі той п’ятий абзац другої частини у статті 2.
Розумію, що абзац — це відступ у початковому рядку тексту. Дивлюся один відступ, другий…
А де ж та друга частина? Напружую на всі заставки очі. Що означає слово «частина» у правовому документі? Може, це той самий абзац чи кілька абзаців, чи розділ?
Шукав п’ятий абзац другої частини — як голку в стогу сіна.
Поки що не знайшов. Сподіваюся, хтось допоможе, а може, і я сам, шляхом тренувань.
Тепер пропоную текст попереднього «старого» закону: «Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії по радіаційному захисту населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії АН ЧАЕС України, Міністерства сільського господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України по гідрометеорології за поданням обласних рад народних депутатів…»
А ось початок цього, вже зміненого тексту, що пропонує вищезгаданий новий закон: «Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, за погодженням…»
Побачили: тут уже Кабінет Міністрів має приймати рішення не на основі досліджень, висновків міністерств, обласних рад, як раніше, а за поданням центрального органу виконавчої влади. Хоча експертні висновки науковців, академічних спеціалістів — робляться.
І взагалі, Кабінет Міністрів трактує закони Верховної Ради по-своєму, як захоче. Часто там, де мовиться про компенсації і пільги, закон залишають збоку, а всілякі пільги чорнобильцям надаються, як пишуть у цьому законі про зміни, «у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». А з попереднього досвіду видно, що такі розміри, в більшості випадків, дорівнюють нулю.
Місцеві «клерки»
переганяють воза?
Такі важкі роздуми, такі враження, як і у мене — в усіх чорнобильців області, що дізнавалися про подане владними структурами. І вони, як одна стражденна, але дружна сім’я, в єдиному поході проти української і всесвітньої біди зібралися на свої екстрені збори в актовій залі Деснянської (у місті Чернігові) районної ради. Вів збори голова обласної громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Анатолій Лігун.
Були запрошені представники управлінь, відомств, які займаються чорнобильськими питаннями. В центрі принципового обговорення був цей вищезгаданий закон про зміни. Велике громадське обурення і подив викликала стаття 60.
Нагадаємо: в попередньому законі про статус чорнобильців у ст. 60 мовилося, що ліквідаторам можуть надаватися й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством. Тепер цю статтю хочуть змінити так, аби ці люди, за вибором, користувалися не пільгами й компенсаціями, а одним із законів.
І характерно те, що ці зміни (хоч уже підписані на вищому рівні) перебувають іще в обговоренні, консультаціях у вищих ешелонах влади, а на місцях уже діють соціальні служби, повідомляють усно, дзвонять на квартири і пропонують, вимагають писати заяву, яким законом користуватися. Їм відповідають — тими законами, які є, які не відмінені. Попередня редакція статті, вважають ліквідатори, правильна, логічна, демократична. Одержуй, що заслужив — як інвалід, як чорнобилець. А «змінний закон» — то дискримінація, звуження, скасування прав і свобод, що не дозволяє ст. 22 Конституції України.
І немає механізму втілення, запровадження оновленої статті 60, щоби відповісти на запитання, на який термін може бути той вибір — на місяць, два, рік. Може, ліквідатор обере один закон, а потім захоче перейти на інший (у житті всяке буває). А на нього накидають зашморг у формі пропонованої заяви. Це майже КПУ — камера попереднього ув’язнення. Кажу «майже», хоча може стати й «камерою вічного ув’язнення». І запрошення від соціальних органів на написання таких заяв, якщо це буде ухвалено після ймовірних нових змін до вже зміненого закону, мають подаватись у письмовій формі. Як документ. А місцеві виконавці живуть не тими, ще пошуковими, консультаціями, не протестними акціями, а відомчими інструкціями, якщо вони є, та усними наказами зверху.
Розповідав мені мій знайомий, як оце зараз ішов він у стоматологічну поліклініку на пільгове протезування. Йому відповіли, що такі пільги ліквідовуються. «Хто вам таке сказав?» — запитав пацієнт. Пауза. Чи тут усна, чи письмова вказівка зверху? Ще доконечно невідомо, як буде, а регіональні виконавці вже ніби переганяють воза. А може, й не переганяють. Ідуть нога в ногу, колесо в колесо, втілюють ухвалене в життя. «Це подібне до того, як раніше влада робила колективізацію, — вперед, швидко, достроково, без усіляких заперечень, — підкреслював мій знайомий. — Хто не виконував, був проти, того висилали до Сибіру, репресували, а потім через тривалий час, ніби схаменувшись за вчинене, реабілітовували».
Кажуть, як чорнобилець не напише заяви на один закон, то не користуватиметься компенсаціями при сплаті за комунальні послуги, втратить право на грошову компенсацію, на отримання санаторно-курортної путівки тощо. Ще крутіше заварила Чернігівська міська виконавча дирекція обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Навіть Міністерство охорони здоров’я не визначилося, як бути з лікарняними для вагітних жінок, а ця «виконавча дирекція» попереджає страхувальників про припинення фінансування органами Фонду листків непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, виданих на 180 календарних днів, і вимагає від Міністерства термінового внесення змін до інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я від 13.11.2011 р.
Місцеві діячі-виконавці ідуть у наступ і на вагітних жінок. А можна було би почекати виплати за попередньою інструкцією, а тут просто б’ють по майбутньому життю.
Ознайомлююся з листом державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», яка просить у обласної громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» дати письмове роз’яснення щодо надання гарантованих державою компенсацій та пільг (додаткові відпустки, оплата лікарняних, відшкодування вартості комунальних послуг) особам, які належать до 3-ї, 4-ї категорій, та осіб, котрі постійно проживають або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, державні службовці, державні спеціалісти, лаборанти Держсанепідемслужби у зв’язку із Законом від 28 грудня 2014 року, яким внесені зміни до Закону про статус і соціальний захист чорнобильців, апелюють, як це визначено відповідними інструкціями, не до держави, яка приймає закони, не до своїх безпосередніх керівників у Києві, а до громадських інституцій. Звичайно, певні роз’яснення тут нададуть, але останні крапки над «і» — за державою.
Ніби на особливому авральному режимі закривають шухляди й аптеки, які вчора давали безкоштовні ліки: не роблять цього, не видається вчорашня допомога на оздоровлення. Кошти в казначействі є, але вони ніби заморожені.
Подвійна петля затягується на санаторних путівках, інвалідам і чорнобильцям відмовляють соціальні відділи, якщо вони не подали вищезгаданої заяви, за яким одним законом вирішили одержувати пільги. Раніше це питання вирішувалося конкретно і просто. Наприклад, інвалід-чорнобилець писав заяву в чорнобильський відділ, що він тут не стоїть на обліку на одержання санаторної путівки. Цю заяву вимагали в інвалідському відділі. І навпаки. Й самі ці відділи вели контроль. Не треба було жодних добровільно-примусових заяв. І зараз вони не потрібні, бо принижують людську гідність і обмежують права чорнобильців. Так вважає заступник завідувача відділу соціально-правового захисту федерації профспілкових організацій області Ніна Грицай, з якою я вів розмову на цій зустрічі. До речі, Ніна Дмитрівна разом із обласною громадською організацією «Союз Чорнобиль України» у 90-х роках порушила питання у всеукраїнському масштабі, щоб визнати дітей 1986 року постраждалими від аварії і відповідно оздоровлювати їх. Проти закону, про який ми говорили вище, піднялася вся чорнобильська рать Чернігівщини та всієї України. Усі виступаючі на зборах вимагали скасувати його.
Ці збори у Чернігові, як і в областях, районах України, відбулися в унісон нагальній, я сказав би – надзвичайній зустрічі у Києві, з міністром соціальної політики та його командою, яку ініціювала Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Союз Чорнобиль України».
З-поміж інших на ній з різкою критикою такого владного свавілля виступив голова Чернігівської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Анатолій Лігун.
Усі члени ради — проти введення такого, м’яко кажучи, не повністю підготовленого закону, який загнав багатьох у глухий кут, бо наявні порушення прав людей, котрі, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, захищали нашу землю від ядерної чуми.
Здається, міністр із розумінням поставився і обіцяв підтримку у вимогах ліквідаторів. Він не до кінця пробув на цій зустрічі, бо поспішав на якесь інше засідання. Заступники, котрі залишилися на зустрічі, «погоди не робили». Вони відповідали на болючі запитання таким чином, як скаже міністр. На себе якоїсь відповідальності не брали. Мав готуватися протокол цієї зустрічі, свої варіанти вдосконалення чи, можливо, й переробки. Велика група народних депутатів звернулася з цього приводу в Конституційний суд.
Хто знає, скільки доведеться чекати результатів цих консультацій спірних бачень обставин, доповнень до нової редакції закону або до його ймовірного скасування. На чорнобильських зборах і зустрічах вирішено ретельно вивчити всі рекомендації, які подадуть ці відомства, а також Конституційний суд.
І якщо знову знехтують правами та свободами чорнобильців, зокрема ліквідаторів, то, як вони заявили, піднімуться всією Україною на протестні акції.
Несанкціоновані випробування
і «чорнобилець» Шевченко
Я вдаюся до несподіваної, парадоксальної аналогії через роки і відстані. Ось дивіться: думаємо, беремося за голову знову і знову — чому сталася та катастрофа на четвертому реакторі.
Відповідь без усяких натяжок і доважок — як постріл, як засторога. Цитую офіційний, тисячі разів вивірений висновок: «Перед зупинкою блоку дирекцією АЕС були намічені несанкціоновані випробування одного з турбогенераторів». То був несамовитий, шалений, смертельно ризикований експеримент, не підкріплений інженерною надійністю.
І цей закон, про який говоримо (іду на далеку, може, й не дуже доречну аналогію) — як не до кінця додуманий експеримент над людьми, теж у всіх потрібних вимірах і параметрах не санкціонований ні здоровим глуздом, ні нашим народом, який, за Конституцією, є єдиним джерелом влади в Україні, ні навіть текстуальною термінологією, як вважають спеціалісти.
Цей закон ніби знищує, стирає з землі все чи майже все, що давала держава чорнобильцям. А вони ж живі люди, живі атоми. Чиновниками все ніби подається так, що самі ці «смертники 1986 року» самі собі вигадали якісь пільги і їх, мовляв, треба скасувати. Звужують права та свободи чорнобильців. А вони, ці права і свободи, повторюсь, як записано у ст. 22 Конституції України, «гарантуються і не можуть бути скасованими».
Ось яка таємнича, ще не дуже пізнана природа цього жорстокого суспільного експерименту. Як сказали в Міністерстві соціальної політики і в соціальному департаменті ОДА, їхнє відомство цього закону не писало. І додали в нашій розмові, що якби готували, то як і раніше, звернулися б за пропозиціями з місць до областей і районів, демократично виробили б загальну думку і бачення подальших параграфів, уточнень, а тоді б ішли на всеукраїнський рівень. А цей «змінний» мінний закон писався якимось іншим відомством, як говорили мені в облдержадміністрації, і це відомство ні з ким не радилося, не консультувалося.
Тому для соціальників це був сюрприз, якщо не конфуз. Без них «пекли» їх питання. Нічого істотно позитивного на зборах не могли відповісти юристи про задоволення чорнобильських позовів . Суддею тут став не юридичний корпус, а Кабінет Міністрів, котрий усе вирішує за юристів, анулює ті позови, повідомляючи, що на їх задоволення немає коштів.
У стосунках з Пенсійним фондом теж проблеми через зміну різних інструкцій.
Обговорені й затверджені на зборах ювілейні заходи до 25-річчя обласної організації. Є вагомі підсумки. І один із них — відстоювання прав та свобод побратимів по приборканню аварії.
Завжди постає в рядах заклик «чорнобильця» Тараса Григоровича Шевченка. Чому так його прийменовую до цих людей? Бо він і у своєму житті, і на все майбутнє свого народу пройнявся його болями, піднімає, боронить його й закликає:
«Борітеся — поборете!»
І ось прийшли повідомлення — владні структури не хочуть слухати ліквідаторів. Готувалася всеукраїнська протестна акція. Невже новий – чорнобильський – Майдан?
Із заклику-протесту Чернігівської організації СЧУ на всеукраїнській протестній акції
Викинуто геть усе, що надавалося потерпілим батькам і дітям. Прощавайте, державне забезпечення дітей до вступу до школи, безкоштовне харчування у школі, виплати мінімальної заробітної плати сім’ям на кожну дитину шкільного віку, котра стала інвалідом, оздоровчі путівки, видання лікарняних листків по догляду за хворою дитиною, безкоштовне користування різними видами транспорту, вступ поза конкурсом до вузів, надання додаткової житлової площі. «Чистими», неураженими зробили громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, і позбавили їх відповідної доплати.
Перелік «подарунків» можна продовжувати. Такий орієнтувався наступ торік.
Намагаюся ознайомитися і зрозуміти Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», надрукований у газеті «Голос України» 31 грудня 2014 року. Це, я так зрозумів, завдання, дороговказ на цей час, у якому ми живемо, на 2015 рік і, може, надалі, якщо знову не вноситимуться зміни (ой як ті зміни збивають з пантелику народ і державу, виводять із обраного ритму!)
Які ж пропонуються зміни?
Пишеться: у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»: «абзац п’ятий частини другої виключити». Шукаю в цьому законі той п’ятий абзац другої частини у статті 2.
Розумію, що абзац — це відступ у початковому рядку тексту. Дивлюся один відступ, другий…
А де ж та друга частина? Напружую на всі заставки очі. Що означає слово «частина» у правовому документі? Може, це той самий абзац чи кілька абзаців, чи розділ?
Шукав п’ятий абзац другої частини — як голку в стогу сіна.
Поки що не знайшов. Сподіваюся, хтось допоможе, а може, і я сам, шляхом тренувань.
Тепер пропоную текст попереднього «старого» закону: «Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії по радіаційному захисту населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії АН ЧАЕС України, Міністерства сільського господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України по гідрометеорології за поданням обласних рад народних депутатів…»
А ось початок цього, вже зміненого тексту, що пропонує вищезгаданий новий закон: «Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, за погодженням…»
Побачили: тут уже Кабінет Міністрів має приймати рішення не на основі досліджень, висновків міністерств, обласних рад, як раніше, а за поданням центрального органу виконавчої влади. Хоча експертні висновки науковців, академічних спеціалістів — робляться.
І взагалі, Кабінет Міністрів трактує закони Верховної Ради по-своєму, як захоче. Часто там, де мовиться про компенсації і пільги, закон залишають збоку, а всілякі пільги чорнобильцям надаються, як пишуть у цьому законі про зміни, «у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». А з попереднього досвіду видно, що такі розміри, в більшості випадків, дорівнюють нулю.
Місцеві «клерки»
переганяють воза?
Такі важкі роздуми, такі враження, як і у мене — в усіх чорнобильців області, що дізнавалися про подане владними структурами. І вони, як одна стражденна, але дружна сім’я, в єдиному поході проти української і всесвітньої біди зібралися на свої екстрені збори в актовій залі Деснянської (у місті Чернігові) районної ради. Вів збори голова обласної громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Анатолій Лігун.
Були запрошені представники управлінь, відомств, які займаються чорнобильськими питаннями. В центрі принципового обговорення був цей вищезгаданий закон про зміни. Велике громадське обурення і подив викликала стаття 60.
Нагадаємо: в попередньому законі про статус чорнобильців у ст. 60 мовилося, що ліквідаторам можуть надаватися й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством. Тепер цю статтю хочуть змінити так, аби ці люди, за вибором, користувалися не пільгами й компенсаціями, а одним із законів.
І характерно те, що ці зміни (хоч уже підписані на вищому рівні) перебувають іще в обговоренні, консультаціях у вищих ешелонах влади, а на місцях уже діють соціальні служби, повідомляють усно, дзвонять на квартири і пропонують, вимагають писати заяву, яким законом користуватися. Їм відповідають — тими законами, які є, які не відмінені. Попередня редакція статті, вважають ліквідатори, правильна, логічна, демократична. Одержуй, що заслужив — як інвалід, як чорнобилець. А «змінний закон» — то дискримінація, звуження, скасування прав і свобод, що не дозволяє ст. 22 Конституції України.
І немає механізму втілення, запровадження оновленої статті 60, щоби відповісти на запитання, на який термін може бути той вибір — на місяць, два, рік. Може, ліквідатор обере один закон, а потім захоче перейти на інший (у житті всяке буває). А на нього накидають зашморг у формі пропонованої заяви. Це майже КПУ — камера попереднього ув’язнення. Кажу «майже», хоча може стати й «камерою вічного ув’язнення». І запрошення від соціальних органів на написання таких заяв, якщо це буде ухвалено після ймовірних нових змін до вже зміненого закону, мають подаватись у письмовій формі. Як документ. А місцеві виконавці живуть не тими, ще пошуковими, консультаціями, не протестними акціями, а відомчими інструкціями, якщо вони є, та усними наказами зверху.
Розповідав мені мій знайомий, як оце зараз ішов він у стоматологічну поліклініку на пільгове протезування. Йому відповіли, що такі пільги ліквідовуються. «Хто вам таке сказав?» — запитав пацієнт. Пауза. Чи тут усна, чи письмова вказівка зверху? Ще доконечно невідомо, як буде, а регіональні виконавці вже ніби переганяють воза. А може, й не переганяють. Ідуть нога в ногу, колесо в колесо, втілюють ухвалене в життя. «Це подібне до того, як раніше влада робила колективізацію, — вперед, швидко, достроково, без усіляких заперечень, — підкреслював мій знайомий. — Хто не виконував, був проти, того висилали до Сибіру, репресували, а потім через тривалий час, ніби схаменувшись за вчинене, реабілітовували».
Кажуть, як чорнобилець не напише заяви на один закон, то не користуватиметься компенсаціями при сплаті за комунальні послуги, втратить право на грошову компенсацію, на отримання санаторно-курортної путівки тощо. Ще крутіше заварила Чернігівська міська виконавча дирекція обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Навіть Міністерство охорони здоров’я не визначилося, як бути з лікарняними для вагітних жінок, а ця «виконавча дирекція» попереджає страхувальників про припинення фінансування органами Фонду листків непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, виданих на 180 календарних днів, і вимагає від Міністерства термінового внесення змін до інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я від 13.11.2011 р.
Місцеві діячі-виконавці ідуть у наступ і на вагітних жінок. А можна було би почекати виплати за попередньою інструкцією, а тут просто б’ють по майбутньому життю.
Ознайомлююся з листом державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», яка просить у обласної громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» дати письмове роз’яснення щодо надання гарантованих державою компенсацій та пільг (додаткові відпустки, оплата лікарняних, відшкодування вартості комунальних послуг) особам, які належать до 3-ї, 4-ї категорій, та осіб, котрі постійно проживають або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, державні службовці, державні спеціалісти, лаборанти Держсанепідемслужби у зв’язку із Законом від 28 грудня 2014 року, яким внесені зміни до Закону про статус і соціальний захист чорнобильців, апелюють, як це визначено відповідними інструкціями, не до держави, яка приймає закони, не до своїх безпосередніх керівників у Києві, а до громадських інституцій. Звичайно, певні роз’яснення тут нададуть, але останні крапки над «і» — за державою.
Ніби на особливому авральному режимі закривають шухляди й аптеки, які вчора давали безкоштовні ліки: не роблять цього, не видається вчорашня допомога на оздоровлення. Кошти в казначействі є, але вони ніби заморожені.
Подвійна петля затягується на санаторних путівках, інвалідам і чорнобильцям відмовляють соціальні відділи, якщо вони не подали вищезгаданої заяви, за яким одним законом вирішили одержувати пільги. Раніше це питання вирішувалося конкретно і просто. Наприклад, інвалід-чорнобилець писав заяву в чорнобильський відділ, що він тут не стоїть на обліку на одержання санаторної путівки. Цю заяву вимагали в інвалідському відділі. І навпаки. Й самі ці відділи вели контроль. Не треба було жодних добровільно-примусових заяв. І зараз вони не потрібні, бо принижують людську гідність і обмежують права чорнобильців. Так вважає заступник завідувача відділу соціально-правового захисту федерації профспілкових організацій області Ніна Грицай, з якою я вів розмову на цій зустрічі. До речі, Ніна Дмитрівна разом із обласною громадською організацією «Союз Чорнобиль України» у 90-х роках порушила питання у всеукраїнському масштабі, щоб визнати дітей 1986 року постраждалими від аварії і відповідно оздоровлювати їх. Проти закону, про який ми говорили вище, піднялася вся чорнобильська рать Чернігівщини та всієї України. Усі виступаючі на зборах вимагали скасувати його.
Ці збори у Чернігові, як і в областях, районах України, відбулися в унісон нагальній, я сказав би – надзвичайній зустрічі у Києві, з міністром соціальної політики та його командою, яку ініціювала Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Союз Чорнобиль України».
З-поміж інших на ній з різкою критикою такого владного свавілля виступив голова Чернігівської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Анатолій Лігун.
Усі члени ради — проти введення такого, м’яко кажучи, не повністю підготовленого закону, який загнав багатьох у глухий кут, бо наявні порушення прав людей, котрі, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, захищали нашу землю від ядерної чуми.
Здається, міністр із розумінням поставився і обіцяв підтримку у вимогах ліквідаторів. Він не до кінця пробув на цій зустрічі, бо поспішав на якесь інше засідання. Заступники, котрі залишилися на зустрічі, «погоди не робили». Вони відповідали на болючі запитання таким чином, як скаже міністр. На себе якоїсь відповідальності не брали. Мав готуватися протокол цієї зустрічі, свої варіанти вдосконалення чи, можливо, й переробки. Велика група народних депутатів звернулася з цього приводу в Конституційний суд.
Хто знає, скільки доведеться чекати результатів цих консультацій спірних бачень обставин, доповнень до нової редакції закону або до його ймовірного скасування. На чорнобильських зборах і зустрічах вирішено ретельно вивчити всі рекомендації, які подадуть ці відомства, а також Конституційний суд.
І якщо знову знехтують правами та свободами чорнобильців, зокрема ліквідаторів, то, як вони заявили, піднімуться всією Україною на протестні акції.
Несанкціоновані випробування
і «чорнобилець» Шевченко
Я вдаюся до несподіваної, парадоксальної аналогії через роки і відстані. Ось дивіться: думаємо, беремося за голову знову і знову — чому сталася та катастрофа на четвертому реакторі.
Відповідь без усяких натяжок і доважок — як постріл, як засторога. Цитую офіційний, тисячі разів вивірений висновок: «Перед зупинкою блоку дирекцією АЕС були намічені несанкціоновані випробування одного з турбогенераторів». То був несамовитий, шалений, смертельно ризикований експеримент, не підкріплений інженерною надійністю.
І цей закон, про який говоримо (іду на далеку, може, й не дуже доречну аналогію) — як не до кінця додуманий експеримент над людьми, теж у всіх потрібних вимірах і параметрах не санкціонований ні здоровим глуздом, ні нашим народом, який, за Конституцією, є єдиним джерелом влади в Україні, ні навіть текстуальною термінологією, як вважають спеціалісти.
Цей закон ніби знищує, стирає з землі все чи майже все, що давала держава чорнобильцям. А вони ж живі люди, живі атоми. Чиновниками все ніби подається так, що самі ці «смертники 1986 року» самі собі вигадали якісь пільги і їх, мовляв, треба скасувати. Звужують права та свободи чорнобильців. А вони, ці права і свободи, повторюсь, як записано у ст. 22 Конституції України, «гарантуються і не можуть бути скасованими».
Ось яка таємнича, ще не дуже пізнана природа цього жорстокого суспільного експерименту. Як сказали в Міністерстві соціальної політики і в соціальному департаменті ОДА, їхнє відомство цього закону не писало. І додали в нашій розмові, що якби готували, то як і раніше, звернулися б за пропозиціями з місць до областей і районів, демократично виробили б загальну думку і бачення подальших параграфів, уточнень, а тоді б ішли на всеукраїнський рівень. А цей «змінний» мінний закон писався якимось іншим відомством, як говорили мені в облдержадміністрації, і це відомство ні з ким не радилося, не консультувалося.
Тому для соціальників це був сюрприз, якщо не конфуз. Без них «пекли» їх питання. Нічого істотно позитивного на зборах не могли відповісти юристи про задоволення чорнобильських позовів . Суддею тут став не юридичний корпус, а Кабінет Міністрів, котрий усе вирішує за юристів, анулює ті позови, повідомляючи, що на їх задоволення немає коштів.
У стосунках з Пенсійним фондом теж проблеми через зміну різних інструкцій.
Обговорені й затверджені на зборах ювілейні заходи до 25-річчя обласної організації. Є вагомі підсумки. І один із них — відстоювання прав та свобод побратимів по приборканню аварії.
Завжди постає в рядах заклик «чорнобильця» Тараса Григоровича Шевченка. Чому так його прийменовую до цих людей? Бо він і у своєму житті, і на все майбутнє свого народу пройнявся його болями, піднімає, боронить його й закликає:
«Борітеся — поборете!»
І ось прийшли повідомлення — владні структури не хочуть слухати ліквідаторів. Готувалася всеукраїнська протестна акція. Невже новий – чорнобильський – Майдан?
Із заклику-протесту Чернігівської організації СЧУ на всеукраїнській протестній акції
Без суда, без слідства, без аналізу,
Без проникнення в смертельну радіацію.
Уряд знищує і групами, і нарізно
Усіх нас — як зайву резервацію.
Ми на смерть ішли у вісімдесят шостому,
Падали і піднімались знов.
Смертники, вставаймо повноросто
Проти смертних урядових змов.
Без проникнення в смертельну радіацію.
Уряд знищує і групами, і нарізно
Усіх нас — як зайву резервацію.
Ми на смерть ішли у вісімдесят шостому,
Падали і піднімались знов.
Смертники, вставаймо повноросто
Проти смертних урядових змов.
Яків КОВАЛЕЦЬ
Післяслово
Коли друкувався цей матеріал, у Києві відбулися парламентські слухання з чорнобильських питань. Виступаючи на них, президент Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» В. О. Березін сказав: «Те, що з ними (чорнобильцями – Авт.) роблять Уряд і Верховна Рада, інакше, як геноцидом, напевно, назвати й не можна. У 2013 і 2014 роках ніяких соціальних питань не розглядалося. За три роки, з 2011-го, жоден Прем’єр-міністр не зустрівся з чорнобильцями, не почув їх». Дивно, незрозуміло, що Закон № 76, про який ми ведемо мову в цьому матеріалі, був підписаний 28 березня, а проголосований 29-го. «Чи потрібні такі закони чорнобильцям?», — запитував у народних депутатів В.О. Березін.
Відбулися протестні акції у столиці. Оголосили голодування ліквідатори в Ромнах Сумської області. Піднялася вся Україна.
Це змусило Головне управління Апарату Верховної Ради дати роз’яснення щодо тієї шістдесятої статті. В ньому йдеться: «З огляду на зазначене Головне управління не вбачає підстав розуміти положення статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як таке, що вимагає від особи вибору всього комплексу наданих пільг і компенсацій лише за одним із законів. Наведений вище навіть стислий аналіз законодавства об’єктивно зумовлює висновок, що у випадку, якщо особі надається певний статус за двома чи більше законами України (як-от за законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» або іншими законами), а деякі пільги є однотипними, то за особою залишається право вибору кожної окремої пільги за одним із законів. Тобто громадянам надано право вибору Закону щодо окремої пільги чи компенсації, а не щодо всього комплексу пільг і компенсацій за окремим законом у цілому (і відмови від надання їм прав на пільги і компенсації за іншими законами загалом).
У контексті порушеного питання, на думку Головного управління, принципово важливо взяти до уваги, що в соціальній державі, якою має бути Україна згідно з Конституцією, будь-які розбіжності в розумінні правових норм повинні трактуватися на користь інтересів людини».
А ПРО CТ.54 ПОЧЕМУ ВСЕ МОЛЧАТ? В ИСПРАВЛЕННОЙ РЕДАКЦИИ ЗУ№796-12 ПЕНСИИ 6-8-10 ИСКЛЮЧЕНЫ! И ПРОЛОНГИРОВАНО ДЕЙСТВИЕ ПОСТ.1210 ПО УСМОТРЕНИЮ КМУ ДО СУЩЕСТВОВАНИЯ ПОСЛЕДНЕГО ЧЕРНОБЫЛЬЦА!
ОтветитьУдалить