Наболіло (7 квітня 2015 року)

03 квітня 2015 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гладун Х. А. при розгляді цивільного позову про відшкодування шкоди завданої Кабінетом Міністрів України, як правонаступником Ради Міністрів Української РСР, під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перервала розгляд справи по суті, вискочила з зали суду грюкнувши дверима так, що посипалася штукатурка і більш до зали суду не з’явилася, так і не закінчивши судового засідання.

Причиною неадекватної поведінки судді стали факти, озвучені заступником голови Центру віктімології ліквідаторів аварії на ЧАЕС І. Х. Бургасом судової статистики (по даних реєстру судових рішень), відповідно якої за три останні роки (з 07.2011 року) в Печерському районному суді було розглянуто 370 цивільних справ за позовами постраждалих, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проти держави Україна, і жодна справа не була вирішена на користь особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи.

Ось список суддів цього суду, які більш за всіх приймали рішення проти інвалідів ЧАЕС: Батрин Олеся Василівна – 35 справ, Бортницька Віта Вікторівна – 20 справ, Кирилюк Ірина Володимирівна – 30 справ, Новак Роман Васильович – 44 справи, Остапчук Тетяна Володимирівна – 47 справ, Ільєва Тетяна Григорівна – 48 справ, Литвинова Ірина Валеріївна – 64 справи, Матійчук Галина Олександрівна – 30 справ та Соколов Олексій Михайлович – 15 справ. Всі ці справи набрали законної сили, тобто були затверджені трійками суду апеляційної інстанції та п’ятірками суду касаційної інстанції.

Типове для цих рішень рішення судді Крижанівської Г. В. (Справа № 2-1278/12, розглянута 18.05.2012 року за позовом Особа 1 до держави Україна про відшкодування шкоди, реєстр 24197059, затверджене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А. 20 лютого 2013 (реєстр № 29623816) ввійшло навіть до НПК ЦК України (т. 11, під редакцією І.В.Спасибо-Фатєєвої).

Фактично всі судді які приймали ці рішення, затверджували їх в судах апеляційної та касаційної інстанції, прийняли завідомо неправосудні рішення, так як головне їх твердження, що «правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, регулюються нормами бюджетного законодавства та є такими, що мають соціальну природу», не дозволяє приймати рішення по цим справам в порядку цивільного судочинства – навіть студентам відомо, що виконання державою її соціальних функцій не може існувати у формі цивільно-правового зобов’язання, так як не є майновою відповідальністю, перекладеною з заподіювача на державу, і не є спеціальним деліктом, тобто ці справи розглядаються виключно в адміністративному судочинстві. Це по-перше, а по-друге, у відношенні інвалідів – ліквідаторів аварії на ЧАЕС стверджувати про соціальну природу зобов’язань держави про відшкодування шкоди завданої здоров’ю, втрату працездатності це фашизм, підлість злодіїв проти людей, які замість них, їх батьків, відвернули саму страшну загрозу всьому живому на Землі.

Яким же (чи якою ж) ……… потрібно бути, щоб стверджувати наступне:

«Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України особа має право на відшкодування доходів, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищезазначених норми у їх взаємозв'язку виходить,  по-перше: не отримана позивачем пенсія, яка встановлена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», спрямованого на здійснення соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи, не може розглядатися, як упущена вигода, зважаючи на те, що позивач ніколи не отримав би таких виплат за звичайних обставин, оскільки право на такі виплати у нього виникло в результаті надзвичайних обставин та подолання їх наслідків, а саме: Чорнобильської катастрофи;

по-друге: ЦК України регулюються цивільні відносини, зокрема і відносини відшкодування шкоди, однак, слід зважити, що такі відносини мають бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню та майновій самостійності учасників, а отже питання виплати пенсії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути врегульовано положенням ЦК України».

Цей висновок судів трьох інстанцій, в першу чергу Печерського районного суду м. Києва, є ганьбою судової системи, ці судді повинні бути покарані. Що можливо сказати про суддів які «не знають», що техногенна аварія за своєю правовою природою не може розглядатися як форс-мажорна, так як шкода завдана працівникам, навколишньому середовищу завдається джерелом підвищеної небезпеки – це є спеціальний делікт, в якому шкода відшкодовується на засадах відповідальності, а порядок та умови такого відшкодування встановлено безпосередньо ЦК України (ст. 1187). Це не є новелою.

Віктімологія техногенних катастроф чітко відрізняє правові механізми відповідальності за саму аварію від правових механізмів відповідальності за проведення ліквідації її наслідків.

Всяка шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки є генеральним деліктом.

Для значної частини ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які не були присутні 26.04.1986 року, в момент вибуху 4 енергоблоку, безпосередньо в зоні аварії, сама аварія не має юридичного значення.

Твердження про те, що визначений в статті 13 Закону 796-ХІІ обов’язок держави відшкодувати шкоду громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за пошкодження здоров'я або втрату працездатності має суто соціальний характер – так як, нібито, мова йдеться про перенесення відповідальності на державу в порядку виконання нею соціальних функцій, є протиправним.

Віктимізація постраждалих від Чорнобильської катастрофи має різну правову природу та породжує різні обов’язки по відшкодуванню шкоди постраждалим. Так віктімізація населення яке постраждало від радіаційного забруднення, віктімізація професіоналів, які працювали на Чорнобильській АЕС під час вибуху 26.04.1986 року, віктімізація професіоналів які проводили роботи з ліквідації наслідків аварії, і які в силу специфіки своєї роботи не могли не знати про фактичний рівень радіації в місці проведення ними робіт значно відрізняються від віктімізації ліквідаторів наслідків аварії, яких направили до місця роботи з інших тариторій, які не зазнали радіаційного забруднення і які працювали в зоні особливого контролю держави без обов’язкових засобів індивідуального захисту.

Віктімізація ліквідаторів наслідків аварії, яких направили до місця роботи з інших територій, які не зазнали радіаційного забруднення і які працювали в зоні особливого контролю держави без обов’язкових засобів індивідуального захисту, є наслідком порушення цілої низки імперативних норм загального міжнародного права (jus cogens), міжнародних договорів, укладених та ратифікованих Українською РСР та внутрішніх нормативних актів, обов’язкових для виконання.

Що робити з такими суддями? Що робити в такій державі з такими суддями? Багато ліквідаторів пропонують створювати Чорнобильські трибунали і направляти всі неправомірні рішення судів всіх інстанцій, в тому числі і конституційного Суду України, на розгляд юристів, яким довіряють безпосередньо самі ліквідатори і виносити кожен випадок прийняття незаконного рішення у відношенні ліквідаторів на суд громади…

  Віктор Гайдак

7 квітня 2015 року

Учасник ліквідації аварії

на Чорнобильській АЕС

(квітень - травень 1986 року)