Слово «Чорнобиль» давно
стало для пересічної людини cкоріше страшним міфом, аніж реальністю. Значну
частину соціальної напруженості у суспільстві, яку пов’язують з аварією на ЧАЕС
та її наслідками, треба розглядати у якості, так званого «чорнобильського
синдрому».
Цікаво, що у формуванні цього явища, постанови та дії чиновників,
публічних людей та особливо засобів масової інформації грали не меншу роль,
аніж радіаційний фактор. Недовіра до офіційних каналів у післяаварійний період
була настільки серйозною, що керівництво СРСР запрошувало експертів з закордону
та надавало їм можливість виступити на відкритих засіданнях.
Що в свою чергу висвітлювались в засобах масової інформації. Це спочатку
дало позитивний ефект, який зменшив страх та побоювання громадськості. Але
всього через кілька років потік шокуючої та неперевіреної інформації, що через
медіа доходив до людей, спричинив створення найрізноманітніших міфів. Інколи це
доходило до абсурду.
Навколо ЧАЕС, міст Прип’яті та Чорнобиля та тридцятикілометрової Зони
Відчуження утворилася низка легенд та міфів, які часто сприймалися за правду. А
щодо «мирного атома», то зараз його бояться усі. Особливо після трагедії на
Фукусимі. Будь яке повідомлення, відносно «викиду» на працюючих станціях
викликає паніку. Це і є прояви «чорнобильського синдрому».
Ось що з цього приводу каже заступник директора з технічної безпеки
Чорнобильської АЕС Євген Новіков:« На Чорнобильській АЕС зараз знаходитися
небезпечно. Але люди змушені тут працювати. Якщо ми все тут залишимо, невідомо,
що вийде. На атомній станції, на жаль, є два важких моменти – це відпрацьоване
радіоактивне паливо та радіоактивні відходи. А цього у нас багато, повірте.
Після аварії на ЧАЕС змінилася ідеологія людства, по відношенню до
радіації. Якщо раніше слово гамма, альфа, бета – частинки, нейтрони, – була
привілеєм досить вузького, обраного кола, то зараз, навіть бабусі, продаючи на
базарі яблука, кажуть:«в ньому радіації немає». Це означає, що радіація дуже
міцно увійшла в наш побут. Є й інші наслідки цієї катастрофи. В Україні зараз
більше двох з половиною мільйонів людей, постраждалих від аварії на ЧАЕС. І це
не тільки в плані фізичного здоров'я. Це люди, які живуть під постійним
пресингом. Держава у нас небагата. Забезпечити соціальний захист цих людей вона
не може».
Ситуація вкрай складна для чорнобильців. Останні роки інформація по рівню
смертності засекречена. Ці дані не видаються ні керівникам громадських
організацій, ні звичайним людям. Якщо говорити про стан здоров’я чорнобильців,
то кожний четвертий з них визнаний інвалідом Чорнобиля. Але для того, щоб
отримати цей статус треба зробити в п’ять разів більше (пройти через всі
чиновницькі бар’єри та медичні комісії) ніж при отримані звичайного статусу
інваліда. Тому кожен четвертий — це лише ті, хто зміг пробитися через
бюрократичний заслін.
Великий рівень захворюваності серед дітей. Діти, які були народжені під
час катастрофи або через кілька місяців після неї, не можуть похвалитися
відмінним здоров’ям. Більшість з них мають інвалідність. Цим дітям ще треба
заводити сім’ї, народжувати дітей, працювати. А їх не хочуть приймати на
роботу, бо вони не витримують навантаження.
Сьогодні держава виділяє на лікування одного чорнобильця 7,50 грн. на
місяць. Суттєвої допомоги чорнобильцям від влади немає, про них згадують тільки
в річницю трагедії.
Після вибуху на ЧАЕС у багатьох країнах світу припинилось будівництво
атомних станцій, більше стали використовувати альтернативні та безпечні види
енергії (сонячну та силу вітру). Але Україна відмовитись від «мирного атому» не
може. Внесок АЕС у енергетику — 47 відсотків. Найбільша з них, Запорізька
атомна електростанція виробляє 22 відсотки всієї електроенергії у державі.
Журналіст нашого інтернет-видання побував там. Репортаж про поїздку в
Енергодар, розповідь про те, як живе і працює атомна станція та місто
енергетиків читайте у «Постфактумі»…
(далі буде)
Комментариев нет:
Отправить комментарий