Два паралельні світи, які не пересікаються …

В середні віки існувала традиція – якщо чиновник забрехався, збиралася громада, бралася діжка з лайном і чиновника засовували головою в цю діжку і тримали, поки він не скуштує свою брехню, після чого відпускали.

Читаю на сайті Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля доповідь міністра Міністерства соціальної політики України Реви про те, що ввірене йому міністерство не тільки відновило соціальну справедливість, але й здійснило закладку фундаментальних засад на майбутнє (стаття «Міністерство соціальної політики-підсумки року: відновлення соціальної справедливості та закладка фундаментальних засад на майбутнє») і так захотілось повернутися до стародавніх часів, та засунути цього міністра в діжку з лайном, щоб він захлинувся власною брехнею. Брехнею, яка щоденно вбиває когось із наших побратимів.

Яке в біса відновлення соціальної справедливості? – на протязі 30 років одна брехня, нескінченна брехня, брехня без кінця й краю. Брехня та шахрайство …

Шахраї у 1986 році занизили в десятки, сотні разів рівень гамма – переопромінювання, брехали про відсутність бета — та альфа – переопромінювання.

Шахраї у 1986 році направляли до ядерного пекла ліквідаторів без засобів індивідуального захисту, без дозиметрії, без фіксування виконаного об’єму робіт, а мерзотники в 2011 році відмінили всі пільги та компенсації, бо в більшості ліквідаторів «відсутні первинні документи» про виконувані роботи в зоні.

Але ось я відкриваю урядову газету «Правда Украины» за 18 травня 1986 року, № 113 (13383), читаю статтю «Трассы ведут к Чернобылю»:

«На станции Толстый Лес можно видеть, как на практике осуществляется все то, о чем сказал руководитель штаба по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС по Минавтотрансу УССР, заместитель министра автомобильного транспорта А.Н.Артеменко. Здесь все работают без письменных распоряжений и приказов».

Ось така практика з самого початку ліквідації наслідків аварії. Тоді, що таке розпочата в 2011 році Міністерством соціальної політики України компанія по ревізії розміру пільг ліквідаторів відповідно до «первинних документів»? — брехня та шахрайство!

Ще більша брехня з оплатою праці ліквідаторів в так званих зонах небезпеки.

В 2011 році ми дізналися, що 1-ша зона небезпеки нібито починалася з межі в 5 мілірентген на годину, а 3-тя – зі 100 мілірентген на годину.

Але, пане міністре, відкриваю офіційні повідомлення 1986 року і читаю:

«Радиоактивность в атмосфере рассеялась. На поверхности земли она есть только в отдельных местах, непосредственно примыкающих к Чернобыльской АЭС. Уровень радиации здесь достигал 10-15 миллирентген в час. К настоящему времени за счет распада она уменьшилась в несколько раз» — повідомлення голови Державного комітету СРСР по гідрометеорології та контролю природної середи Ю.А. Ізраєля (офіційні видання УРСР:  Правда Украины, 1986 г., 11.05, № 107 (13377); Радянська Україна, 1986 р., 11.05, № 107 (19612); Вечерний Киев, 1986 г., 12.05, № 109 (12724); Київська правда, 1986 р., 11.05, № 112 (18595)).

А ось свідчення керівництва МАГАТЕ на офіційній прес-конференції за підсумками контрольного відвідування ЧАЕС 8 травня 1986 року (газети Правда, 10.05. 1986 г., № 130 (24752); Радянська Україна, 11.05.1986 р., № 107 (19612):

«8 травня представники МАГАТЕ на вертольоті облетіли місто Чорнобиль, розташований за 18 кілометрів від АЕС, а також територію станції, бачили з відстані 800 метрів пошкоджений агрегат.

 Директор відділу ядерної безпеки агентства професор М. Розен (США) засвідчив:

«Дозиметричні виміри, проведені під час нашого обльоту станції на вертольоті, підтверджують факт різкого скорочення кількості радіоактивних матеріалів, які викидаються в атмосферу…

«На межі цієї зони (зони 4 енергоблоку ЧАЕС) порівняно з піком випромінювання в момент аварії (10-15 мілірентген на годину) на 5 травня радіація зменшилася до двох-трьох мілірентген, а 8 травня знизилася до 0,15 мілірентгена на годину».

І саме з цих цифр виходила Рада Міністрів України, коли приймала постанову № 207-7 від 10.06.1986 року, якою й визначався розмір оплати праці в зонах небезпеки.

Так звідки ж шахраї з Міністерства соціальної політики України взяли свої цифірки, в сотні, тисячі разів більші, ніж офіційні?

Я задавав це питання, мені відповіли, що в Міністерстві соціальної політики України відсутні документи, на підставі яких всім ліквідаторам в 2011 році знизили державні пенсії в рази, десятки разів …

Тобто нас з Вами просто обдурили й обібрали навіть не маючи ніяких підстав?

Ще більш загадкова історія з листом – роз’ясненням Державного комітету Української РСР з праці № 81-с від 14.07.1986 року, в якому визначено, що оплата праці водіїв, персоналу ЖКХ, ОРСів та інших допоміжних служб, місця виконання роботи яких  знаходяться в межах встановлених зон, проводиться за час фактичного перебування в цих зонах з урахуванням кратності.

На мій запит у 2015 році Міністерство соціальної політики відповіло, що цього листа в них не має. Федерація професійних спілок України спочатку підтвердила наявність цього листа та дійсність норми про оплату всього часу знаходження в зоні небезпеки, а потім різко відмовилась. Заступник голови ФПУ С.Я. Українець 23 листопада 2015 року надав мені відповідь № 13/172з, що оплата проводилася повинна проводитися «не за час перебування в зоні відчуження, а за виконання робіт у цій зоні», бо всі відповідні документи, в тому числі й лист № 81-с від 14.07.1986 року, були знищені під час Майдану …

До 26.04.2016 року були оприлюднені розсекречені документи СБУ, які однозначно доводять, що за 3 зону небезпеки потрібно сплачувати працю починаючи з межі переопромінювання в 2 мілірентгена на годину, якщо праця проводилася без спеціальних засобів індивідуального захисту (якщо такі засоби надавалися, то обов’язково ставилася відмітка на маршрутний лист, або посвідчення про відрядження), а також про відповідну оплату. Я знову звернувся до Міністерства соціальної політики України з запитом і знову отримав відповідь, що Міністерство не є розпорядником цих документів і в ньому їх не має.

Але, хто не знає, саме Міністерство соціальної політики України у 1986 році називалося Державним комітетом Української РСР з праці …

 Заступник голови ВГО
«Всеукраїнського Об’єднання
Ветеранів Чорнобиля» 

 Віктор Гайдак