Щиро дякую усім,

Щиро дякую усім, хто читав, обмірковував, коментував, телефонував мені після публікації «Звернення до побратимів Чорнобильців».

Навіть тим, хто мене не вважає за побратима. Було б дивно, як би всім сподобалася ідея поновити дію статті 54 нашого Закону. Як я розумію, державні пенсії у них досить високі по заробітній платі. На тій же Чорнобильській АЕС, як свідчать документи, спогади, у операторів заробітна плата складала 400 рублів без премії, яка на ЧАЕС була 80 процентів.

Тому я звертався виключно до побратимів – з якими за копійки отримав страшну радіаційну інвалідність і з якими збирався обговорити наші проблеми і дії, бо далі так «виживати» просто неможливо. Да і стан здоров’я вже не той, аби займатися його марнотратством.

Я вислухав усіх, хто хотів і міг щось сказати по суті справи.

Після обговорення зрозумів, що настав час діяти саме зараз.

Основне завдання — повернути наш Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 792-ХІІ в той вигляд в якому він, був коли держава взяла відповідальність за шкоду здоров’ю та втрату нашої працездатності від дії іонізуючого випромінювання під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Шлях вирішення — всім, хто фізично зможе, потрібно приїхати до Києва 22 травня 2017 року. Хто не зможе — надіслати листом до Конституційного Суду України звернення в період з 9 по 16 травня 2017 року. Текст звернення буде опубліковано на сайтах завчасно.

Організаційні питання – практично всі, хто коментував мої звернення, не довіряють тій чи іншій структурі нашого чорнобильського громадського руху. В процесі обговорення була тільки одна кандидатура, яка викликала консолідацію чорнобильців – Лариса Погребняк (Лубни) … Тому ми їй запропонуємо взяти на себе (з нашою допомогою) організаційні питання.

Громада надала мені право сформулювати текст звернення до Конституційного Суду України, тому, після оприлюднення його на сайтах до 10 травня 2017 року, цей текст буде озвучено голові Конституційного Суду України 22 травня 2017 року.

Всі хворі побратими будуть мати достатньо часу, аби направити його по пошті.

Погоджуюсь з вимогою про те, щоб не була задіяна ніяка переговорна група – останні п’ять років показали повну неефективність будь яких переговорів, крім можливого вирішення самими переговорниками своїх особистих питань з владою.

І останнє – мене просять відповісти, як же таке сталося, що влада, яка в злочинні часи Януковича прийняла постанови № 745 та № 1210, після втечі «проффесора» з України продовжує ту ж політику по відношенню до чорнобильців – людей, які врятували не абстрактно якийсь весь світ, а нашу Україну, домівку тих же політиків з Верховної Ради, суддів Конституційного Суду України.

Краще за мене на це запитання відповів, на той час голова Вищого адміністративного суду України, І. Х. Темкіжев, який для Конституційного Суду України у 2012 році доповідав позицію Вищого адміністративного Суду України, цитата:

«Якщо законодавець віддав пріоритети окремо визначеним категоріям населення (голова ВАС України розповідає про постраждалих від Чорнобильської катастрофи — моя примітка) до цього і ці превенції не покриваються за рахунок державного бюджету та, більше того, різко погіршують соціальне забезпечення інших державних інституцій та груп населення, на яких не поширюються превенції, то таке положення справ може суттєво підірвати безпеку країни і саме її існування як незалежної країни.

Соціальні виплати не створюють додаткової вартості, яка є єдиною матеріальною основою для соціального забезпечення всіх верств населення країни, у тому числі й соціально менш захищених категорій населення. Соціальні виплати можуть надаватися за рахунок виключно позитивного бюджету країни».

Тобто ми, чорнобильці, «не створюємо додаткової вартості», тому нам залишається тільки мріяти, аби після чиновників в бюджеті країни залишилася хоч крихітка позитиву, інакше нас утримувати, це – «підривати безпеку країни і саме її існування» …

Відвертіше не скажеш. Ось така відповідальність держави, як її вбачає пан Темкіжев І. Х., який і сьогодні продовжує вирішувати наші долі у Вищому адміністративному суді України в якості провідного судді з соціальних питань чорнобильців.

Йому піддакували й правознавці від імені Харківської юридичної академії, які спочатку визнали, що: «В Україні не раз складалась ситуація, коли законодавець обмежував, хоча й тимчасово, встановлені законами розміри соціальних виплат чи пільг при прийнятті щорічного Закону України «Про Державний бюджет», і такі дії визнавалися неконституційними з огляду на вимоги ст. 22 Конституції України», але потім, також вказали, що чорнобильці загрожують економічній безпеці України, тому виконувати рішення судів не можна.

Якось в них все дуже просто і раціонально – так як ми не створюємо додаткової вартості, бо не можемо працювати, тому від цієї влади не можемо нічого вимагати.

Нібито це якась інша влада у 1986 році послала нас в ядерне пекло рятувати світ, в тому числі й саму владу, від її ж «експериментів» з «мирним атомом», послала забиваючи голову високими обіцянками. І ось час розплати за нашими рахунками настав, а нам кажуть, що ми «не створюємо додаткової вартості».

Ось на таких «аргументах» базуються рішення 2011 та 2012 року Конституційного Суду України по відношенню до наших державних пенсій.

І як би там не було, ці рішення і сьогодні визначають нашу долю, тому є цілком зрозумілим, що нам потрібно або ліквідувати такий Конституційний Суд, який як дишло в руках корупційної влади, або змусити Конституційний Суд України визначитися, хто ж ми насправді, чорнобильці, які врятували весь світ, в тому числі і Україну ціною свого здоров’я, працездатності, чи зграя ледарів та невдах, які не хочуть «створювати додаткову вартість», а щось вимагають у держави за рахунок інших громадян.

Це питання має вирішити тільки сам Конституційний Суд України.

І є ще одне питання – ми подали до судів позови про порушення по відношенню до нас, чорнобильців, конституційних гарантій, встановлених статтями 22 та 46 Конституції України. Пройшли всю процедуру і отримали право звернутися до Конституційного Суду з конституційною скаргою. Перші чорнобильці звернулися до Конституційного Суду України ще у 2016 році, але їх справи лежать без руху, як повідомляють в канцелярії суду – Верховна Рада не прийняла новий закон про Конституційний Суд. Але норма Конституції діє з жовтня 2016 року. Сам Конституційний Суд неодноразово приймав рішення, що коли відсутній нормативний акт, який би регламентував норму Конституції, то суд повинен розглянути це питання як воно є, на підставі конституційної норми.

Але Конституційний Суд знову крутить як професійний наперсточник своїми ж рішеннями. Я вважаю, що пора чорнобильцям притягнути цю структуру до відповіді.

Ось ці два питання, після обговорення з громадою, і є головними на акції 22 травня 2017 року в Конституційному Суді.

З повагою,
Віктор Гайдак