Олександр Неділько коментаторам. (ВИДЕО)

Шановні побратими, не маю на меті когось критикувати, але, на мою думку, збори в Лубнах 19.07.2017 року могли б дати більший еффект, коли б Ігор Бургас дав інформацію про "Делікт" та "Віктимізацію " в кінці зборів, а не на початку. Але при цьому ще й пояснив значення слів.

         Зі свого досвіду знаю, що не всі розуміють їх значення. Навіть не відкриють Вікіпедію, щоб дізнатись. Тому й питання такі задавали.

         Ігор як завжди на висоті, але його не почули й не зрозуміли. Перевели ідею зборів на дрібниці,  відійшовши від головного.

         З дозволу Ігоря спробую пояснити терміни, які є у вільному доступі.

         Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об'єктом злочинного посягання. Треба зауважити, що віктимність - це якісний показник: чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.

         Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктимність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована злочинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно від особистісних рис і поведінки конкретного індивіда ступінь його вразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Індивід не придбав віктимність у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження та до смерті; він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна можливість стати жертвою злочину.

         Віктимізація - це процес перетворення особи чи групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає: перетворити когось на жертву злочину. Девіктимізація - зворотний процес явища.

         Віктимна ситуація - життєва ситуація, що складається у зв'язку з характеристиками особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди.

         Латентна віктимізація - пасивна позиція жертв злочинних по­сягань, що  виражається у відсутності навіть інтересу щодо захисту своїх порушених прав та повідомлені навіть  про злочини, жерт­вами яких вони стали.

         Фактично це процес, коли нас зробили ЖЕРТВАМИ ЧОРНОБИЛЯ.

А куди ж поділись ГЕРОЇ ЧОРНОБИЛЯ? Де ті, хто врятував світ. Хто перебуває на окремому рахунку в Державі, як в Японії, про що зазначив Паша Шевчук на зустрічі.

         А все дуже просто,

З НАМИ ПОСТУПАЮТЬ ТАК, ЯК МИ ДОЗВОЛЯЄМО.

         Зате пишемо гнівні коментарі в адрес керівників всіх інстанцій та організацій, назначаємо когось ВИННИМ в тій ситуації, в якій самі опинились  і при цьому навіть не приймаємо участі в зборах, мітингах, акціях, тощо. Не підтримаємо навіть фінансово того, хто їде, наприклад, в Київ. Чекаємо коли Ігор чи ще  хтось інший напише для всіх зразок ЗАЯВИ. І так далі...

         Я нашим Кропивницьким чорнобильцям привожу приклад підводного човна, на якому ми всі разом перебуваємо. І ми або разом випливаємо, або разом потонемо.

         Паша привів приклад з механізмом годинника. Які ще приклади не обхідно приводити, щоб ЧОРНОБИЛЬЦІ ПРОСНУЛИСЬ.

         Уряд також вже не знає, як нас будити. Придумує різні “РЕФОРМИ”. А нам би медаль “Захисника Вітчизни” (чи іншу) на груди, і непотрібна тоді ні пенсія ні пігулка.

         Так, Ігор, статистика  Віктимності серед чорнобильців сумна. Я вважав би доцільним, щоб ти більш детальніше та частіше розповідав чорнобильям як вийти з цієї ситуації. Ми спробували в 2016 році провести навіть “Марш слави”.  Поки що не допомогло. Навіть чорнобильці не вийшли... Але переконаний, настане той час, коли чорнобильці, гордо піднімуть голову й заявлять всім:      ”Я ГЕРОЙ”. Можливо за когось вже заявлять діти чи онуки.

         Стосовно “Делікту” зазначу наступне.

         Поняття “делікт” походить від лат. delictum — проступок. Делікт — це правопорушення, яке завдає шкоди суспільству, державі або особі. Таке правопорушення є підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, передбаченої законом. Воно не пов’язане з порушенням договору (контракту) і тому його ще називають позадоговірним.

         Хоча поняття “делікт” офіційно у цивільному законодавстві України не застосовується, зате в науково-правовій літературі і практиці воно вживається широко. Того, кому заподіяно шкоду називають  потерпілим. В загальному понятті означає “відшкодування шкоди”.

        

         У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. зобов’язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, присвячено цілу главу 40 та близьку їй за змістом главу 41 “Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування соціалістичного майна”, що складалася лише з двох статей:

Стаття 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного майна.

Стаття 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного майна.

         В чинних на сьогодні нормативних документах практично все це  залишилось. Навіть збільшилось. Цивільний кодекс України  від 16.01.2003 № 435-IV містить статті 22, 23, 174, 176, 1165  та  Главу 82 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (§ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди та § 2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю)

         Але нас від них відсунули, зробивши нас жертвами.

         Я це роз'яснюю не для того, щоб здаватись умним.

         В статті 54 чорнобильського закону перший абзац встановлює наступне.

         Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

         Тут виникає логічне запитання. Яке законодавство визначає фактичні збитки?

        

         І цей перелік значний. Від національних нормативних актів до міжнародних.

         Навіть в нашому законі був пункт 32 статті 20 “Відшкодування втраченого заробітку”.

        

         Починаючи з 2004 року ми подавали пропозиції Андрєєву, Березіну, Войтову.

         В 2011 році вже навіть публікували, з поправкою на час, пропозиції на наших сайтах (Пост Чорнобиль http://www.postchernobyl.kiev.ua/propozici%D1%97-po-zaprovadzhennyu-mexanizmu-obchislennya-ta-vidshkoduvannya-faktichnix-zbitkiv-postrazhdalim-v-naslidok-avari%D1%97-na-chornobilskij-aes/ ) з комплектом готових документів.

         Суть зводилась до конкретизації закону, згідно якого необхідно проводити розрахунки.

         А саме слово в абзаці першому статті 54 нашого закону “законодавством” замінити словами “Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування””.

         А в статті 13 нашого закону Держава взяла на себе відповідальність за шкоду заподіяну нам.

        

         Тут виникає знову запитання. Як вона (Держава) буде рахувати?

         На сьогодні є Постанова КМУ від 26 вересня 2001 р. № 1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", в якій є формули для розрахунку.

         Але нам підсунули Постанову КМУ від 23 листопада 2011 р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В якій також є формули, але вони ніякого відношення до делікту немають.

        

         А тепер пропонують нам ще забути про поняття “державні” пенсії, “безкоштовну” медицину, і т.д.

         В першому читанні вже пенсійну реформу прийнято. Залишили нам час подумати до вересня. Прийдуть з канікул депутати і закрутять нам гайки по самі ........

         Тому я вважаю роботу Бургаса і Гайдака вкрай необхідною, але не достатньою, так як є коментатори, які, напевно, не розуміють ситуації, в якій ми всі перебуваємо, або, навмисно, дискредитують людей, які намагаються у різний спосіб виправити становище.

         Висновок. Якщо хтось вважає себе ЖЕРТВОЮ Чорнобиля, це його особисте право, але не слід нав'язувати свою бездіяльність і пасивність іншим, і тим паче користуватись потім іхніми досягненнями.  

        

         Ми випробовуємо дещо інший механізм. Через притягнення посадових осіб Пенсійного фонду, поліції та суду до кримінальної відповідальності. 

         Але пробуємо, а не пишемо образливі коментарі.

         Не знаю, як хто, але вже давно на таких коментарів не ображаюсь. В народі кажуть;”Що посієш, те й пожнеш.”

         Я розумію, що існуюча система знаходить в кожному регіоні таких осіб, які будуть її захищати та обріхувати всіх, на кого вона вкаже.

Але це їх особистий вибір. Вони також мають право свободи вибору.

Але відповідальність за свій вибір, вже встановлюють ІНШІ. 

        

Кожен із нас повинен для себе вирішити, хто він ЖЕРТВА чи ГЕРОЙ.

Олександр Неділько,

голова Кіровоградської обласної

громадської організації

“Союз Чорнобиль України”