Відкритий запит ліквідаторів

Прем’єр — МініструУкраїни
Володимиру Гройсману
Вул. Грушевського,12/2, м.

 Київ,01008

Підписи з адресами та номерами
посвідчень  ліквідаторів додаються.

Відкритий запит про дискримінацію та систему порушень   конституційних прав ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС.

Протягом грудня 2017 року на Ваше ім’я було направлено ряд звернень  ліквідаторів  аварії на Чорнобильській АЕС  про несприйняття  постанови  Кaбінeту Міністрів Укрaїни  №851  від 15 листoпaдa 2017 року, якою відновлено права на отримання належних пенсійних виплат лише частині ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС.

Нашими заявами ми повідомляли Вас про конституційно недопустиму, антизаконну дискримінацію, яка призводить  до  прямої загрози  нашому життю, через тривале неналежне    пенсійне забезпечення, що є не чим іншим, як вимиральною  політикою  щодо нас – жертовників, реальних ліквідаторів  техногенної катастрофи світового масштабу.  При цьому сподівались отримати чітку відповідь за Вашим особистим підписом про терміни усунення  несправедливості та прийняття зваженого урядового документу  без  дискримінаційних  обмежень  щодо  пенсійного забезпечення тих, хто  виконав державне завдання  в особливо небезпечних умовах для життя і здоров’я.

Натомість  нам надходять  повідомлення про відправку наших заяв на розгляд до Міністерства соціальної політики,  а  декому  вже  надійшли відписки  за підписом  заступника директора департаменту-начальника відділу М.Плаксія про те, що начебто, питання поліпшення рівня соціального захисту та пенсійного забезпечення постраждалих громадян має вирішуватися комплексно у межах чинного законодавства з урахуванням соціальної спрямованості політики Уряду, стану соціально-економічного розвитку країни та збалансування додаткових видатків з наявними бюджетними ресурсами.

На черговій зустрічі з представниками громадських чорнобильських організацій урядовці  надавали усні та туманні рекомендації з підтекстом заколисування порушеної  нами проблеми з відтермінуванням  і можливим її вирішенням у другому півріччі 2018 року. Подібних  обіцянок  від чиновників Мінсоцполітики ми вже начулись чимало,  кожна з яких згасала під звиклим    приписом  крючкотворів: «спрямовано на узгодження».

Погіршення нашого здоровя та відхід з життя все більшого числа наших побратимів   спричинені  скороченням  фінансування на діагностику, лікування, безкоштовний відпуск ліків, санаторне забезпечення, зниження пільгових нормативів на комунальні послуги, інші види компенсацій, в тому числі  на компенсацію за втрату здоров’я та харчування. Чого варті  компенсаційні щорічні виплати на оздоровлення ліквідаторів катастрофи по  100-120 гривень?!

Ми вболіваємо за збереження цілісності нашої  держави, особливо в час боротьби із агресією, разом  з  цим  бачимо,  ще більшу  загрозу збереженню  не лише населення  України, а  й всієї планети через явну можливість  виникнення  всесвітнього катаклізму через агресивні дії чи навіть аварійну ситуацію на  будь-якому  з енергоблоків, які відпрацювали  свій  ресурс та до того ж  отримують  загрузку не проектним ядерним паливом.  При такому ставленні до ліквідаторів аварії на ЧАЕС,  як можна сподіватись  на забезпечення ліквідації аварійних чи – не дай Боже —  непередбачуваних катастрофічних  ситуацій ?!

Ми категорично не хочемо жити в державі безкарного правового свавілля.

Прикладом  найгрубіших порушень будівельних норм і правил із людськими жертвами та надважкими наслідками  є пожежа на Васильківській нафтобазі,  винуватці якої  так і не покарані, а пожежні, залучені до  гасіння критично небезпечного об’єкту, належних компенсацій досі не отримали.  На жаль, при потуранні  влади  і наші  відшкодування  за втрачені життя  і здоров’я зводяться до незбагненного мінімуму.

Відновлення нібито  належного  пенсійного забезпечення  лише  частини  ліквідаторів, оскільки  проводиться   з  явним  поділом  та провокаційним  змістом, у черговий раз, як із прийняттям пресловутої постанови №1210, щоб в черговий  раз  розділити ліквідаторів та посварити нас між собою.

Під час  ліквідації  катастрофи на  ЧАЕС,  ми  йшли  на найнебезпечніші  ділянки без засобів захисту,  без контролю за отриманими дозами радіації, знаючи  що  за  нашими спинами  збереження  батьківщини,з почуттям  усвідомленої відповідальності: «Хто,  як  не  ми?!».

Володимире  Борисовичу,   15 листoпaдa 2017 року  особисто Ви   підписали  дискримінаційну  постанову за №851, забуваючи власне гасло: «Я вам покажу, що таке управління державою».

А тепер  ми  бачимо  не лише невгамовну інфляцію, різке зниження прожиткового рівня населення,  вимирання  народу,  знищення малого й середнього бізнесу, а  й  продовження різкого збагачення олігархічних структур, підняття   доходів  чиновників та депутатів,   при повній безкарності за порушення соціальних норм і стандартів.

В бідній та знедоленій країні острівки зверх багатства є вкрай не довговічними, а  наші статки безупинно перетікають в офшори та іноземні банки. Ми переконані, скільки б держава не  отримувала інвестицій чи кредитів, які  зникають за звиклою роками  згубною  для  держави схемою, що  розплачуватись за борги  доведеться прийдешнім поколінням, якщо  вони якимось чудом таки виживуть!

Ми  повністю поділяємо Ваші наміри  щодо притягнення  до відповідальності  чиновників  та політиків  за  солодкі обіцянки і реальну  бездіяльність.

Отож, ми сподіваємось  з надією, що  Ви продемонструєте    особисто, як можна  підтримати  тих,  що не на словах,  а справами довели щиру відданість  збереженню української нації  та  надасте  нашим представникам  виважену та вмотивовану  відповідь: коли і яким чином  будуть поновлені наші права на належний  соціальний захист, визначивши  в колі наболілих проблем  пріоритетними пенсійне забезпечення, реабілітацію  та  лікування.

Валерій Решетник,

 Бердянськ.