Міністерські вигадники

    

Хвилин за 17 до десятої години ранку прихожа до приміщення приймальні Кабінету Міністрів України вже була «окупована». Людський потік, почувши початок запису на особисту зустріч до Міністра соціальної політики України, котрий нібито виділяє для спілкування із соціально незахищеними громадянами дві години свого «дорогого і обтяженого невідкладними справами часу» один раз на два місяці, готові були повалити двері приймальні. 

     На щастя їм завадили милиці, костури, інвалідні візки, господарські сумки із запасами питва і їжі, якими припаслися на далеченьку дорогу чи не з усіх куточків, знедоленої безвідповідальністю та чиновницьким свавіллям, держави. Болі численних прохальників мали б виліковуватися на місцях, не в цих стінах. Тут нікого не чують! На місцях теж – зажирілі та некомпетентні правителі.

    Нам трьом вдалося протиснутися до жіночки не одразу, щоб потрапити у стихійний список щасливчиків на зустріч. Випав 33-тій номер у загальній черзі з душ понад 60. Щось залоскотало біля серця, що було прикрито залізничним квитком додому з вирушенням о 18.50.

     Невдовзі зазвучали офіційно присвоєні нам номери. І по черзі нас почали навчати уму розуму. До нас підійшов хвацький молодик. Прізвище пригадав, мав нещастя з ним років два назад поспілкуватися у стінах міністерства. Через його зверхність і маніпуляторський хист потреба у спілкуванні з ним у мене згасла одразу.

     Нагадаю причину нашої поїздки. Ще працівники рідного нам Головного управління ПФУ у зговорі з такими ж маніпуляторами Мінсоцполітики вирішили  зупинити десятки чинних судових рішень, які ми виборювали місяцями, а іноді й довше. А коли додати отой вовчий спротив, то стає ще більш сумно. Вражала їх тупість, котру вони виявляли в апеляціях, касаціях та вимогах роз’яснень чітко і недвозначно сформульованої другої частини 56-тої статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

« 2. Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

     У позовах у нас була єдина вимога - обраховувати нам законну надбавку до державної пенсії за понаднормативний стаж за кожен рік по одному відсотку зарплати ліквідатора. Вони ж, умудрялися застосовувати цілу низку варіацій. Блудили при визначенні строку виходу на пенсію - для одних брали 25 років, для інших 35. А треба 20!?

     Вони ніяк не могли докумекатися сутності поняття «ЗАРОБІТОК». Їм чомусь приглянувся замінник - прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Але їм і цього виявилося замало. Вони забували, що ця величина змінна. Ще більше їх лютило, що цей чинник незалежно від їх волі зростає в рік по кілька разів. Приміром, в одному із рішень про призначення пенсії, датованому лютим 2018 року застосували прожитковий мінімум 2016 року, який зазнав зміни у травні – 1074 гривні. Отут згадалась мені фраза отого молодика : «Ми Вам платимо пенсію …». «Ми, то хто?!»,- зляпасили його миттєво.

     Подібних фраз ми начулися немало. Але насторожило інше - він намагався переконати, що наша пенсія не є уже державною, а пільговою по віку. «Собака», привнесена до нашого закону, розрекламованою владою «пенсійної реформи», як велике благо для нас, зарита у невеличкій фразі Закону України №2148 від 03 жовтня 2017 року - « … на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

     У мене велике занепокоєння викликає позиція окремих керманичів чорнобильського руху, що ратують за зміни до Закону 796-12, в яких прибрано поняття «державна пенсія».

      Але повернемося до приймальні Кабінету Міністрів України. О тринадцятій міністерські чиновники змилися на обід. Поверталися хто коли.

Настала довго очікувана 15 година. «Ні ті шуму, ні ті писку!» Тікання годинника нервує. Минуло три хвилини… п’ять .. 20 .. 30… Десь за 20 хвилин на 16-надцяту вийшла розпорядниця і співчутливим голосом повідомила, що пана Реви не буде… Його замінить заступниця по євроінтеграції

 У приймальні Кабінету Міністрів України  26 лютого 2018 року.

Ярослав Олійник, голова

ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»,

член Всеукраїнської  ініціативної

 групи по захисту  конституційних

прав ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС