5 грудня в Чернігівській обласній універсальній
науковій бібліотеці імені В.Г. Короленка ліквідатори, представники
громадськості, учні Чернігівського ліцею з посиленою
військово–фізичною підготовкою та журналісти взяли участь у презентації
нової книги «Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний
період: збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС». Його
упорядники Олег Бажан, Володимир Бірчак, Геннадій Боряк – відомі
українські історики.
У
виданні Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Інституту історії
України НАН України та Українського інституту національної пам’яті зібрано і
вперше оприлюднено 210 документів 1986–1991 рр., що висвітлюють
постчорнобильське життя – суспільні настрої, повсякдення, заходи з ліквідації
наслідків аварії. Наведено приклади інформування радянськими органами
держбезпеки відповідних партійних інстанцій про стан ЧАЕС.
Інна
Аліференко, директор бібліотеки, під час відкриття
презентації повідомила: «Цей захід є спільним проектом разом із
Українським інститутом національної пам’яті. Його приурочено до Дня
вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який в
Україні відзначають 14 грудня».
Представляючи
книгу, Сергій Бутко, співробітник Українського інституту національної пам’яті,
наголосив: «Це видання з раніше невідомими для дослідників і громадськості
секретними документами з‘явилося завдяки Закону України «Про доступ до архівів
репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років»,
прийнятому в 2015 році».
Він,
зокрема, звернув увагу на наступне: «Тогочасна влада байдуже ставилась до долі
людей, не вболівала за них. Яскравий приклад тому – витяг зі звіту
спецслужб за 11 травня 1986 року: «За даними Шевченківського РВ УКДБ
адміністрація Київської області та 25 лікарень, ґрунтуючись на вказівці
Мінздоров’я УРСР (нібито наказ № 24с від 11.05.86 р.) в історіях хвороб
пацієнтів з ознаками «променева хвороба» вказують діагноз «вегетосудинна дистонія».
Між тим подібні вказівки в майбутньому спричиняли до плутанини при призначенні
постраждалим лікування, діагностиці, а також при вирішенні питання про
інвалідність та встановлення пенсії».
Сергій
Горобець, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті,
навів конкретні приклади, як КГБ прагнув применшити масштаби трагедії,
приховати правду: «На початку травня 1986-го було складено довгий перелік із 26
пунктів щодо подій на АЕС, які підлягають засекреченню. Під гриф «таємно»
підпадало практично все: причини аварії на 4-му енергоблоці, інформація про
характер та обсяги руйнувань, рівень радіоактивного забруднення, діапазон
дезактиваційних робіт, статистика захворювань на променеву хворобу, факти
масового отруєння та епідеміологічних захворювань, пов’язаних з аварією, навіть
дані про обсяг державних капіталовкладень на консервацію 4-го енергоблоку.
Також заборонялося розголошувати найменування організацій та кількість
працівників, задіяних на роботах із ліквідації наслідків аварії. Навіть важко
уявити про що ж тоді взагалі можна було говорити.
Вже
27 квітня в усі райвідділи КГБ по місту Києву та Київській області пішли суворі
вказівки вести рішучу боротьбу з розповсюджувачами про вокативних і панічних
чуток. Зокрема, двічі на день доповідати «скільки виявлено базік» і скільки
проведено попереджувальних бесід. Наприклад, тільки
за 13-15 травня 1986 р. у Києві виявлено 23 так званих
«базік» і проведено 270 попереджувальних бесід».
Історик
зауважив: «Як іронічно коментувала тодішні реалії співбесідниця однієї з
«гебістських» агентес (яка й передала почуте «куди слід»): «у місті рівень
радіації в нормі, хоча ніхто конкретно ще жодного разу не назвав цю норму. Із
часом звикнуть, і ніякі атомні бомби тоді не будуть страшні».
Книжкову
виставку «Героїзм, що врятував світ» представила Наталя Карбовська, модератор
заходу, завідуюча відділу документів з економічних, технічних, природничих та
сільськогосподарських наук бібліотеки.
Володимир
Олексієнко, керівник Чорнобильського культурно-інформаційного центру
Чернігівської області, навесні 1986-го проходив строкову військову службу
в особливому загоні внутрішніх військ – щось на зразок особистої гвардії
тодішнього першого секретаря КПУ Володимира Щербицького. 27 квітня їх підрозділ
прибув у Прип’ять у всеозброєнні – готувалися захищати будівлю міськкому
комуністичної партії від можливого штурму переляканих громадян.
Однак
населення ніякої ворожості не проявляло, тож солдати організовували евакуацію
мешканців і патрулювали вулиці спустілого міста. І час від часу вони помічали
за собою «наружку» міліції, що час від часу визирали з-поза будинків – за
солдатами також слідкували.
Іван Осадців, завідуючий поліклінічним відділенням, КЛПЗ «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» та один із співзасновників Чернігівської обласної громадської екологічної організації ще у 1990-му, в ті трагічні дні лікував опромінених ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Йому
також довелося мати справу з ретивими співробітниками КҐБ, які вимагали не
вживати діагноз «променева хвороба». Сумлінним лікарям доводилося вдаватися до
різних хитрощів, аби подальшому лікуванні постраждалих від радіації ескулапи
чітко знали з чим мають справу.
У
паперовому вигляді преставлену книгу зацікавлений читач може знайти поки що
тільки в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені В.Г.
Короленка. ПРОТЕ, в електронному вигляді її можна вільно скачати на сайтах
бібліотеки або Українського інституту національної пам’яті.
ИСТОЧНИК:
Комментариев нет:
Отправить комментарий