ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категорія справи №620/2774/19: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надіслано судом: 20.03.2020. Зареєстровано: 22.03.2020. Оприлюднено: 23.03.2020. Дата набрання законної сили: 20.03.2020 Номер судового провадження: A/855/388/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2774/19                                              

Суддя (судді) першої інстанції:  Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  20 березня 2020 року                                                            м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді          Парінова А.Б.,

суддів:                              Беспалова О.О.,

                                           Губської Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку його пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5x41730,00 = 20865,00 грн.);

- зобов`язати відповідача провести з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5x41730,00 = 20865,00 грн.) без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводити перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням ернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не було з`ясовано той факт, що заява позивача про перехід на пенсію по інвалідності була задоволена у повному обсязі та розмір його пенції було обраховано з п`ятик4ратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року. Разом з цим, відповідач стверджує, що в порушення норм матеріального права суд першої інстанції в рішенні не зважив на те, що втрата працездатності може бути неповною, а відтак в ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно враховувати термін «з розрахунку», на виконання якого і прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1210.

З огляду на зазначене та враховуючи, що нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області пенсії позивачу є арифметично вірним, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (Городнянський сектор обслуговування громадян) та отримує пенсію по інвалідності II групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.

Згідно з даними наявних у справі доказів, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1), інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , яке видане безстроково Чернігівською обласною державною адміністрацією 16.07.2019. Разом з цим, позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Судом також встановлено, що у період з 04 лютого 1988 року по 04 квітня 1988 року позивач знаходився у відрядженні по виконанню службових обов`язків в зоні ЧАЕС по оперативному обслуговуванню 1589 військово-будівельного батальйону, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 , архівному витязі Служби безпеки України від 25.09.2019.

За наведених обставин та у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19), позивач у липні 2019 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 17.07.2019 №46/02 відповідач повідомив про відсутність підстав у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вимог ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, оскільки, на думку відповідача, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ) не містить положень щодо порядку його виконання. Відповідач також вказав, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби (незалежно від того чи була це строкова служба) набудуть право на обчислення розміру пенсії після внесення відповідних змін до ч.3 ст.59 Закону №796 та п.9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Після внесення змін в діюче пенсійне законодавство, на виконання рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 позивачу було проведено перерахунок пенсії по інвалідності, що обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019. Вказана обставина підтверджується копією протоколів призначення пенсії, з яких вбачається зміна розміру пенсії позивача після проведення перерахунку.

Позивач вважає, що при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на 5, а перерахунок пенсії відповідно до абзацу першого пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вказаної постави Кабінету Міністрів України проводиться з середнього заробітку для обчислення пенсії, а не з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року як того вимагає норма ч.3 ст.59 Закону №796, а отже є протиправним, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з такими висновками та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що положення ч.3 ст.59 Закону №796-XII в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак позивач отримав право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч.3 ст.59 Закону №796-XII з 25.04.2019. Крім того, судом було також вказано про те, що при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на 5.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 59   Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (далі - Закон № 796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017 року) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом  та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону № 796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього     Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017 року), визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону № 796-ХІІ            викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до     статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Закон № 2148-VIII в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017 року.

Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 року право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-ХІІ з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:

- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;

- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Згідно з вимогами статті 10 Закону № 796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов`язок".

Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі                               № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як було встановлено судом, у період з 04 лютого 1988 року по 04 квітня 1988 ОСОБА_2 знаходився у відрядженні по виконанню службових обов`язків в зоні ЧАЕС по оперативному обслуговуванню 1589 військово-будівельного батальйону, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 , архівному витязі Служби безпеки України від 25.09.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1) та має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Отже оскільки, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби, а вказані обставини не заперечувались відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , який виявив таке бажання, має право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з чим погоджується колегія суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова 1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що додається.

Приписами п. 9-1 Постанови № 1210 передбачено обчислення розміру пенсії за відповідною формулою, а не в розмірі п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як це передбачено ч. 3 ст. 59 Закону                № 796-ХІІ.

Водночас, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, яка не містить будь-яких відсилочних норм, прямо передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за бажанням пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта      Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосуванню в даному випадку, підлягають саме норми частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в здійсненні перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №    2629-VIII встановлено, що  мінімальна заробітна плата на 01 січня 2019 року складає 4173,00 грн.

Таким чином, на підставі викладеного та враховуючи положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основний розмір пенсії позивача має скласти 5х4173,00 = 20865,00 грн.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

РішенняЧернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя                                                         А.Б. Парінов

Судді:                                                                               О.О. Беспалов

                                                                                          Л.В. Губська

ИСТОЧНИК: