МЫ - ЧЕРНОБЫЛЬЦЫ: Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи для розрахунку пенсії має пільговий характер

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку справу за позовом особи – учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, якій було призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку (у розмірі нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) за наявності стажу роботи 20 років 2 місяці 18 днів.

Відповідач (управління Пенсійного фонду України) обґрунтовував свої дії тим, що, оскільки страховий стаж позивача становить менше як 35 років, а розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, менший за мінімальний розмір пенсії за віком, то пенсію за віком призначено в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача при нарахуванні розміру пенсійного забезпечення, зобов’язати відповідача привести розмір основної пенсії у відповідність із вимогами чинного законодавства України, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, виплатити недораховану суму основної пенсії з часу її призначення.

Верховний Суд, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги задоволено, зазначив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки – 20 років, жінки – 15 років, державою надано право саме на пенсію в повному розмірі – не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто не нижче визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 344/9747/17 (адміністративне провадження № К/9901/38855/18) -
http://reyestr.court.gov.ua/Review/87839020.

ИСТОЧНИК:

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №344/9747/17

адміністративне провадження №К/9901/38855/18

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Саприкіної І.В., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Шарапи В.М., -

розглянув у порядку письмового порядку касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2017 року (ухвалену судом у складі судді Татарінової О.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Заверухи О.В., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати дії відповідача протиправними при нарахуванні розміру пенсійного забезпечення; зобов`язати відповідача привести розмір основної пенсії у відповідність до вимог чинного законодавства України, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 10.12.2016 та виплатити недораховану суму основної пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 11 серпня 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправними дії управління ПФУ при нарахуванні ОСОБА_1 розміру пенсійного забезпечення.

Зобов`язав управління ПФУ привести розмір основної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , у відповідність до вимог чинного законодавства України, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 10 грудня 2016 року та виплатити недонараховану суму основної пенсії.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що правомірним є збільшення пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, встановлені статтею 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), оскільки ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та його страховий стаж складає 20 років 2 місяці 18 днів. Нарахування та виплату ОСОБА_1 основної пенсії за віком було проведено відповідачем без дотриманням вимог щодо рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає приписам Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», тому дії відповідача щодо неперерахування основної пенсії позивачу у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з 10 грудня 2016 року є протиправними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 листопада 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що, оскільки страховий стаж позивача становить менше як 35 років, а розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, менший за мінімальний розмір пенсії за віком, то пенсію за віком призначено в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, але не менше як 949 грн.

Зазначає, що, починаючи з 01 січня 2012 року пріоритетному застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року № 768/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

13 лютого 2020 року Верховний Суд своєю ухвалою дану справу передав на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає справу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 10.12.2016 позивачу призначена пенсія із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, за наявності стажу роботи 20 років 02 місяці 18 днів.

Станом на дату звернення позивача до відповідача розрахунок пенсії складає за віком 953,84 грн, додаткової - 170,82 грн.

03.07.2017 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок та виплату пенсії у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ.

17 липня 2017 року управління ПФУ листом № 258/Р-15 повідомило позивача, що пенсія призначена та виплачується згідно з чинним законодавством.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Що стосується відповідності розміру основної пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 796-ХІІ, величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV слід зазначити таке.

Верховний Суд раніше вже висловив свою правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 344/9750/17, встановивши, що 01 серпня 2016 року позивачу призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ за наявності стажу роботи 22 роки 02 місяці 04 дні, зазначив, що норма пункту другого статті 56 Закону № 796-ХІІ не містить приписів щодо обумовлених розмірів пенсійного забезпечення не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а оскільки відповідно до статті 28 Закону № 1058-ІV позивач не має 35 річного стажу роботи, тому є підстави для висновку про відсутність протиправних дій відповідача щодо неврахування положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні розміру пенсії, та відсутність підстав для її встановлення у розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з огляду на таке.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу з 10 грудня 2016 року призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ за наявності стажу роботи 20 років 02 місяці 18 днів.

У пункті другому статті 56 Закону № 796-ХІІ зазначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Отже, за цим Законом для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер.

Абсолютно погоджуючись із висновком колегії суддів в справі № 344/9750/17 щодо права громадян, яким призначено пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений 20-річний стаж роботи для чоловіків (а не 35-річний стаж роботи, як передбачено у статті 28 Закону № 1058-ІV), Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не може погодитися із висновком про те, що норма пункту 2 статті 56 цього Закону не містить приписів щодо розміру пенсійного забезпечення не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, у пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ чітко зазначено, що громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право, саме на пенсію і, саме в повному розмірі.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 796-ХІІ).

Розмір пенсії за віком визначений у статті 27, згідно з якою передбачено формулу для визначення розміру пенсії, умови обчислення розміру пенсії та встановлений максимальний її розмір.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (частина друга статті 28 Закону № 1058-ІV).

Отже, можна зробити висновок, що стаття 28 Закону № 1058-ІV передбачає повний розмір пенсії - як от мінімальний розмір пенсії за віком (за умови набуття відповідного стажу роботи), та неповний розмір пенсії - розмір, пропорційний наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (за умови наявності страхового стажу меншої тривалості).

Проте громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, враховуючи пільги щодо обчислення стажу роботи (служби), встановлені у статті 56 Закону № 796-ХІІ, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, цим Законом надано право на пенсію в повному розмірі.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку про те, що громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV, - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

На підтвердження цієї правової позиції можна зазначити також і висновки Верховного Суду, неодноразово викладені, зокрема і у постанові у справі № 344/9750/17, про те, що законодавством розмежовано поняття «пенсійні виплати» від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови № 265, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» тощо.

Враховуючи цей висновок можна також підкреслити, що громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV, - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, тобто на пенсійні виплати, а не на соціальні виплати на підставі постанови № 265 як забезпечення державою зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму.

Підсумовуючи вищенаведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку про те, що відповідно до статті 56 Закону № 796-ХІІ громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV, - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, тому вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 344/9750/17 щодо застосування цієї норми.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді:

Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

І.В. Саприкіна

О.П. Стародуб