Прощавай Закон № 796 – ХІІ …???

От і все … Прощавай Закон № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»!

Сьогодні з повною впевненістю можна стверджувати, що тебе приймали українські депутати у далекому 1991 році з єдиною метою – обдурити сотні тисяч українських ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, випустити пар і вкотре нічого не заплатити …

Як завжди, в цій проклятій богом країні …

За двадцать п’ять років дії (???) Закону він жодного разу не фінансувався в повному обсязі. Ніхто з інвалідів – ліквідаторів ніколи не отримував визначені ч. 4 ст. 54  Закону 6 – 8 – 10 мінімальних пенсій без рішення суду.

Цей Закон по відношенню до ліквідаторів Чорнобильської катастрофи створив набагато більше юридичної невизначеності (беззаконня), в порівнянні з існуючими до 1991 року. Більше того, саме цей Закон не дав реалізувати чорнобильцям – ліквідаторам розсекречені у 1989 році постанови Ради Міністрів Української РСР (тієї же 207 – 7 Постанови від 10.06.1986 року), згідно з якою у кожного ліквідатора 1986 року і у більшості ліквідаторів 1987 року, які реально працювали в зоні аварії, державні пенсії не могли бути меншими 16-ти мінімальних заробітних плат на місяць. При цьому у всіх – у солдат-строковиків, відряджених, «партизан», без врахування так званих груп інвалідності ЧАЕС.

Воспоминания о солнечных днях мая 1986 года

Началась эта история со звонка начальника ОПО Тернопольского облисполкома Новака Мирона Алексеевича (в наши времена в МВД Тернопольской области было всего 3 или 4 полковника),  то же чернобыльца, ныне покойного, умершего в возрасте 55 лет

19 мая 1986 года я отдыхал дома после очередной смены караула, когда раздался телефонный звонок. Мне звонил полковник Новак. Мирон Алексеевич  спросил, знаю ли я что такое БРДМ 2 РХ? Я ответил, что знаю, ведь и в армии служил на таком типе бронемашин. После этого последовало предложение поездки на ЧАЭС. Я согласился, и после не долгих сборов и получения командировки, предупредив родителей, что еду в Ивано-Франковск обучать водителей насосных станций (умнее ни чего не успел придумать), уже вечером был на Тернопольском вокзале. 

Вивчаючи Єдиний Реєстр Судових Рішень України …

Глава Минсоцполитики Павел Розенко заявил о том, что проведение пенсионной реформы в Украине пока откладывается. Об этом информируют СМИ.

Наближається 30-річчя Чорнобильської катастрофи. До цієї події готуються не тільки ліквідатори, але й держава. На сторожі інтересів чорнобильців, відповідно до статей 8 та 55 Конституції України, стоїть суд.

Зрозуміло, що має особливе значення рішення Верховного Суду України, так як відповідно до п. 1 ст. 244² КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів країни. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отаке ось…

На завтра отримав запрошення на Робочу комісію з підготовки та проведення заходів у 2016 році, пов'язаних з 30 – ми роковинами Чорнобильської катастрофи.

З мінсоцполітики надали купу якихось протоколів, рішень, обіцянок – все, як завжди … частиною лохотрон, частиною шахрайство «наперсточників» - скільки не вгадуй, а твоя пенсію все одно між пальцями у КМУ, а в тебе вітер в кармані …

Як би не той факт, що до 26 квітня залишається рівно 90 днів, після чого закінчиться термін, на протязі якого ліквідатори, відповідно до світових норм, можуть щось вимагати від держави за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, то ….

Після цього залишеться тільки йти просити милостиню.

90 днів … і все.

Але що робити? Що робити, якщо станом на сьогодення державою не виконуються тисячі рішень судів, які набрали законної сили, які встановлюють розмір державної пенсії за втрату здоров'я, втрату працездатності?

Рабство … !?

Залишилося лише 197 днів до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, дати, після якої держава зможе законно знищити всі документи по роботі ліквідаторів, потерпілих в зоні дії іонізуючого випромінювання смертельного рівня для життя людини. І нехай для більшості ця смерть виявилася пролонгованою – розтяглася на десятиріччя тортур від чисельних болячок, але свій десяток – другий десятиріч вони залишили там, на ЧАЕС.

30 років – саме такий термін передбачено Нормами радіаційної безпеки НРБ – 76, та Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання ОСП - 72/80 (затверджені Головним санітарним лікарем СРСР 18.01.1980 року за № 2120-80) зберігати наряди - допуски на яких повинен стояти підпис професіонала про те, що його попередили про небезпеку, провели інструктаж, надали дозиметр, надали засоби індивідуального захисту і він погодився на ризик пов’язаний з цією роботою (як і на спеціальну оплату, з врахуванням небезпеки та ризику для здоров’я).

Після 26.04.2016 року держава зможе стверджувати, що все в процесі ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС було законно – всі хто дійсно отримав переопромінення відповідно до нарядів – допусків, отримали відповідну зарплату і зараз отримують значні, за 20 – 30 тисяч гривен пенсії, а решта – решта самозванці, які і в зоні то не були, тому їх пенсію зведуть нанівець - до рівня «соціалки» для бомжів …

Наболіло (7 квітня 2015 року)

03 квітня 2015 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гладун Х. А. при розгляді цивільного позову про відшкодування шкоди завданої Кабінетом Міністрів України, як правонаступником Ради Міністрів Української РСР, під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перервала розгляд справи по суті, вискочила з зали суду грюкнувши дверима так, що посипалася штукатурка і більш до зали суду не з’явилася, так і не закінчивши судового засідання.

Причиною неадекватної поведінки судді стали факти, озвучені заступником голови Центру віктімології ліквідаторів аварії на ЧАЕС І. Х. Бургасом судової статистики (по даних реєстру судових рішень), відповідно якої за три останні роки (з 07.2011 року) в Печерському районному суді було розглянуто 370 цивільних справ за позовами постраждалих, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проти держави Україна, і жодна справа не була вирішена на користь особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи.

Відкритий лист Дмитру Анатолійовичу Ярошу!

Чого ж ти такий пройдисвіт? – Дмитре?

Нібито й батько з мамою шановні, прості люди. І вищу освіту отримав, ще й педагогічну. Навіть член Української Гельсінської спілки, здається з червня 1989 року. Чого ж ти так люто ненавидиш чорнобильців – ліквідаторів аварії на ЧАЕС?

Здається у квітні 1986 року ти ходив у восьмий клас СШ № 24 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Твій татко працював на Дніпровському металургійному комбінаті, а мама на вагонобудівному заводі.

Я не сумніваюсь, тобі відомо, що 26 квітня 1986 року був підірваний 4 енергоблок Чорнобильської АЕС – на десятки кілометрів розкидало радіаційні уламки. Розірваний реактор щодня викидав у повітря мільйони кюрі радіоактивності. Жахливі радіоактивні суміші осідали по всьому світу – від Швеції до Китаю.

І кожен день цього пекла ніс загрозу, що зміниться вітер і накриє твій рідний Дніпродзержинськ…

Враження від «особистого» прийому …

Надія вмирає останньою… Вчора, 22 грудня 2014 року, я і група інвалідів – ліквідаторів ЧАЕС записалися на особистий прийом до Міністра соціальної політики України Розенка Павла Валерійовича.

Фактично це перший прийом цього міністра після того, як його призначили на посаду. Мій обов’язок був в тому, аби донести особисто до міністра проблеми простих інвалідів, які станом на сьогодення приречені державою на смерть. Залишилося менше 500 днів до того часу, коли закінчаться обов’язки держави по вирішенню наших проблем – в усьому світі існує загальне правило, згідно якого ядерна шкода здоров’ю, працездатності розглядається в судах на протязі 30 років, на цей строк держава зобов’язана зберігати всі данні про наше переопромінення, час та місце проведення робіт пов’язаних з радіацією.

Після 30 років кінці з кінцями вже не зведеш – бо держава вже не буде нічого нам винна.

І є ще питання – всі 2008 - 2014 роки я провів в судах – в окружному адміністративному суді міста Києва мене вже кожна собака знає. І все це ні до чого не привело. Рішення 2008 – 2011 року, не скасовані ніким, просто не виконуються. І всі суди 2012 – 2014 року просто фарс – я ставлю питання про невідповідність моєї пенсії, яку я отримую по постановах КМУ № № 745, 1210, 112 нормам конвенцій ратифікованих Українською РСР станом на 26.04.1986 року, а суди виносять рішення про те, що ми – інваліди – ліквідатори, не прописані в Законі України «Про охорону праці» 1993 року, тому нас якби й не існує.

Маємо те що маємо ...

Хто захищає інвалідів-чорнобильців в Україні?

Чорнобиль… Для більшості українців ці слова вже нічого не значать – щось на кшталт «голодомору». Вже друге покоління нації живе без цього кошмару…

Але ще є ми, ті хто своїми руками ліквідували цю загрозу всьому живому на Землі.

Є ще чиновники від МАГАТЕ, які не тільки прикрили брехню Радянського Союзу, яка дозволила кинути нас до ядерного пекла без всякого захисту, і, як мені вбачається, спонукала Кремль до цього самогубства.

Просте питання, яке не дає мені спокою вже багато років – навіщо я пожертвував своїм життям, здоров’ям, майбутнім моєї родини?

Раніше мені здавалося, що я захищав людство, бо була реальна загроза усьому світу, і якби я не пожертвував своїм життям, долею своєї родини, то цього майбутнього не було б ні в нікого, ні в мене, ні в інших.

Від щирого серця дякую всім, хто вчора приїхав до Києва на акцію!

Дякую всіх інвалідів ЧАЕС, які не дивлячись на стан здоров’я, приїхали і підтримали Нашу боротьбу за справедливі пенсії.

Для чого це було потрібно – вчора нам надали черговий пакет проекту Постанови Кабінету Міністрів України про підвищення мінімального рівня пенсій по інвалідності для самих незахищених з нас – солдатів строкової служби, «партизан», особливо з колгоспів і радгоспів, всіх тих, чия пенсія менша трьох тисяч гривень на місяць.

Сьогодні можна з впевненістю сказати – ми зробили ще один крок для того, аби змусити знахабнілих чиновників платити хоча б те, що може підтримувати наше існування, наше лікування.

Ми побачили хто стоїть проти нас – ті ж самі знахабнілі кровососи.

Чи справедливий розмір пенсій, які нараховані на брехливих даних

18.07.2014 року

25 квітня 1990 року Верховна Рада СРСР визнала, що всі офіційні повідомлення про рівні радіації у 30-кілометровій зоні проведення робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС були фальсифіковані в сотні разів у сторону зменшення. Так оприлюднені посилання на рішення Урядової комісії СРСР визначили, що потужність іонізуючого γ – опромінювання в 30-кілометровій зоні аварії на ЧАЕС за період з 26.04.1986 року по 01.03.1988 року перевищувала 5 мілірентген на годину (рішення Урядової комісії СРСР № 87 від 07.08.86 року, № 108 від 19.08.86 року, № 173 від 18.09.86 року та № 339 від 05.01.87 року). Так на всій території 30-кілометрової зони аварії (більше 2900 квадратних кілометрів)  рівень тільки γ - випромінювання перевищував 5 мілірентген на годину (надалі мР/год), на території більше 900 км² рівень γ - випромінювання був значно вищий - більше 20 мр/год.

Але офіційний орган СРСР газета «Правда» 10.05.1986 року в № 130 (24752) оприлюднила інші дані, згідно яких рівень потужності радіації в 30-кілометровій зоні становив лише 0,15 мілірентген на годину.

«Новий» уряд . . . зі старими обличчями (роздуми після зустрічі з першим заступником Міністра соціальної політики України)

9 квітня 2014 року біля Будинку Кабінету Міністрів України у Києві відбулася акція протесту громадських організацій, які опікуються соціальним захистом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Учасники пікетування обрали Робочу групу для ведення у подальшому переговорів з керівництвом Мінсоцполітики України та іншими органами влади.

13 червня 2014 року в рамках проведення консультацій про прийняття урядом справедливого та законного порядку нарахування та сплати інвалідам ЧАЕС державної пенсії я зустрівся з Першим заступником Міністра соціальної політики Мущиніним Віталієм Вадимовичем, на якій були присутні директори Департаментів Мінсоцполітики України Шамбір Микола Іванович та Подорожний Сергій Михайлович. Починаючи з 10 квітня 2014 року Робоча група намагається досягнути якогось консенсусу. Здавалося б, новий уряд, голова якого, звинувативши своїх попередників в тому, що вони розікрали Україну, творили масове беззаконня, взяв на себе обов’язок в подальшій діяльності Кабінету Міністрів України дотримуватись законності, верховенства права…

Розмір компенсації

Останні публікації визвали багато запитань, чому я рахую, що пенсія усіх, хто втратив працездатність під час виконання трудових обов’язків в 30 кілометровій зоні аварії Чорнобильської АЕС повинна бути не меншою ніж 9 тисяч гривень для 3 групи інвалідності. Так як я не можу відповісти кожному, я публікую розрахунки, які мною надані в Робочу групу при Мінсоці України.

Визначення розміру компенсації, яку ліквідатори, потерпілі  повинні отримувати за втрату працездатності під час виконання трудових обов’язків в 30 кілометровій зоні ліквідації аварії на ЧАЕС.

1.      Ніхто не заперечує факту, що у інвалідів – ліквідаторів, потерпілих від Чорнобильської катастрофи втрата здоров’я, працездатності наступила від дії іонізуючого випромінювання.

2.    Є фактом і та обставина, що умови праці ліквідаторів, потерпілих, які виконували роботи в зоні відчуження до їх евакуації з зони аварії, були достовірно відомі Урядовій комісії СРСР.

ЧОРНБИЛЬЦІ З ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОЛІССЯ ЦЬОГОРІЧ НАСТРОЄНІ СУВОРО: ЧИНОВНИЦЬКИМ ОБІЦЯНКАМ-ЦЯЦЯНКАМ СЛІД ПОКЛАСТИ КРАЙ

Пeрeд нaрoдoм Укрaїни та усього світу  ми свій  обов’язок виконали ціною власного здоров’я, ліквідуючи наслідки планетарної техногенної катастрофи нa Чорнобильській АЕС. І сьогодні нас, ліквідаторів і постраждалих від чорнобильського атомного лиха, об’єднують не політичні гасла і прапори, а наші спільні соціальні проблеми й хвороби.

Вважаю, що цьогоріч, на тлі величезного політично-соціального громадянського протесаного вибуху, чинній владі  варто було обходитися без парадних промов і дифірамбів у бік чорнобильської громади, а натомість максимально зосередитися на вирішенні низки вже аж занадто задавнених соціальних проблем чорнобильців.

Саме із таким суворим непарадним настроєм, під час проведення в поліському місті Славута мітингу-реквієму з нагоди 28-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, представники чорнобильського братерства гучно нагадали нещодавно призначеному Міністру  соціальної політики Людмилі Денісовій та усьому чинному Уряду про своє наболіле. Зокрема Чoрнoбильці, ліквідaтoри, інваліди та евакуйовані постраждалі від аварії на ЧАЕС, вибoрюють прaвo нa повну й безумвну рeaлізaцію ч.4 ст. 54, Закону України №796-12 «Про статус і соціальний  захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для безумовно усіx дійсних ліквідaтoрів тa eвaкуйoвaниx.

Про наболіле 6 квітня 2014 року.

До мене часто звертаються за допомогою – ліквідатори, евакуйовані, вдови, їх діти…

Ось і зараз багато людей постраждалих від Чорнобильської катастрофи просять допомогти підготувати якісь позовні заяви, розповідають про якісь зв’язки  в судах, які нібито готові прийняти справедливе рішення «якщо буде правильно складена позовна заява».

Я розумію, що значна частина чорнобильців вже давно урядом, депутатами, судовими інстанціями поставлена за межі виживання, мені здається, що в цій країні для нас роблять все можливе тільки для одного – щоб ми як можна скоріше вмерли від голоду та нехватки ліків. Так же як і наші сім’ї… Тому мені дивно чути про якісь справедливі суди… Щось на зразок справедливого та доброго батюшки царя, який не знає, що творять його сатрапи…

Раніше мені здавалося, що я, як і всі мої побратими по ліквідації аварії, герої, які подарували майбутнє українцям, всієї Європи, що проста людська вдячність не дозволить ні українцям, ні європейцям забути про навіжений атом, який вбивав все живе на землі…

Мені здавалося, що рано чи пізно, але ще за мого життя, за життя моїх побратимів, все стане на свої місця і ми отримаємо якщо не достаток, то хоча б справедливу компенсацію від суспільства за наше понівечене життя, за муки наших близьких, наших родин…

Чьи интересы представляют переговорщики?

Как видно читателю, данное сообщение не несет, к сожалению информации, о том, что его может волновать больше, нежели то о чем в нем говорится.

Возможно, читатель должен с благодарностью относиться, к тому, что сделано этой переговорной группой, но поскольку он не информирован должным образом об этом, то вполне естественно у него, исходя из итогов встречи, могут возникнуть вопросы к переговорщикам.

На мой взгляд, читателя больше чем - деструктивные заявления центрального руководства СЧУ про Майдан, беспокоят следующие вопросы:

На каком основании действовала эта переговорная группа?

Почему именно в таком составе, то есть, кто уполномочил именно этих людей?

Чьи интересы представляют переговорщики?

Каков предмет переговоров?

О каком именно осовременивании пенсий идет речь, как о том, что подлежит снятию с повестки дня?

Какие варианты расчета пенсии предложены переговорной группой?

Очень было бы к стати, если бы в публикации читатель нашел бы ответы на эти вопросы.

Чернобыльцы жаждят открытости происходящих процессов. Но …

Я ще раз хочу привітати учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС своїм віршем.

Куди. куди поділася зима?..
Куди , куди поділася зима. В календарі вже скоро Новий рік, Говорять . що і Діда десь нема Мороза, бо в Росію десь утік... Запив. напевно, Морозенко Дід. І замість нам. у США відніс сніги. Забули ми , як виглядає лід, Зелені над рікою береги. І наступити може той момент, Що сніг залишить Дід нам тільки в мрії, Так само, як наш горе-президент, Замість в Єєвропу. рветься до Росії. Та ми обох їх будем лікувать. Щоб пам"ять в них тверезою була. Одному шлях в Європу торувать. Дід пам"ятав. що з снігом в нас зима. Таке життя . що продається все. Й в природі аномалії бува. Коли народ весь до Європи йде. А президент туди, де Колима. Нехай би йшов з сім"єю, ми при чім... Хай до Росії йде, але без нас. Ми напечеми в дорогу калачів. Хай Путіним йому буде гаразд...	В нас до Європи шлях давно лежить. Ми перейшли умовний вже поріг, Народ Вкраїни вже давно не спить. Піднятися на повен зріст вже зміг. Куди, куди поділася зима?.. Говорять про такі іще моменти. Що Дід Мороз утік не задарма, А ще б забрав з собою президента. А аномалії - поняття непрості, В природі і в політиці бувають. Щоб не було б , а у хвилини ці Я з Новим роком вас усіх вітаю. Нехай з небес вам сіється добро, А Господь Бог завжди оберігає. А сивий і могутній дід - Дніпро Навіки Україну об"єднає. Нехай стоїть, тримається Майдан, Що символом став мужності студента. А Новий рік хай подарує нам Українських прем"єра й президента. Хай подарує європейський шлях, Терпіння й нерви хай будуть сталеві. А український синьо - жовтий стяг Замайорить назавжди у Брюсселі...
Щасти вам, дорогі побратими... учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Заслужений діяч естрадного мистецтва України Нестор Мартинець.

В Константиновке идут "грязные войны"

К моему большому стыду, к той "грязи", о которой упомянул в названии статьи, я имею самое непосредственное отношение, т.к. практически не читая подписал письмо составленное кем-то из руководства или медицинского персонала Константиновского Научно-практического реабилитационно-диагностического центра Министерства здравоохранения Украины.

Неприятно быть орудием в чьих-то руках, которые к тому же используют такие методы. Когда подписывал статью, был без очков, поэтому разобрать написанное для меня было сложно, но я не мог предположить, что факты изложенные в письме будут настолько искажены и полностью противоречить тому, что было озвучено мною на собрании проходившем в этом же медицинском учреждении по инициативе его директора, заслуженного врача Украины, д.м.н., профессора Панченко О.А. 

Но не буду никого винить, в том, что стоит подпись под письмом, вина только моя, поэтому я и решил написать эту статью.

Вона вже все зробила, щоб вони загинули від злиднів

Відкритий лист

судді Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко…

Пішли з життя, так і не дочекавшись коштів на лікування, мої товариші по ліквідації аварії на ЧАЕС Будрик Анатолій Костянтинович, Підгорний Василь Сидорович, Купрієнко Євгеній Іванович. 

Це ті люди, які всі ці роки підтримували мене в боротьбі зі свавіллям держави.

Це ті люди, які так і не отримали від держави ні вдячності ні компенсації понівеченого життя заради цієї держави…

Наші розмови часто стосувалася суддів Оболонського районного суду міста Києва, зокрема Майбоженко, яка постійно знущається з нас, ніколи не знаходить ніяких порушень в діях Пенсійного фонду України…

Вчора прийшла повістка, що вона готова надати якісь роз’яснення, чому їй не вбачається порушення прав інвалідів ЧАЕС, передбачених статтею 6 (1) Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, у відмові УПФ виконувати рішення суду.