Немає "політичної волі" виконувати закони?

Як стало відомо з достовірних джерел, 12 жовтня 2012 року, на черговій конференції Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" прийнято рішення щодо подання до Кабінету Міністрів України пропозицій по так званому осучасненню заробітних плат учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за роботу в зоні відчуження, для нарахування їм пенсій по інвалідності, і відповідно, внесенню змін до постанови Кабінету Міністрів України за № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

 Такі дії "Союз Чорнобиль України" слід вважати нічим іншим, як провокацією, а подібні пропозиції цієї організації - неприйнятними.

 Осучаснення заробітку за роботу в зоні відчуження ЧАЕС не вирішує самого болючішого питання з пенсійного забезпечення учасників ЛНА на ЧАЕС з числа солдатів строкової служби та осіб, які отримували мінімальні заробітні плати.

 

 А це означає, що ці категорії, залишатимуться й надалі поза увагою і, фактично, будуть приречені на повільну смерть. Адже загальновідомо, що інвалід-чорнобилець принаймні 3-4 рази на рік змушений лікуватися лише стаціонарно, не кажучи про щоденне вживання великої кількості медпрепаратів, які сьогодні за своєю вартістю - ох як "кусаються".

 Тут вже не йдеться про звичайне життя інваліда-ліквідатора, який виконуючи наказ держави, за "європейськими підходами пенсійного забезпечення", які анонсувалися напередодні  зібрання "Союзу Чорнобиль України" Юрієм Андрєєвим, немає знаходитись, за великим рахунком,  на шиї у своїх рідних та близьких, а повенен бути більш-менш самодостатньою людиною в матеріальному плані.

 Вже не згадуємо осіб, які евакуйовані із зони відчуження, бо за "Андрєєвськими" пропозиціями, як і у самих положеннях славнозвісної постанови Кабінету Міністрів № 1210 їм, як кажуть – нічого не "світить". А вони, повірте, мають не менше проблем зі здоров'ям ніж ті ж самі ліквідатори і лише з більш-менш нормальними пенсіями, могли б  розраховувати ще на декілька років життя.

 Більше того, за виконання в зоні ЧАЕС однакових робіт і в однакових умовах, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС й надалі нараховуватимуться різні розміри пенсії по інвалідності, де, приміром, інвалід 1 групи отримуватиме пенсію в рази меншу за інваліда 3 групи.

 За пропозиціям з осучаснення заробітних плат по 2007 році криється намагання групки осіб з Всеукраїнської громадської організації "Союз Чорнобиль України", які втратили довіру більшості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у чергове підштовхнути Кабінет Міністрів України відійти від норм і положень статті 54   Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де в усіх випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів,  щодо  яких встановлено  зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими:

 по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

 по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

 по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

 дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

 Звичайно, що багато хто покладає надію на створені робочі групи від протестувальників, які і мають запропонувати уряду механізми вирішення проблемних питань з пенсійного забезпечення постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 Проте, слід не забувати, що Кабінет Міністрів України пов'язаний з "Союз Чорнобиль України" так званим "Меморандумом", який у першу чергу є ширмою для уряду, щоб не виконувати прямі норми  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Більше того, уряду не вигідно втрачати маріонеткову громадську організацію, яка може, у випадку діалогу не з "нашими" - денонсувати Меморандум.

 Тому і останні висловлювання віце-прем’єр-міністра Сергія Тигіпко у Луганську не особливо налаштовують на оптимістичні прогнози.

 Як завжди, обґрунтовуючи небажання йти на будь-які поступки чорнобильцям, Сергій Леонідович вдався до загальновідомого прийому - це порівняння ветеранів Великої Вітчизняної війни з чорнобильцями і посиланням те, що перші отримують мізерні пенсії.

 Скоріш за все у цих висловлюваннях і криється не лише не бажання йти на будь-які компроміси і діалог, але й відкривається істинне лице нинішньої влади.

 Щодо самих ветеранів, про яких так палко говорять і згадують вже за усталеною традицією перед 9 травня - то невже ж ця влада, яка принаймні обіцяла "покращення", не могла б призначити тим дійсно бідним ветеранам війни, яких залишилось вже лічені одиниці, пенсії у розмірах, що отримують колишні міністри, банкіри, прокурори, депутати, тощо. Невже ж вони того не заслуговують!?

 Не менш цікаве відбулось у Луганську по від’їзду Тігіпко. Луганським чорнобильцям було у чергове запропоновано подати свої пропозиції щодо вирішення проблемних питань з пенсійного забезпечення ліквідаторів. Однак ці пропозиції мали ґрунтуватися виключно не на нормах статті 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а на пропозиціях від "ліхтаря". Чи бува не тому, щоб згодом, той же самий Сергій Леонідович, як він і зараз це робить,  міг назвати ці пропозиції - пропозиціями самих чорнобильців?

 А тому, і скоріш за все, слід прогнозувати, що найближчим часом слід очікувати відновлення акцій протесту чорнобильців, оскільки на даному проміжку часу у керівництва України немає "політичної волі" ("політичної волі" за висловлюванням Тигіпко у Луганську – ред.) не лише виконувати закони, але й йти на компроміси і діалог зі значною частиною невдоволених чорнобильців.

ИСТОЧНИК     Чорнобильський Прес-Експрес