Відкритий лист інваліда-чорнобильця високопосадовцям України

Президенту України Віктору Федоровичу ЯНУКОВИЧУ

Голові Верховної Ради України Володимиру Михайловичу ЛИТВИНУ

Прем’єр-міністру України Миколі Яновичу АЗАРОВУ

Шановні добродії!

Мої попередні протягом останніх півтора років звернення до керівництва держави, уряду і генеральної прокуратури не були Вами почуті. Натомість я отримав від Ваших працівників відповіді про направлення моїх листів до керівників тих установ, на бездіяльність та зловживання службовим становищем яких я скаржився. Ось таке собі зачароване коло!

Коротко суть справи.

Як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (у травні та серпні 1986 року) я отримав цілий «букет» хвороб: нейро-циркуляторна дистонія, ішемічна хвороба серця, змішана дисциркуляторна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, атеросклероз аорти, хронічний гепатит, гастрит, ангіосклероз сітківки... Обстеження та лікування проходив в Україні, Вірменії, Росії.

З кожним днем здоров’я погіршується (до того ж з січня 2012 року додалося ще й онкологічне захворювання, на операцію та лікування якого лише за останні 9 місяців пішло понад 14 000 грн, а хіміотерапія ще триває). Основна моя пенсія по інвалідності до 2008 року складала 846 гривень, а з 01.07.2008 р. – 980 грн. Разом із додатковою пенсією (112,5 грн) за шкоду, заподіяну здоров’ю, складала 1092,5 грн. Погодьтеся, що навіть на лікування хвороб, якими мене «нагородив» Чорнобиль, таких коштів замало. Я вже не кажу про повноцінне харчування, проживання, одяг тощо! Тому не просто дивним, а відвертим знущанням над ліквідаторами лунають слова з боку деяких державних діячів про пенсії чорнобильців у розмірі фантастичних 20 000 гривень!!!

26 березня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва частково задовольнив мої вимоги щодо перерахування пенсії та зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату пенсії згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2009 р.

Постанова суду набрала чинності 05 липня 2010 року (!).

Ігноруючи як Основний так і інші Закони України, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва відкрито саботує виконання рішення суду. Навіть Постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві від 05.08.2011 р. № 1810/7 для нього не указ. Спочатку керівництво місцевого ПФ вмикало «дурку» (необґрунтовано вимагали від мене повторно надати Постанову районного та рішення апеляційного судів), а потім підключилася «важка артилерія» в особі ПФУ. У квітні поточного року начальник юридичного управління фонду повідомила про те, що здійснено перерахунок моєї пенсії згідно з Постановою суду і що виплата нарахованих коштів «буде здійснена відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, для того, щоби ПФ сплатив мені відсуджені гроші, Верховна Рада повинна передбачити їх при затвердження чергового бюджету держави. Сміх та й годі!

Мені гірко й боляче ще і від того, що відстоюючи прагнення нашого народу до незалежності, ми з представниками Народного Руху України та української діаспори із Австралії 18 липня 1990 року (більше, ніж за рік до розвалу СРСР) підняли жовто-блакитний прапор на Говерлі, маю отаку «подяку» від чиновників.

Упевнений, знедолених людей в нашій державі є чимало. І найкращим для нас усіх заміст будь-яких казкових обіцянок про гарне віддалене майбутнє має бути неухильне й бездоганне виконання Законів України вже сьогодні, особливо з боку тих, хто для цього поставлений...

Вимагаю відновити справедливість та припинити свавілля чиновників Пенсійного фонду щодо своєчасного, повного і неухильного виконання судового рішення з урахуванням індексу інфляції за прострочений термін. І тим самим відновити мої конституційні права та свободи.

З повагою,

Анатолій Москалюк,

інвалід-ліквідатор, онкохворий

м. Київ, 08 жовтня 2012 р

 

ИСТОЧНИК