Про порушення конституційних засад та верховенства права

ЗРАЗОК ЗВЕРНЕННЯ

Голові Верховної Ради України Рибаку В.В.

01008, м.Київ-8, вул. М.Грушевського, 5 Ел. пошта: Rybak.Volodymyr@rada.gov.ua

Про порушення

конституційних засад та верховенства права

27 лютого 2013 року, з трибуни конференції громадської організації "Союз Чорнобиль України", в присутності її членів, запрошених осіб та представників преси, завідувач секретаріату Верховної Ради України Михайло Миколайович Борисюк, висловив своє бачення ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", як таке, що начебто ч. 4 цієї статті не є дійсною, а тому необхідно вносити в указану статтю зміни чи доповнення, які не можуть бути викладені як такі, що будуть забезпечувати подальші виплати із розрахунку 6, 8, 10 мінімальних пенсій по віку.

Зважаючи на ст. 22 Конституції України, та приймаючи до уваги, що зміну ст. 50 та ч.4 ст. 54 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, визнано неконституційними, згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008р, що підтверджено рішеннями декількох тисяч судів, які вступили в законну силу та виконувались до листопада 2011 року, а також виходячи з Рішення Конституційного Суду від 25.11.2012 р. №3рп/2012, яке вказує:

- Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

- Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

- Таким чином, в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв’язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22 та статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

- Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1).

- Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

- Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

- Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України).

При чому Конституційний Суд України, зокрема, вирішив:

      рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

- В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19,частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України та її представники, керуються перш за все, вимогами Конституції України та чинним законодавством та мають права змінювати їх трактовку на власний розсуд, як це вчинив завідувач секретаріату Верховної Ради України Михайло Миколайович Борисюк.

Зважаючи, що відповідно до Статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, та виходячи з того, що за 2008 -2012 роки, в Україні прийнято та набрали законної сили рішення судів, які вступили в законну силу про право та зобов’язання пенсійного Фонду України виплачувати пенсії потерпілим інвалідам від чорнобильської катастрофи із розрахунку 6.8.10 мінімальних пенсій ( в залежності від групи інвалідності), оприлюднення виступу пана Борисюка М.М., в засобах масової інформації, викликало тисячі усних та письмових звернень, із питання антиконституційного та протизаконного трактування ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» із вимогами до негайних дій та протестів.

Пан Борисюк М.М., працюючи біля десяти років на посаді завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов'язаний знати та виконувати Конституцію України, чинне "чорнобильське" законодавство та викладені вище доводи, йому має бути відомо, що правовідносини, які виникають у процесі реалізації права на отримання відповідного розміру пенсії особами, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. (Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, узяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності). При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, у даному випадку це встановлення відповідного розміру основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава, чи орган уважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики, чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці, чи поведінці, оскільки схвалення такої політики, чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Вказані вище висловлювання пана Борисюка М.М., ще могли б розцінюватись, як помилка, чи власна думка, що не носить наступних наслідків, якби не публікація на сайті комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації Чорнобильської катастрофи про особистий прийом 19 лютого 2013 року Головою Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації Чорнобильської катастрофи Іриною Сех, на якому зокрема було завуальовано підтверджено позицію Борисюка М.М наступним:

"Голова Комітету погодилась, що ця проблема потребує якнайскорішого вирішення. Дійшли згоди, що вирішити питання можна лише удосконаливши закони України, передусім, Закон України "Про статус та соціальний захист….". Зокрема, мають бути удосконалені критерії визнання громадян учасниками ліквідації Чорнобильської катастрофи та формула нарахування пенсій чи інших соціальних пільг чи гарантій…". Таким чином пані Ірина СЕХ, теж вимагає змін чи доповнень чорнобильського законодавства…

У своїх відповідях на запити потерпілих інвалідів від катастрофи на ЧАЕС, офіційні представники Міністерства соціальної політики, протягом двох останніх місяців, шлють офіційні відписки, що нарахування та виплата пенсій інвалідам чорнобиля проводиться відповідно до чинного законодавства України, не вдаючись у конкретні посилки, що є порушенням ще й ст. 19 Закону України "Про звернення громадян". Такі дії в одному напрямку є не чим іншим як змовою групи осіб, по узурпованому зменшенню пенсійних виплат інвалідам чорнобиля, з метою передачі вивільнених коштів олігархічним кланам.

Груба зневага до Конституції України та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян", з боку працівників апарату Верховної Ради, відповідальних працівників Міністерства соціальної політики та низових органів, під час заниженого та неправомірного нарахування та виплат пенсій інвалідам Чорнобиля, натравлювання певних високооплачуваних груп чорнобильців на мало забезпечених та важко хворих інвалідів, призводить до виникнення вкрай напруженої ситуації, практично у всіх регіонах країни, із проявами активних дій, які через крайню безвихідь, в будь який час можуть перерости в неконтрольовану агресію.

На основі п. 5. Ст. 88 Конституції України, просимо:

1. Провести службове розслідування антиконституційних та анти законних висловів на конференції в с. Пухівка Броварського району завідувачем секретаріату Верховної Ради України Михайлом Миколайовичом Борисюком.

2. Зважаючи на виказані Борисюком М.М., обмеження ст. 22 Конституції України та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", що тягнуть за собою вкрай великі збитки інвалідам чорнобиля із наслідками, що явно тягнуть за собою поступову, або й швидку смерть потерпілих, вирішити питання про звільнення Борисюка М.М., із займаної ним посади завідувача секретаріату Верховної Ради України.

3. Надати письмові та конституційно і законодавчо обґрунтовані роз’яснення чинності с. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", забезпечивши їх публікацію у Віснику Верховної Ради України.

4. З метою зменшення напруги серед потерпілих від чорнобильської катастрофи, надати на нашу адресу, законодавчо обґрунтовані відповіді по пунктам 1, 2, 3 цього запиту, для доведення їх до відома потерпілих інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі через засоби масової інформації чорнобильських організацій.

ПІДПИСИ:

ИСТОЧНИК