36 000 гривен пенсии или как добиться повышения через суд?

Сотрудница львовского отделения пенсионного фонда через суд заставила увеличить себе пенсию до 36000 гривен (учитывая различные доплаты и надбавки). В то время, как тот же пенсионный фонд отказывает «чернобыльцам» и другим категориям населения в повышении пенсии по разным надуманным причинам.

Об этом сегодня, 13 октября, во время пресс-конференции на тему «Как ГУ Пенсионного фонда Украины в Львовской области спекулирует на пенсиях?», которая состоялась в Львовском пресс-клубе, сообщил председатель ЛОО «Союз Чернобыль Украины», участник ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС, Всеволод Смеречинский.

— Проводя анализ судебных решений, я наткнулся на решение одного из районных судов города Львова. Заместитель начальника одного из районных пенсионных фондов оформлялась на пенсию и ей не учли материальную помощь и сумму компенсации. В судебном решении была цифра. За два года чиновница получила 28 000 гривен материальной помощи и восемь тысяч гривен компенсации зарплаты. То есть — 36 000 за два года. Учитывая, что каждое управление ПФУ имеет не менее трех таких чиновники, можем представить, сколько миллионов гривен постоянно оказывают на материальную помощь этим чиновникам. Это — без учета оздоровительных и других выплат, которые тоже начисляют и выплачивают в немалых объемах, — говорит он.
Он соглашается, что закон о защите лиц, пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы, является самым сложным законом в юридическом поле Украины.

— Потому что с этим законом связано около 1200 законодательных и подзаконных актов. Пенсионный фонд злоупотребляет своим положением. Он руководствуется постановлением правления Пенсионного фонда Украины, и положение этого постановления ставят выше требования закона. Некоторые положения там были утверждены еще в советское время, в 1988 году. Кроме того, Пенсионный фонд извлекает из этого постановления только то, что ему выгодно, — говорит он.

Кроме того, «чернобыльцы», которые добились таки повышение пенсий, могут их и не получить

— Несколько месяцев назад Верховный Суд Украины принял решение, которое является обязательным для учета судами низшего уровня: уважительной причиной для невыполнения решений признана нехватка средств у государства. Это решение Верховного Суда противоречит решению Европейского суда по правам человека. И практика судов сейчас — тормозить вынесения решений, ожидая, пока люди умрут, чтобы не получили своих средств, — говорит председатель ЛОО «Союз Чернобыль Украины».

Сейчас на выполнение решений судов ожидают десятки тысяч человек.

— Я сегодня, идя на пресс-конференцию, заглянул в государственный реестр судебных дел. Там есть десятки тысяч дел, но очередь за два с половиной месяца продвинулась аж на одиннадцать человек. Это — около пятидесяти человек в год. Решение суда не выполняются. И неизвестно, эти одиннадцать человек получили свои деньги, или просто умерли. Точной цифры задолженности в Украине не знает никто, — говорит Всеволод Смеречинский.
Он приводит отдельные цифры.

— По данным государственной судебной администрации, в 2013 году в районные суды было подано 3919000 дел, из них было рассмотрено — 3591 000. В апелляционные суды подано около 364 000 жалоб, а рассмотрено — 340 000 Бюджет государственной судебной администрации Украины составляет ориентировочно 3,5-4 млрд. грн. Произведя нехитрые математические расчеты, получается, что одно судебное дело Украины обходится примерно в 1000 грн. Поэтому государство тратит немало средств на суды, содержание чиновников, юристов и не имеет средств на выполнение решений по выплате компенсаций за противоправные действия или бездействие этих чиновников. Ведь ни для кого не секрет, что Пенсионные фонды злоупотребляют своим правом на обжалование решений, считают своим долгом оспорить даже заранее проигрышные для них дела — вплоть до последней инстанции, — говорит «чернобылец».

Он также предполагает, что проблемы, с которыми столкнулся он и его товарищи, теперь будут преодолевать «атомщики».

— Мы видим, что эти бойцы АТО и их семьи имеют уже те же проблемы. «Вы не там были, вы не в ту сторону смотрели, а ваш окоп не под тем градусом был выкопан, а вы выстрелили десять раз, а надо было 15, а мы вас туда не посылали». Чиновники стараются всеми средствами и возможностями вставлять палки в колеса, — говорит Всеволод Смеречинский.




Прес-реліз.
Як львівський Пенсійний фонд спекулює на пенсіях

У вівторок, 13.10.2015р., в приміщенні Львівського прес-клубу відбулася прес-конференція, присвячена проблемі нарахувань і виплат пенсій чорнобильцям та членам їх сімей у м. Львові.

Чому практика нарахування пенсій в районних управліннях ПФУ Львова відрізняється від аналогічної практики нарахувань пенсій управліннями в інших регіонах України? На підставі чого від чорнобильців вимагають принести довідки, які, в принципі, зібрати неможливо ні фізично, ні юридично? Та чому ПФУ виконує не властиві йому функції? На ці запитання ПФУ не відповідає, однак учасники прес-конференції поділились своїми думками та досвідом боротьби з такою практикою ПФУ та його структурними підрозділами.

Фонд стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини підтримав справу вдови Чорнобильця, інваліда 3-ї групи пані Тетяни Солтан проти управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та у співпраці з Львівською обласною організацією «Союз Чорнобиль України» допомагає заявниці реалізувати своє право на достатній життєвий рівень, шляхом перерахунку її пенсії та приведення такої до відповідних законних стандартів.

Учасники:

1.         Солтан Тетяна - вдова учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. І категорії, інвалід 3-ї групи.

2.        Хома Ніна - юрист громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Львові, представниця Солтан Т.

3.        Смеречинський Всеволод - голова Львівської обласної організації «Союз Чорнобиль України», учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 «Мене звати Тетяна Солтан. Я перебуваю на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова як інвалід ІІІ групи внаслідок загального захворювання і з 18.01.2012 року отримую пенсію у зв’язку із втратою годувальника за померлого чоловіка Солтана Зенона (учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. І категорії). Розмір моєї пенсії визначено без урахування заробітної плати годувальника, в мінімальному розмірі і складає в середньому 1 400 грн.

Всі необхідні документи для призначення даного виду пенсії я подавала до управління ПФУ Шевченківського р-ну впродовж 2012-13 років по мірі їх зібрання (довідки про заробітну плату, накази про збереження середньої заробітної плати за місцем праці у зв’язку з призовом на спеціальні збори, довідку з військомату про проходження спеціальних зборів для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, архівні довідки про роботу та розмір заробітної плати в зоні відчуження).

ПФУ при обчисленні розміру моєї пенсії не врахував сум заробітної плати та відповідних коефіцієнтів, які були нараховані моєму покійному чоловікові, покликаючись на незрозумілі мені причини. Загалом же, я не можу домогтися нарахування належного мені розміру пенсії з моменту її призначення, тобто з 18.01.2012 року і до цього часу.

Мій чоловік чесно виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, натомість позбувся здоров’я, а згодом і життя. Я втратила чоловіка, сім’ю…. Тепер я залишилася сам на сам зі своїми проблемами, а держава нічого не робить щоб мені допомогти, а навпаки – створює перешкоди та принижує мою людську гідність» - розповіла пані Солтан.

«Тетяна Солтан, впродовж трьох років, не може домогтися від Пенсійного Фонду України перерахунку пенсії, хоча має на це законне право. Як не банально це звучить — все уперлося в одну злощасну довідку. Яку, як виявилося згодом, жінка і не зобов'язана була подавати до Пенсійного фонду.

Пані Тетяна звернулась до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, щоб той перерахував їй пенсію та призначив, відповідно до спеціальних обрахунків, більший розмір щомісячних виплат. На цю пенсію жінка отримала право після смерті чоловіка та набуття статусу інваліда 3 групи. Чоловік пані Тетяни був військовозобов'язаним та отримав інвалідність І групи, що спричинила робота, яку він виконував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На перший погляд, Пенсійний фонд ніби і не заперечував проти перерахунку пенсії. Єдине — вимагав від жінки довідку усталеної форми, затвердженої постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 р. № 122. Ця довідка фіксує інформацію про роботу та зарплату в зоні відчуження та середній заробіток за місцем праці.

Довідка форми № 122, яку вимагає Пенсійний фонд для нарахування пенсії, є обов'язковою для подання лише цивільними особами, яких відряджали в Чорнобиль за місцем праці, а військовозобов'язані та військовослужбовці не зобов'язані її подавати. Неможливо ні фізично, ні юридично її оформити, тому що порядок оформлення цієї довідки не прописано чітко в інструкції, відтак Пенсійний фонд цим цинічно користується” — прокоментувала Ніна Хома.

«Подібні відмови геть непоодинокі. Однак звичайні люди необізнані з цими тонкощами і опускають руки. Найчастіше такі перешкоди чинять районні управління Пенсійний фонду у м. Львові. Знаю випадки коли люди, щоб вирішити подібні проблеми, змушені були навіть змінити місце реєстрації — “перепрописувались” в інші області Західної України і розв'язували питання пенсії без особливих перешкод” — розповів пан Всеволод Смеречинський.

Окрім цього, пан Всеволод відзначив «Так, військова частина не надала розшифровку відомостей по нарахованих коштах заробітної плати, визначення коефіцієнту шкідливості та безпосередній час перебування у зоні ліквідації. Однак, я не знаю такої військової частини, де б це зробили, виконати це неможливо. Не було нормувальників, які фіксували б час виконання робіт, не було приладів, які фіксували б рівні радіації. Ліквідатори мали лише дозиметри, які показували з тією чи іншою точністю сумарну дозу радіації, тому визначити, наприклад, яку дозу отримав з 9-00 до 10-00 було неможливо. Неможливо також отримати підпис головного бухгалтера військової частини на такій довідці, бо таких посад в частинах не було.

Хочу також звернути Вашу увагу на ще одну проблему - це масове невиконання судових рішень по соціальних виплатах в Україні. Оскільки, це теж стосується, така званих, «чорнобильських питань». За даними державної судової адміністрації в 2013 році до районних судів було подано 3 919 000 справ, з них було розглянуто - 3 591 0000. В апеляційні суди подано близько 364 000 скарг, а розглянуто - 340 000. Бюджет державної судової адміністрації України становить орієнтовно 3,5 – 4 млрд. грн. Првівши прості математичні обрахунки, виходить, що одна судова справа Україні обходиться приблизно в 1 000 грн. Тож держава витрачає чимало коштів на суди, утримання чиновників, юристів і не має коштів на виконання рішень щодо виплати компенсацій за протиправні дії чи бездіяльність цих чиновників. Адже, ні для кого не є секретом, що пенсійні фонди зловживають своїм правом на оскарження рішень, вважають своїм обов’язком оскаржити, навіть завідомо програшні для них справи аж до останньої інстанції.

Цікавими є і наступні виплати. Промоніторивши рішення судів, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, я помітив такі цікаві факти. За два роки заступник начальника одного з районних управлінь ПФУ у м. Львові стягнула за рішенням суду 36 000 грн.
матеріальної допомоги (28 000 грн. - матеріальна допомогра, решта - індексація). Враховуючи, шо кожне управління ПФУ має не менш як три таких високопосадовці, то можемо уявити скільки мільйонів гривень постійно виділяється на матеріальну допомогу цим чиновникам. Це без урахування озроровчих та інших виплат, які теж нараховуються та виплачуються у чималих обсягах… Причому, це рішення не було оскаржено самим ПФУ у вищих інстанціях, як це робиться, зазвичай, у справах пересічних громадян.

І на останок додам, що більшість об’єктів інфраструктури міста (управління соцзахисту, реєстраційна служба, управління пенсійного фонду та інші) знаходяться на останніх поверхах будівель без ліфтів, тому інвалідам-чорнобильцям важко до них добиратись. Натомість «Самопоміч» має облаштований ліфт і є більш доступним об’єктом. Мабуть, вартувало би так облаштовувати не політичні партії, а перш за все, будинки, які відвідують соціально вразливі категорії налесення з особливими потребами».


Комментариев нет:

Отправить комментарий