ПОСТАНОВА Іменем України

Категорія справи №619/2262/17: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Надіслано судом: 22.02.2018. Зареєстровано: 23.02.2018. Оприлюднено: 23.02.2018.

Дата набрання законної сили: 21.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року         Київ              справа № 619/2262/17

адміністративне провадження № К/9901/1564/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого -     Анцупової Т. О.,

суддів:                  Кравчука В. М.,

                              Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу                  № 619/2262/17

за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бенедик А. П., Мельнікова Л. В., Донець А. В.) від 20 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

- зобов'язати відповідача здійснити виплату заборгованості по його пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 листопада 2011 року;

- зобов'язати Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивача у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, йому встановлена ІІ група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену йому відповідно ст. 50, 54 Закону № 796-XII, нарахування та виплату якої відповідач протиправно здійснює у розмірі меншому, ніж визначено рішенням суду, що набрало законної сили.

Позивач вказує, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII та Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування положень ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому з 01 січня 2016 року він має право на отримання пенсії у розмірах встановлених положеннями ст. 50, 54 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії.

2. Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено: визнано неправомірними дії Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 50, 54 Закону № 796-XII; зобов'язано Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 листопада 2011 року; зобов'язано Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2016 року.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року задоволено апеляційну скаргу Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області; постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року скановано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

4. 21 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 619/2262/17.

5. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2017 року у зазначеній справі відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 23 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на касаційну скаргу, в якому відповідач просив: залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог; розгляд справи провести без присутності представника відповідача.

Відзив обґрунтовано тим, що при обчисленні основної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідачем правомірно було застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745 та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.

8. 01 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив відповідача на касаційну скаргу, у якій він просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Вказує, що дійсно законами України про державний бюджет на відповідний рік були встановленні обмеження щодо виплати йому пенсії у належному розмірі у 2012 - 2016 роках. Водночас, у період з 01 січня 2014 року по 03 серпня 2014 року положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому позивач у цей період має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено вказаними статтями.

Також положення Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII та Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому з 01 січня 2016 року позивач має право на отримання пенсії у розмірах встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

9. В касаційній скарзі не було заявлено інших клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 20 жовтня 2011 року, серії НОМЕР_1 та довідкою медико-соціальної (експертної) комісії серія МСЕ № 056565 від 09 квітня 2001 року.

11. Позивач перебуває на обліку в Дергачівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

12. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі № 2-1749/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2011 року, зобов'язано Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок позивачу основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеної ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2007 року з урахування фактично виплачених сум.

13. Листом Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 31 травня 2017 року № 1182-2/39 позивачу на його звернення від 18 травня 2017 року повідомлено, що на виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року перерахунок пенсії позивача проведено за період з 01 січня 2007 року по 31 жовтня 2011 року та включено до додаткових відомостей на виплату за судовими рішеннями.

14. Також повідомлено, що з 01 листопада 2011 року виплата позивачу пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.

15. Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся із даним позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що нарахування позивачу пенсії у період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року мало здійснюватися у розмірі, визначеному рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року.

Подальше нарахування пенсії позивачу має також проводитися в розмірах, встановлених положеннями ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у редакції яка діяла станом на 19 грудня 1991 року. Відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII позивачу повинна нараховуватись і виплачуватись пенсія у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень вищевикладеного Закону, а не нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що здійснюючи нарахування та виплату у спірний період позивачу пенсії, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки діючим законодавством України надано право Кабінету Міністрів України регулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах відповідних фінансових ресурсів, шляхом прийняття відповідних постанов, у т.ч. щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які визначені ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що незважаючи на те, що у період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року виплата пенсії у належному розмірі відповідно ст. 50, 54 Закону № 796-XII обмежувалася Законами України Про державний бюджет на 2011-2015 роки, позивачу пенсія повинна була нараховуватись у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону № 796-XII в редакції чинній на момент призначення його пенсії. На підтвердження вказаного скаржник посилається на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі № 2-1749/10, яким відновлено його право на виплату пенсії у розмірі встановленому ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

Позивач вказує, що у 2016 та 2017 роках при визначенні йому розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідач повинен був керуватися нормами і положеннями Закону № 796-XII у редакції, яка діяла станом на 17 червня 1993 року.

V. ОЦІНКА СУДУ

20. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

21. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII у розмірі, визначеному рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року; наявності у позивача права з 01 січня 2016 року на отримання відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII основної державної пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

22. Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

23. Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

24. Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

25. Водночас, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

26. Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

27. На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову  «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

28. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

29. У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

30. Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

31. З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

32. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

33. З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.

34. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку що відповідач, проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України у вказаний період діяв правомірно, що виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині.

35. Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

36. У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України(конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

37. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

38. Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

39. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.

40. У рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

41. Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», « Сухобоков, проти Росії»).

42. У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

43. Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

44. Однак, колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи повністю позивачу у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року №1622-VII, встановлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

45. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що у 2014 році виплата основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснювалася у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

46. Водночас, згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

47. З 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII  «Про Державний бюджет України на 2014 рік»  (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

48. Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

49. Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

50. Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

51. Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

52. Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

53. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а).

54. Однак, надаючи оцінку діям відповідача під час нарахування на виплати ОСОБА_1 у 2014 році основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказане правове регулювання спірних правовідносин у цей період та дійшов передчасного висновку щодо безпідставності заявлених вимог у цій частині.

55. Також судом не з'ясовано питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами у цій частині.

56. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин прийняте у справі рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати законними та обґрунтованими.

58. За ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

60. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року скасувати та направити справу № 619/2262/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                           Т. О. Анцупова