Центр виктимизации Чернобыльской катастрофы информирует:

Вчера состоялось первое заседание Лозовского межрайонного суда Харьковской области по новому иску Центра виктимизации Чернобыльской катастрофы (далее – ЦВЧ), на котором молодая судья, долго уговаривала Бургаса И.Х. снять иск, подданный Центром к государству Украина в лице казначейства, о компенсации инвалидности в размере пяти минимальных заработных плат в месяц.

После, психанув, отказала Бургасу И.Х. в праве представлять чернобыльцев в гражданском суде, так как он не состоит в адвокатском объединении Украины, и, напоследок, вишенка на торте, привлекла в качестве третьих лиц на стороне государства пенсионный фонд, соцзащиту … и прокуратуру … «з метою захисту інтересів держави щодо запобігання незаконного стягнення грошових коштів з державного бюджету».

Это к вопросу, чот делает ЦВЧ, и в каких условиях нам приходится работать.

Но мы продолжаем методично добиваться справедливой компенсации за вред здоровью, инвалидность, полученную нами во время ликвидации Чернобыльской катастрофы.

И сейчас нашей задачей является отсудить пенсию в расчете из пяти минимальных заработных плат для командировочных.

Приводим иск, который вчера начали рассматривать по существу в Лозовском межрайонном суде Харьковской области.

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області

                                           Позивач:  _________________________________

                                           ел. Пошта:

тел.:

адреса:

РНОКПП:

Відповідач: Держава в особі Державної Казначейської служби України

ел. Пошта:       office@treasury.gov.ua

тел.:                  380442814934

адреса:             м. Київ, вул. Бастіонна 6; 01601

ЄДРПОУ:        37567646

Ціна позову: _____________ грн.

                                                   

Позовна заява

про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом

І. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:

1. «__» ___________ 198_ року я, __________________________, був відряджений до зони відчуження аварії на Чорнобильській АЕС, де працював __________________ з __.__.198_ р. по __.__.198_ р.

2. Весь час виконання роботи в відрядженні в зоні відчуження я цілодобово знаходився в другій - третій зоні небезпеки, внаслідок чого отримав значне переопромінювання, що привело до інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, втрати 80 процентів працездатності.

3. 2 квітня 1992 року, після того як я потрапив до лікарні з синдромами переопромінювання, було складено Акт по формі Н1 про нещасний випадок на виробництві внаслідок виконання роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

4. 22 квітня 1992 року МСР ВТЕК встановила мені третю групу інвалідності.

5. Згідно експертного висновку Харківської експертної міжвідомчої комісії № __ від __.__.1992 року всі мої хвороби, що привели до інвалідності, пов'язані з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

6. __.__.2001 року Харківська МСЕК встановила мені безстроково ІІ групу інвалідності, з втратою 80 процентів працездатності, у зв’язку з професійним захворюванням, пов’язаним з аварією на ЧСАЕС.

7. З причин відсутності на підприємстві з якого я був відряджений до зони відчуження дозволів на роботу в умовах іонізуючого випромінювання, засекречування реальних потужностей іонізуючого випромінювання в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи, я тільки в 1990 році дізнався, що знаходився в зоні реальної загрози моєму життю практично без жодного засобу захисту від радіації.

8. Керівництво держави, відправивши мене на роботу до зони відчуження Чорнобильської АЕС порушило як Норми радіаційної Безпеки НРБ-76, які мали імперативний характер, так і норми ратифікованої Української РСР 19.06.1968 року Конвенції про захист працівників від іонізуючої радіації № 115, бо ніякі роботи в зоні відчуження проводити було заборонено як радянським, так і світовим нормативним законодавством.

9. Спільне роз'яснення від 29.10.92 р. Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №№ 09-3751, 1082/3к, 13-412/308, яким було предписано вирішення грошових вимог осіб, які в 1986 - 1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів проводити відповідно до чинного законодавства України, не могло бути виконано, так як держава 28.02.1991 року прийняла Закон Української РСР № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796).

10. Цим законом Україна визнала всю відповідальність за завдане мені пошкодження здоров'я, втрату працездатності внаслідок ліквідації мною Чорнобильської катастрофи, та зобов'язалася відшкодувати завдану шкоду (стаття 13 Закону № 796).

11. Але станом на сьогодення виплачувані мені державою пенсії значно менші, ніж передбачено загальними нормами цивільного законодавства.

ІІ. Зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини:

12. 28 лютого 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі – Закон № 796).

13. Цей закон розроблено на виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 01 серпня 1990 року № 95-ХІІ «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи» (надалі – постанова № 95) (ч. 2 п. 7 постанови).

14. В першому пункті постанови № 95 робота Ради Міністрів Української РСР, радянських і господарських  органів республіки по  подоланню  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  у 1986-1989 роках визнана незадовільною.

15. В зв’язку з озвученими спеціальною Комісією з питань чорнобильської катастрофи Верховної Ради Української РСР 31 липня 1990 року фактів офіційного заниження в десятки – сотні разів рівня переопромінювання в зоні виконання роботи по дезактивації аварії, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, що привело до несплати зайнятим в дезактивации громадян підвищення за роботу на забрудненій радіацією території, за небезпечний для здоров’я рівень потужності дози, гарантованої премії за роботу в надзвичайних умовах, постанова містить зобов’язання Раді Міністрів Української РСР «негайно вирішити питання про введення  диференційованої оплати праці залежно від ступеня забрудненості території» (ч. 13 п. 7 Постанови № 95).

16. Знаковим є визнання в звіті Ради Міністрів Української РСР  Верховній Раді, який оприлюднено заступником Голови Ради Міністрів Української РСР Масиком К.І.,  домінуючої на ті часи політики,  яку проводили державні інститути з моменту  аварії  на Чорнобильській   АЕС «не сплачувати  компенсації за втрати, понесені як учасниками  робіт по ліквідації наслідків аварії, так і  населенням  районів,  що  зазнали радіоактивного забруднення» (Сесійний зал  Верховної Ради Української РСР,  31 липня 1990 року, повний текст стенограми - http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4428.html).

17. Тому особливо важливими є прописані в Законі № 796 принципи державної політики відносно потерпілих від Чорнобильської катастрофи (стаття 1) та обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття 13).

18. Так державна політика відносно потерпілих від Чорнобильської катастрофи полягає в повному відшкодуванні шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (абзац 4 частини 2 статті 1 Закону № 796).

19. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи полягає в тому, що «Держава  бере  на  себе  відповідальність  за завдану  шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття  13 Закону № 796).

20. Для визначення розміру відшкодування потрібно урахувати, що єдиним законодавчим актом, що регулював оплату праці ліквідаторів Чорнобильської катастрофи за роботу в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи є спільна постанова Ради Міністрів Української РСР та Української Республіканської Ради Професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986 р., якою частиною 2 пункту 1 ліквідаторам, виконуючим роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи, оплата праці збільшена в 2 рази за роботу на забрудненій радіацією землі, додатково оплата праці підвищувалася в 2 - 5 разів за зону небезпеки (підпункт 3 пункту 1) і виплачувалася премія в розмірі 60 процентів, що становило кратність від 6,4 до 16 розмірів грошового забезпечення (заробітку).

21.      Також частиною 2 пункту 1 постанови № 207-7 на ліквідаторів розповсюдили в випадку втрати працездатності, отримання інвалідності від захворювання пов'язаного з дією радіації, «Правила возмещения предприятиями, учреждениями, организациями ущерба, причиненного рабочим и служащим увечьем либо иным повреждением здоровья, связанным с исполнением ими трудовых обязанностей» № 690, затверджені постановою Ради міністрів СРСР від 3.07.1984 р.

22.      Відповідно до пункту 10 Інструкції по застосуванню Правил № 690, відшкодування шкоди проводилося в вигляді пенсії по інвалідності, розмір якої визначається у відсотках, відповідно до ступеню втрати професійної працездатності по правилам відшкодування трудового каліцтва.

23. Станом на сьогодення відшкодування шкоди завданої пошкодженням здоров’я, втратою працездатності в Україні визначено загальними юридичними нормами відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю, відповідно до § 2 глави 82 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

24.      Стаття 1195 § 2 глави 82 ЦК України визначає загальні правила відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

25. Так частина 1 цієї статті встановлює, що юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

26. Частина 3 статті 1195 ЦК України конкретизує, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

27. Частина 4 статті 1195 ЦК України доповнює правову норму дозволом збільшити обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я спеціальним законом.

28. Стаття 1195 § 2 глави 82 ЦК України встановлює, що розмір заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, підлягає відшкодуванню у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

29.      Диспозиція частини 2 статті 1197 ЦК України встановлює загальну гарантію держави мінімального обсягу відшкодування фізичної особи, яка працювала за трудовим договором - якщо розмір середньомісячного заробітку  потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

30.      Частина 2 статті 1208 ЦК України конкретизує характер диспозиції – так діючим станом на сьогодення цивільним законодавством визначено, що для розрахунку розміру відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров’я, втратою працездатності, застосовується діючий на момент нарахування розмір мінімальної заробітної плати. При  збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

31. Таким чином любий громадянин України, якому завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов’язків, має законне право отримувати відшкодування шкоди, розмір якого щомісячно дорівнює відсотку ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності, від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої визначено законом на момент винесення рішення суду.

32. Велика Палата Верховного Суду напрацювала сталу практику, відповідно до якої  спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (рішення від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17).

33. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року       № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

34. Станом на сьогодення в відношенні інвалідів ЧАЕС діє дискримінаційна постанова Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (прийнята 23 листопада 2011 року), яка значно зменшує відповідний розмір відшкодування згідно Закону № 796.

35. З 01.01.2015 року  ця постанова узаконена Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, чим остаточно закріплена дискримінація інвалідів ЧАЕС – розмір моєї пенсії почав визначатися по формулі, яка його зменшила в декілька разів по зрівнянню з працівниками, які отримали трудове каліцтво.

36. Дискримінація в Україні заборонена конституційним імперативом – стаття 24 Конституції України визначає, що не може бути обмежень розміру відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

37. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI, дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

38. Статтею 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

39. З урахуванням закріпленого в статті 16 Конституції України обов’язку держави в подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, подібна дискримінація ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, які отримують пенсії по інвалідності в значно меншому розмірі ніж інші особи, які стали інвалідами внаслідок трудового каліцтва, є не тільки незаконною, але й злочинною по суті.

ІІІ. Зміст позовних вимог, спосіб захисту прав передбачений законом:

40.      Я стверджую, що після визнання державою відповідальності за пошкодження мого здоров’я при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за втрату мною 80 процентів працездатності, у мене існує загальне цивільне право отримувати від держави відшкодування мені втраченого заробітку в розмірі  в порядку та розмірі визначеному цивільним законодавством України, розрахованому з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент призначення відшкодування судом.

41. Стаття 268 ЦК України встановлює перечень вимог, на які позовна давність не поширюється. Так пункт 3 частини 1 цієї статті встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

42.      Належним відповідачем по справі є держава Україна, яка прийняла на себе відповідальність за ушкодження мого здоров’я, втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва при ліквідації Чорнобильської катастрофи.

43. Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

44. Цивільний кодекс України  у частині 1 статті 170 встановлює, що  держава у цивільних відносинах набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

45. Цією нормою ЦК України відзначено особливість цивільної правосуб'єктності держави, яка як суб'єкт права приймає участь у цивільних відносинах не безпосередньо, а через компетентні органи державної влади та представників.

46.      Визначаючи Державну Казначейську службу України в якості відповідача я виходив з того, що єдиним державним органом, який уповноважений здійснювати казначейське обслуговування бюджетних коштів, в тому числі списання цих коштів з відповідного казначейського рахунку на виконання рішення суду, є Державна Казначейська служба України.

47.      Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

48. Це визначено в підпункті 3 пункту 4 Положенні про Державну казначейську службу України, затвердженому постановою КМУ від 15 квітня 2015 р. № 215 згідно якого казначейство, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

49.      Суму щомісячного відшкодування втраченого заробітку я розраховую з 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначений статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"  - 4723 гривень. Таким чином належна мені щомісячна компенсація втраченого заробітку становить 80 % від 5 х 4723 = 18892 гривен.

50.      Також я рахую, що держава не виконала належним чином обов’язку по компенсації за втрату працездатності не компенсувала мені в повному розмірі, визначеному законом за період з 01.01.2017 року по сьогодення, розрахунок суми неправомірно не виплаченої мені компенсації надається в додатку. Він визначений як різниця сплачених мені державою пенсій по інвалідності за три роки та сумою відшкодування, яке належало до сплати відповідно до загального закону.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1195, 1197 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 264, 265 ЦПК України,

ПРОШУ   СУД:

1.        Зобов’язати Державну казначейську службу України сплачувати мені щомісячно відшкодування за втрачений заробіток в розмірі 18892 грн.

2.        Стягнути з відповідача на мою користь недоплачені державою суми відшкодування за втрачений заробіток та шкоду завдану моєму здоров’ю за останні п’ять років в розмірі _____________________грн.__ коп.

Додатково я зазначаю, що є громадянином, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати  судового збору.

Позивач підтверджує, що: позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав

Додатки: паспорт, експертний висновок, мсек, наказ про відрядження, трудова книжка, акт Н1, довідка про доходи за 3 роки, розрахунок заборгованості за 3 роки, посвідчення ліквідатора, копія позовної заяви з додатками для відповідача.

Дата

                                                                                                                 Підпис