Роздуми вголос

В  буцегарні … може й  вигідніше?!

Вчора мав спілкування зі своїми побратимами по Чорнобилю з Болехівщини, що на Івано-Франківщині. А сьогодні почав розмірковувати над почутим.

Першим відгукнувся Микола Васютин, колишній  солдат Івано-Франківського протипожежного батальйону,сформованого на принципах воєнного  часу для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Волею долі  і сумління розгрібав термоядерне багаття влітку 1986-того на проммайданчику ЧАЕС та у всій 30-кілометровій зоні. Не довго – 48  солдатських днів і ночей.

Цього місяця мій герой, а звикло ми називаємо себе жертвами  чиновницького свавілля, отримав на руки 1894 гривні і 46 копійок пенсії. Це при  трудовому стажі 30 років 1 місяць 18 днів.

Виключно для нетямущих і тих, кого давить  «жаба». Множаться ж  голосно  чутки, що  чорнобильці живуть ого-го! За їх уявами -  вони ще й  неправдиві, «липові», бо справжні  давно відправились у рай чи в пекло.

Так, у пеклі ми  вже були. Нам туди, в більшості  зболеним і нужденним, відлітати не  дуже  лячно. Хоча, і жити хочеться. По-людськи, заслужено.

Держава нібито, хоч  і запізніло, аж через п’ять років після вікопомної  «аварії планетарного масштабу», так її охрещено в Конституції, Законом визначила сякі-такі  компенсації. То ж варто на прикладі мого героя оповіді над ними порозмислити.

Для ліквідатора другої категорії, у нашому конкретному  випадку,  пенсійне забезпечення відповідно до чинного законодавства має чотири складові: повна державна пенсія, додаткова  друга - за  втрату здоров’я, надбавки за понаднормативний стаж та  проживання  в гірському  населеному пункті.            

                                                                                                                         

 «Повна» (так зазначено у 56-тій  статті Чорнобильського Закону) державна Степанова пенсія  у травні, коли держава її нарешті  «осучаснила»,  дісталася аж до  1360.77 грн. Раніше  була меншою. За 46-тою статтею розмір недопустимий – не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб – 1638 грн. На утримання злочинця  в буцегарні держава на місяць  витрачає  3790 гривень.

   А що ж   насправді  у Васютина:

·        Повна  державна пенсія – 1360.77 грн.;

·       За  втрату здоров’я – 170.82 грн. За законом 30 відсотків прожиткового мінімуму – 452.34 грн.;

·       За  10 років понаднормативного стажу – круглий нулик. За  законом -   10 відсотків зарплати, з якої обраховується пенсія ( від 4523.39 грн.  – 452.34 грн);

·       Гірська  надбавка – 328.46 грн.  За законом – 20 відсотків  від суми  трьох попередніх  складників.

В  обласному  управлінні навіть є свій відділ по контролю за призначенням та виплатою пенсій. Тільки  з великими  потугами і тривалим виснаженням   судовими процесами, що  ініціює пенсійне управління  включно до Верховного Суду, ситуацію можна  виправити.  На папері можна отримати  справедливе   і довго очікуване  рішення. А далі   наступає пора  його саботажу. У нас  домагання виконання  чинних судових рішень  тривають із жовтня  2017 року. Спротив Головного пенсійного під прикриттям  прокуратури, слідчих поліції вдалося побороти  тільки  чотирьом  моїм побратимам. Правда, треба було судитися ще раз. Зокрема, автор цих рядків домігся  виконання чинного  судового рішення в числі тих чотирьох. Але воно оскаржено моїм «любим» боржником до Верховного Суду. Васютин, як Ви зауважили   вище, має право  на другу пенсію – за  втрату здоров’я. В розвиток цього  посилу держава  нібито підкріплює його організм   щорічною виплатою на  оздоровлення: для  інваліда  ліквідатора виділяє на рік – 120 грн., а таким, як наш герой, - цілісеньких 100 гривень. Закон гарантував  - 5 мінімальних зарплат.

Чому так? І я  себе  питаю. У мене відповідь є. В  наших умовах глухості  влади і суспільства до людей, що жертовно  порятували світ від термоядерної катастрофи, коли   безкарність і  несамовита  безвідповідальність  зашкалює, навряд чи можна  очікувати  кращих  часів. Вони для нас там – на Небесах.

Ярослав Олійник