Апеляційна скарга по справі № 520/12609/19

      Пропоную до Вашої уваги зразок апеляційної скарги до Великої Палати Верховного Суду.

      Із скаргою до ВП ВС може звернутись КОЖНИЙ не байдужий до розміру своєї  пенсії військовослужбовець (відповідно до прим. ст. 10 Закону № 796-ХІІ ) інвалідність /не залежно від групи інвалідності та процента втрати працездатності/ якого пов'язана з участю в ЛНА на ЧАЕС, та який отримує пенсію за Законом № 796-ХІІ, але в розмірі який визначений підзаконним нормативно-правовим актом : Постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 (із змінами та доповненнями).

       Зразок скарги, що пропонується не являється догмою (менше 14 аркушів не вийшло), але зауважу, що на розгляді у Великої Палати Верховного Суду вже знаходиться апеляційна скарга по зразковій справі № 520/1972/19. До суду із апеляційною скаргою звернувся як позивач так і  ГУ ПФУ в Харківській області. Не відомо як ії (скаргу) вирішить суд : - на користь позивача чи пенсійного фонду ?

       Необхідно зазначити, що ці дві зразкові справи (№ 520/1972/19 та № 520/12609/19) вплинуть на подальшу  позицію нищестоящих судів щодо нашого (військовослужбовців - учасників ЛНА на ЧАЕС) пенсійного забезпечення взагалі та його розміру зокрема.

       Тому, прошу не залишитись байдужими до вирішення цієї проблеми у Великій Палаті ВС та приєднатись до скарги.

       Надія на те, що ВП ВС вирішить цю скаргу позитивно є (за аналогією як вона вирішила в справі № 240/4937/18  від 18 березня 2020  (№ в ЄДРСР 88952401)).

         В контексті цього рішення :

«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».

       Надання Законом № 79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

      За ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

    Отже, непрацюючи пенсіонери які проживають на територіях радіоактивного забруднення мають право на виплати пенсії визначені Законом № 796-ХІІ , а ми ні ?

          Але, це право треба відстояти у суді, а саме в ВП ВС !

         Із скаргою необхідно звернутись безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду за адресою зазначеною в скарзі в строк + 30 днів після закінчення карантину, але бажано не тягнути.

    Витрати пенсіонера за звернення до суду  : друк 2-х примірників скарги та поштові на рекомендований лист.

Віктор Л 

viktor-2901@ukr.net

До Великої Палати Верховного Суду

вул. П. Орлика. 8, м. Київ. 01043

                                                                                                                            Справа № 520/12609/19 

Судді першої інстанції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

           суддя-доповідач - Тацій Л.В., судді: Єзеров А.А., Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапа В.М.

       Позивач : Шабельник Микола Васильович  

                      Особа яка подає апеляційну скаргу  : ______________________________________,

                                                                                                                                          (П.І.Б.) 

                                  вул. ___________________________, м. ______________,

                                           засоби зв’язку : тел: ________________, моб. __________________

                                                                     електронна пошта : ________________________

                                              ІПН : _______________________   

          

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду

України в Харківській області

пл. Свободи, буд. 5, Держпром, З під., 2 пов.,

 м. Харків,61022

ел. пошта: au@kh.Dfu.qov.ua 

                                                 засоби зв’язку : тел.: 380577157575

код ЄДРПОУ 14099344

                   Від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 та п.10 ч.1 ст. 5 Закону України

 «Про судовий збір» як інвалід війни ____-ї групи і як громадянин,

 віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Я, ________________________________________  є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /категоря 1/  в _______________ році (посвідчення серія А № ________________ видане _________________________ облдержадміністрацією ____________________) інвалідом війни _______ групи (посвідчення серія ________ № ___________ видане __________________., управлянням праці та соціального захисту населення _____________________________________).

 Відповідно до довідки МСЕК серія _____ № ______ виданої ___________., ____-а  група інвалідності встановлена мені безтерміново, інвалідність пов’язана з виконанням  обов’язків військової служби по ЛПА на ЧАЕС.

Отримую державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю  відповідно до Закону України № 796-ХІІ в розмірі, визначеному  Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами та доповненнями).

__________2019  я звернувся до територіального органу ПФУ із заявою  про перерахунок моєї пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ.

Територіальний орган ПФУ перерахунок моєї пенсії відповідно до приписів до ч. 3 ст. 59  Закону України № 796-ХІІ не провів, обгрунтовуючи це тим, що розмір моєї пенсії зменшиться.

20 травня 2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді - доповідача : Тацій Л.В., суддів : Єзерова А.А., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні зразкову справу № 520/12609/19 за позовом Шабельник Миколи Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, вирішив : -

У задоволенні позову Шабельник Миколи Васильовича до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми - відмовити.

Зазначене рішення оприлюднено в ЄДРСР 21 травня 2020 року : http://reyestr.court.gov.ua/Review/89325555.

Зазначена апеляційна скарга подається в строк визначений ст. 295 КАС України –  «____» ____________2020 року.

Вважаю рішення суду першої інстанції по справі № 520/12609/19 постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права з неповним з’ясуванням питань які мають суттєве значення для справи, а свої права та законні інтереси порушеними з наступних підстав:   

-                     в провадженні Харківського окружного адміністративного суду та інших судів станом на 28 листопада 2019 року знаходились типові справи, що мали ознаки даної справи : позивачі - фізичні особи громадяни, котрі брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження саме військових зборів, оскаржували дії / бездіяльність територіальних органів ПФУ з приводу застосованого відповідачами порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Спір у вказаних справах виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, зокрема: № 520/11413/19, 520/11421/19, 520/11515/19, 520/11517/19, 520/11575/19, 520/11647/19, 520/11348/19, 520/11586/19, 520/11310/19, 520/11423/19, 520/11816/19, 520/11535/19, 520/11960/19, 520/11985/19, 520/12121/19, 520/12104/19, 520/12105/19, 520/12043/19, 520/12089/19, 520/12273/19.

Громадянами у цих справах заявлені аналогічні за правовою суттю (хоча і по різному текстуально сформульовані) вимоги - про визнання протиправними дій при проведенні перерахунку пенсій у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 після прийняття рішення Конституційним Судом України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019, зобов`язання провести перерахунок їх пенсій виключно на підставі норм законів як норм прямої дії, без урахування обмежень максимальним розміром.

Відповідно до частини десятої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає :

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування нормматеріальногоправа та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

  Так, в справі № 520/12609/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  зазначив :

Ознаки типових справ.

Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є обчислення пенсії по інвалідності у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року для осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час військових зборів і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

(а) особа отримує пенсію по інвалідності та брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час військових зборів і внаслідок цього стала особою з інвалідністю;

(б) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;

(в) предметом спору є обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.

  Відповідно до   ч. 5 ст. 242 КАС України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII від 02.06.2016 р.) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням особливого статусу зразкової справи, частини 3 статті 291 КАС України, яка зобов’язує суди при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, я стверджую, що таке рішення суду першої інстанції впливає на моє законне право як військовослужбовця (відповідно до прим. ст. 10 Закону України № 796-ХІІ), інвалідність якого пов’язана з виконанням обов’язків військової служби з  ліквідації аварії на ЧАЕС отримати ПЕРЕРАХУНОК  та ОБЧИСЛЕННЯ  пенсії по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до  рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р., № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)  який вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання зазначив, що аналіз положень ст.ст. 16, 17 Конституції України   дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Згідно норм   Конституції України   посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

 Конституційний Суд України у Рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 в справі №1-21/2005   зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов’язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для  догляду за непрацездатними.

У частині першій статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) із змінами та доповненнями.

 Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже, предметом спору у даній справі є бездіяльність Відповідача щодо перерахунку пенсії Позивача, як військовослужбовця - особи з інвалідністю, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-XII , які було вчинено та прийнято після прийняття рішення Конституційним Судом України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) .

Обставинами, якими Позивач обґрунтовував свій позов про визнання дій Відповідача протиправними при вирішенні його заяв  від  травня 2019 року (доказів звернення із заявою позивачем та відповідачем до суду першої інстанції не надано), 28 вересня 2019 року та від 28 жовтня 2019   щодо перерахунку пенсії та зобов’язання  здійснити обчислення  його  державної пенсії по інвалідності, за частиною 3 статті 59 Закону №796-XII як  військовослужбовця – інвалідність якого пов’язана з участю  в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно рішення Конституційного суду України № 1-р(П)/2019 від 25.04.2019 були :

 - невідповідність розміру його пенсії, розміру визначеному частиною 3 статті 59  Закону № 796- ХІІ .,

- період з якого належить провести перерахунок його пенсії,

а похідною вимогою позивача було :

- стягнення з Відповідача різниці між належною до виплати пенсії та фактично виплаченою пенсією без обмеження пенсії граничним (максимальним) розміром.

Наявність законного (правомірного) очікування для перерахунку пенсії Позивачу підтверджується  численною практикою національних судів та постановою Великої Палати  Верховного Суду від 18 березня 2020 року  в справі № 240/4937/18 провадження № 11-150заі19  (зразкова справа) про те, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Так, Велика Палата Верховного Суду обгрунтовуючи своє рішення в цій справі зазначила :

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Статтею 67 Закону № 796-ХІІ установлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Надання Законом № 79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими наведені в апеляційній скарзі позивача доводи про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Як вбачається із Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 по справі № 520/12609/19  суд не вирішив питання про захист порушених прав і законних інтересів Позивача.

Такий висновок Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в справі № 520/12609/19 суперечить чинному законодавству, не грунтується на Законі, оскільки, жодним Законом, крім  частини 3 ст. 59 Закону України   № 796-ХІІ не передбачено механізму  обчислення   пенсії військовослужбовцям, інвалідність яких пов’язана з участю в ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Щодо розміру пенсії Позивача то необхідно застосувати пункт 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року N 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, а пенсія Позивачу призначена в 2003 році.

Касаційним адміністративним судом в складі Верховного Суду в справі № 520/12609/19  встановлено, що позивач кілька разів звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії : Разом із тим, за зверненням позивача встановленого зразка від 28.10.2019 пенсійним органом прийнято рішення № 5386 від 29.10.2019 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з 25.04.2019, проте такий перерахунок проведено з 01.07.2019.

Відповідно до п. 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки :

- у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок), особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Щодо форми та змісту заяви позивача про перерахунок пенсії :            - відповідно до правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловленого у постанові по справі № 748/696/17 від 27.11.2019, - відмовивши позивачу в розгляді його заяви (у формі, яка не відповідає затвердженій у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій)  по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

  Отже, якщо позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до Відповідача 28.09.2020, такий перерахунок відповідно до приписів чинного законодавства повинен був проведений йому відповідачем з 01.10.2020.

Таким чином, Рішення Головного управління пенсійного фонду в Харківській області про перерахунок пенсії з 01.07.2019 від 29.10.2019 за № 5386 являється протиправним та підлягає скасуванню.

Питання стягнення з Відповідача на користь Позивача різниці між належною до виплати пенсії та фактично виплаченою пенсією   врегульовані  ст. 371 КАС України.

Відповідно до  § 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод :

Право на справедливий суд

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...

Відповідно  до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : Захист власності

 Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

   Переконаний, що у відповідності  до приписів § 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції рішення суду першої інстанції - Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  від 20.05.2020 підлягає  скасуванню та перегляду судом апеляції .

За приписами ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 З практики ЄСПЛ випливає, що пенсія є майном (наприклад , справа «Пічкур проти України», заява № 10441/06, рішення від 07.11.2013 р.), яке підпадає під захист ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, яка передбачає, що  «Кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». До того ж, у п. 48  Рішення зазначено, що   практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

  Європейський суд з прав людини у рішенні «Брумереску проти Румунії» BRUMĂRESCU v. ROMANIA (Заява № 28342/95) від 28.11.1999 визначив, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

Відповідно до принципу рівності та заборони дискримінації, є невиправданою різниця у правовому регулюванні ОБЧИСЛЕННЯ  пенсії  військовослужбовцям інвалідність яких пов’язана з участю в ліквідації аварії на ЧАЕС визначеної  підзаконним нормативно-правовим актом . Адже вона не обґрунтовується жодною достатньою правовою підставою та є сумнівною з огляду на Конституційні гарантії.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява № 25911/02) від 01.06.2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).  Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стретч проти Сполучного Королівства» (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ підлягає застосуванню Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до частини першої ст. 23 Бюджетного кодексу України (далі –Кодекс № 2456-VI) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII (далі - Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а саме ст.ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54.

Зі змісту Законів № 796-XII, № 79-VIII, № 1058-IV та Кодексу № 2456-VI слідує, що до сфери повноважень Кабінету Міністрів України законодавцем (Верховною Радою України) не віднесено вирішення питань з приводу ОБЧИСЛЕННЯ пенсії відповідно до ч. 3  статті 59  Закону № 796-XII . Нормою Закону № 796-XII розмір пенсії по інвалідності встановлений чітко і однозначно та право на його визначення в іншому розмірі Кабінету Міністрів України законодавцем делеговано не було.

Стаття 59 Закону №796-XII має назву :

 «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».

Отже, її приписами врегульовано порядок призначення та обчислення пенсій військовослужбовцям:

Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт (Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці"). Згідно п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

При цьому під «обчисленням пенсії» слід розуміти процес отримання  результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням, зокрема, розміру мінімальної заробітної плати та часового проміжку з якого підлягає таке обчислення, а саме : «виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

П`ятикратний розмір -  означає розмір мінімальної заробітної плати, який повторюється п'ять разів ; або, збільшений у п'ять разів.

Статею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (№2629-VIII) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі : з 1 січня – 4173 гривні.

Відповідно до вищезазначених норм матеріального права Позивач має  право щоб  державна пенсія по інвалідності  за його  бажанням обчислювалася - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (2019), а саме : 5 х 4173 грн. = 20865 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (№ 294-IX) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена : з 1 січня – 4723 гривні.

Відповідно до статті  49 Закону № 796-XII «Пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4».

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді :

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Отже, розмір  державної пенсії Позивача повинен був обчислений Відповідачем в 2019 році в розмірі 20865 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн., а з 01.01.2020 р., в наступному розмірі :  5 х 4723 грн. = 23615 (двадцять три тисячі шістсот п’ятнадцять) грн.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України, саме законом про Державний бюджет України визначаються розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.       

Мінімальна заробітна плата, з метою застосування до даних спірних правовідносин, визначається виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативно-правових актів.

  Положення ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII не передбачають застосування жодної формули для розрахунку мінімальної заробітної плати, а тому з урахуванням вищої правової сили Закону,   переконаний , що відсутні підстави для застосування положень п. 9-1 Порядку.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року  в справі № 240/4937/18 провадження № 11-150заі19  (зразкова справа) про те, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу (№ в ЄДРСР 88952401) .

Одним із ключових елементів принципу верховенства права є те, що право стоїть вище за розсуд осіб, які застосовують правові норми.

Цей принцип порушується, якщо два різні суди чи судді інтерпретують одне й те саме положення закону прямо протилежним чином. Особливо це стосується правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та правової позиції Великої Палати Верховного Суду. Це означає, що, як мінімум, в одному із цих випадків суд діє не відповідно до закону і принципу верховенства права.

Суперечливі судові рішення Верховного Суду порушують також і положення Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Я, перебуваю у розпачі тому, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв таке рішення  від 20 травня 2020 року по справі № 520/12609/19 провадження № Пз/9901/22/19 (№ в ЄДРСР 89325555 ) вже після оприлюднення постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року  в справі № 240/4937/18 провадження № 11-150заі19 (№ в ЄДРСР 88952401)!

  Цілком очевидно, що судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду знехтували правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Юридична сила закону, як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це – нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Виходячи з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, я переконаний, що маю право на обчислення пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України №796-XII, як норми права прямої дії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 у справі №1-6/2002 (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Вища юридична норма закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з вимогами частини третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам  закону  слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

За наявності колізії між нормами Закону Украйни №796-XII та приписами Порядку затведженого постановою КМУ №1210 (із змінами та доповненнями) при їх застосуванні в суспільних відносинах необхідно виходити з частини 3 статті 7 КАС України.

  Пленум Верховного Суду України, в Постанові від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про : присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення :  у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Зазначену норму введено Законом України 24 грудня 2015 року N 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року N 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Частина третя статті 27 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20 грудня 2016 року у справі №1-38/201 Конституційний суд  в Рішенні N 7-рп/2016 дійшов висновку, що положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, оскільки Шабельник Микола Васильович отримує пенсію з 2003 року, тобто пенсія йому призначена до 1 січня 2016 року, тому дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону та   за  аналогією права відповідно до Рішення Конституційного Суду N 7-рп/2016  від 20 грудня 2016 року у справі №1-38/201.

 Згідно з нормами частин першої, другої ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права охоплює не лише змістовний аспект (правового відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд повинен керуватись принципом юридичної визначеності. Цей принцип означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вважаю, що належним і ефективним способом захисту порушеного мого права, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов’язання субєкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного мого права та права Позивача  виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених  КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України порушення норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц  (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі  № 917/1739/17   наголосила, що   саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Крім того, процесуальним законом (ч.4 ст.7 КАС України) передбачено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

На підставі  вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16 - 17, ст. 19, ст. 46, частин 3 та 4 статті 55, ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 та ч. 2 ст. 6 , ч. 2 та ч. 3 ст. 7 , ч.1 ст. 293, ст. 315, ст. 317 , ст. 371,  ч. 1 ст. 382 КАС України, ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», -  ПРОШУ  ВЕЛИКУ  ПАЛАТУ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ :

1.    На підставі частини 1 статті 293 КАС України залучити мене - _____________________________________ до участі в справі як особу, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про мої права, свободи, інтереси та (або) обов’язки .

2.    Прийняти до розгляду мою апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по зразковій справі № 520/12609/19   за позовом Шабельник Миколи Васильовича  до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

3.    Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 в справі №  520/12609/19 скасувати та  прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Шабельник Миколи Васильовича.

4.    Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області  щодо ненарахування та невиплати із 01 жовтня  2019 року  пенсії  Шабельник Миколі Васильовичу як  пенсіонеру військовослужбовцю, інвалідність якого пов’язана з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному частиною 3 статті 59 Закону України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до його заяви від 28 вересня 2019.

5.    Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2019 за №5386.

6.    Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести із 01 жовтня 2019 року перерахунок та виплату державної пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) Шабельник Миколі Васильовичу як пенсіонеру військовослужбовцю, інвалідність якого пов’язана з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі визначеному частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII, як норми права прямої дії, що дорівнює п’яти мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) без обмеження граничним (максимальним) розміром.

7.    Стягнути на користь Шабельник Миколи Васильовича з  Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області  заборгованість з виплати державної пенсії яка виникла з 01 жовтня 2019 року з компенсацією втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

8.    Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області державної пенсії на користь Шабельник Миколи Васильовича в межах суми стягнення за один місяць.

9.    При прийнятті рішення за цією  скаргою  щодо застосування до спірних правовідносин закону № 796-XII  чи підзаконного нормативно-правового акту (постанови КМУ № 1210 від  23.11.2011 (із змінами та доповненнями) врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі № 240/4937/18 провадження № 11-150заі19 від 18 березня 2020  (№ в ЄДРСР 88952401).

10.  Якщо Велика Палата Верховного Суду  дійде висновку про те, що Порядок  обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р., № 1210 (із змінами та доповненнями) суперечить Конституції України, не застосувати такий підзаконний нормативно - правовий акт,  а застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.

Додатки :

1.        Копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії на _____арк.

2.        Копія посвідчення інваліда війни _____ групи на ______арк.

3.    Копія довідки МСЕК на _____арк.

4.    Копія пенсійного посвідчення на _____арк.

5.    Копія апеляційної скарги та доданих матеріалів для відповідача.

________________________  П. І. Б.

(підпис)

                     ______  червня  2020 року