Бургас сообщает

13 августа 2020 года образцовое дело № 520/1972/19 наконец передано с канцелярии Большой Палаты Верховного Суда в канцелярию Кассационного административного суда Верховного Суда. Каких-то двадцать минут неспешной ходьбы между канцеляриями, которые дело передавалось на протяжении полтора месяцев, и судья Мороз назначила на 15 сентября 2020 года первое заседание по рассмотрению заявления адвоката Оксаны Чубко о принятии дополнительного решения.

С учетом всех нюансов, можно смело утверждать, что в этом году оно уже по существу рассмотрено не будет …

Напомню, истец, инвалид ЧАЕС и войны 2 группы Борис Браховецкий, подал иск еще в феврале 2019 года …

Закон обязывает суд рассматривать дело в суде первой инстанции на протяжении 90 дней с момента открытия производства по делу (статья 193 КАС Украины).

На рассмотрение апелляций статья 309 КАС Украины дает 60 дней с момента открытия апелляционного производства.

Часть вторая этой статьи регламентирует действия суда в исключительных случаях, когда не удается рассмотреть апелляцию за 60 дней – суд специальной ухвалой может продлить срок рассмотрения апелляции на 15 дней. Один раз.

Что самое поразительное - Большая Палата Верховного Суда полностью игнорирует требования Закона, подтверждая утверждение, что судьям «закон не писан», и чем выше суд, тем не только выше оклады у судьей, но и больше нарушение законов.

У судьей Большой Палаты Верховного Суда оклады свыше 300 тысяч гривен в месяц, соответствующий и уровень беззакония. 

31 июля 2020 года Верховный Суд провел Международный семинар-практикум «Юридические последствия признания нормативного акта неконституционным для защиты прав человека в административном судопроизводстве.

Главной мыслю этого семинара было, что принцип верховенства права, который будто бы действует в Украине, не допускает ретроспекцию, мол основа принципа res judicata запрещает судам распространять изменения внесенные Конституционным судом Украины в правоотношения сложившиеся ранее.

Звучала еще куча всяких заумных латинизмов, таких как pro futuro, ex tunc, ex nunc, как в том анекдоте про «факт на лицо».

Особенно впечатлила позиция судьи Верховного Суда Мирославы Билак, доктора юридических наук.

Чтобы не переврать, привожу цитату ее тезисов полностью:

 «Тому є сумнівним твердження, що прийняття неконституційного закону чи іншого правового акта – це «помилка держави», оскільки на певному етапі існування і розвитку суспільства відповідні закони та інші правові акти були прийняті в рамках Конституції України. Навіть встановлення відшкодування матеріальної і моральної шкоди, що фактично означає відповідальність суб’єкта владних повноважень, складно визначити без встановлення причинно-наслідкового зв’язку між неконституційністю норми закону (окремих положень) і шкодою, заподіяною особі. Закони – сукупність правил загального характеру, які щодо конкретних осіб застосовуються через виконавчі акти. Як правило, шкода є наслідком не тільки наявності неконституційної норми закону чи іншого правового положення, а акту їх застосування. Повинно бути доведено, що на підставі закону (окремих положень), визнаного неконституційним, були вжиті конкретні дії органів державної влади, спрямовані «проти» конкретної особи, яка зазнала шкоди внаслідок застосування неконституційного акта.

Наприклад, у питаннях щодо соціальних прав певних категорій громадян відповідно до мети законодавець визначає критерії нарахувань, їх структуру, які може змінювати, зважаючи на прожитковий мінімум, інфляційні процеси, наповнення державного бюджету тощо. Очікування людей визначають керівництво в праві, закони також є результатом цього керівництва, який підкріплюється легітимністю (тобто відповідністю очікуванням суспільства). Це означає добровільну згоду особи на запропоновані умови, визначені законодавцем, які існували в певний період часу і в яких, наприклад, відбулося здійснення певних матеріальних виплат чи нарахувань».

Говоря проще – если инвалид не отказался от уменьшенной пенсии, и не помер с голода и нехватки лекарств, то он дал добровольное согласие на уменьшение своей пенсии, то есть сам инвалид виноват.

Как то так, господа, товарищи, побратимы и …

И. Бургас


Комментариев нет:

Отправить комментарий