ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ ЛІКВІДАТОРІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ, ХТО ЩЕ НЕ ВВАЖАЄ СЕБЕ ЖЕРТВОЮ ЧОРНОБИЛЯ.

Шановні побратими,  ліквідатори Чорнобильської катастрофи, читаючи коментарі деяких наших Анонімів я вирішив у даному зверненні до вас висловити й свою точку зору.  І відносно статусу "інваліда війни", і відносно пільг для учасників ліквідації 2 3 категорії 88-90-их років.  Взагалі про все те, що  сьогодні обговорюються в коментарях на всіх чорнобильських сайтах, здебільшого, Анонімами. Я не маю на меті нав'язати комусь свою точку зору чи когось образити. Моя точка зору лише одна з тих, які висловлюються в коментарях під різними публікаціями на Чорнобильських сайтах, і яку я зпробую винести на загальний розсуд.

         Коротко про себе, якщо хтось, можливо, мене незнає. Я Неділько Олександр Миколайович, поки що Голова Кіровоградської обласної громадської організації Союз Чорнобиль України,  будучи призваним на спеціальні військові збори у якості хіміка- дозиметриста, у складі  першої роти радіохімічної розвідки 25 бригади, у вересні-жовтні 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і вніс свій особистий внесок по ліквідації Чорнобильської катастрофи.  

Буду вдячний за відповідь, також обгрунтовану.

        На сьогодні, я є інвалідом 1 Б групи і маю  обидва статуси:  учасник ліквідації, категорія 1 та інвалід війни.

        Перше, на що хотів би звернути увагу, так це на анонімних коментаторів: не хочеться вірити та сприймати, що їх пишуть ті, хто в 1986-1990 роки, ризикуючи своїм життям, захистили народ України, та й не тільки України, а сьогодні міряються хто круче:  хто ближче був до реактора,  хто раніше був,  в кого є архівна довідка, а кого немає, в кого є зв'язок  а в кого немає,  в кого записана більша доза опромінення і тд. і тп.  На думку приходить лише одне, РОЗДІЛЯЙ, ЗТРАВЛЮЙ МІЖ СОБОЮ І ВОЛОДАРЮЙ.

        Вважаю, що хтось навмисно вносить смуту в ряди ліквідаторів, а вони на це ведуться. Але якщо це правда, то є,  напевно, й зацікавлена сторона,  яка у такий спосіб готує обгрунтування та підстави,  щоб взагалі позбавити нас всіх статусів та пільг. Пригадуєте 2012 рік коли, після  спільного з афганцями, штурму Верховної Ради,  лише в Кіровоградській області відкорегували статус  116-и особам.  Я не проти чистки наших рядів,  якщо це дійсно чистка, а не  засіб впливу на свідомість інших ліквідаторів. Тому і не дивно, чому "настоящих буйних нынче мало, вот и нету вожаков». Пригадуєте слова з пісні Володимира Висоцького?

   Сумно читати деякі коментарі: ото сміху буде як у тих інвалідів війни, коли після перереєстрації посвідчень ІВ заберуть їхні статуси.  Тому й не дивуюсь сьогоднішньому нашому соціальному становищу.

        Відносно статусу інваліда війни хотів би зазначити наступне. Пригадаймо слова Тараса Шевченка з послання "І мертвим і живим і ненародженим"   І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ І СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ.Спробую пояснити до чого ці слова.  усі  напевно знають що З  06:06 96-го в статтю 10 нашого закону внесли зміни якими  доповнили її посиланням, в якому зазначено, що  тут і надалі до військовослужбовців належать, у тому числі й  військовозобов'язані призвані на збори.   

В 97 році видано спільний Наказ Міністерства оборони та Мінсоцзахисту, в якому роз'яснили  Порядок застосування цієї норми.  Один мій земляк до цих пір б'є себе в груди та розповідає ліквідаторам. скільки  він  виїздив до Києва вибороюючи для всіх ліквідаторів  статус "інваліда війни" не розуміючи що саме тоді вже  сіялось зерно сьогоднішнього розбрату. Поміркуємо разом, чому тоді багатьом так хотілося статус "інваліда війни?  БАНАЛЬНА ЖАДІБНІСТЬ. 100%  знижка на оплату комунальних послуг  та пільги  для ветеранських організацій. Ще за життя Андрєєва Юрія Борисовича, я піднімав питання щоб Мінсоцполітики встановлюючи перелік ветеранських  організацій,  яким надається якась державна підтримка  зазначало окремим рядком   нашу всеукраїнську чорнобильську організацію. Що нам не потрібно знецінювати статус ліквідатора Чорнобильської катастрофи й підміняти його іншими статусами.

        Ось тоді й пішли рости, як гриби після дощу, різні ветеранські організації, які й розпорошили чорнобильський рух, поділивши та зіштовхнувши ліквідаторів між собою. Навіть всередені організації появились свої і не зовсім. Тоді, фактично,  й  почався розкол і розвал Союз Чорнобиль України, ще донедавна  дружньої, масової та впливової Чорнобильської організації, щоб вона більше не стояла на заваді чиновникам.

       А тепер повернемося до Шевченка. Якщо комусь на той час, подобався об'єм пільг,    прописаних в законі "Про статус ветеранів війни" то їх можна було просто продублювати  в  нашому законі.

        На моє переконання  "Статус учасника ліквідації Чорнобильської катастрофи" повинен звучати в нашій країні набагато голосніше будь якого статуса, так як,  це єдині з Захисників України, хто клав виключно своє життя на алтар  спасіння інших людей,  не проливши при цьому жодної краплини чужої крові. А тому,  згідно релігійних норм,  це є найвищий прояв любові до ближнього,  що і стало приводом для написання нашої ікони Чорнобильський Спас.

        Я вважаю що зусилля,  всіх переговорних та ініціативних груп повинні бути зосереджені на одному єдиному питанні: ПЕРЕВЕСТИ СТАТУС ЛІКВІДАТОРА ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ З ПОЗИЦІЇ ЖЕРТВИ  В ПОЗИЦІЮ ГЕРОЯ-РЯТІВНИКА, з відповідним визнанням його на державному рівні, та викорененням з свідомості народу України хибну думку про те, що дійсних ліквідаторів вже нема серед живих. А ті, що носять сьогодні посвідчення це  фейкові ліквідатори.

         На чорнобильських сайтах, в коментах "анонімів”, особливо останнім часом, лунають порівняння, що умови  робіт при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повинні прирівнюються до умовно бойових дій. Я не помилився.  пропонують  саме таке поняття,“умовно бойові дії”.

        На моє переконання умови бойових дій взагалі не коректно й не доцільно  порівнювати  з умовами робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи,  так як під час бойових дій не факт,  що людину могло бути поранено навіть за весь час бойових дій хоча би один раз, в той час коли кожного дня під час виконання будь яких робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи кожного, без виключення, ліквідатора  було 100% поранено в кожну клітинку його тіла, та ще й назавжди, невидимим атомом, який потім буде нагадувати про себе кожному з ліквідаторів, комусь раніше, комусь пізніше, комусь в меншій мірі, комусь в більшій, але обов'язково кожному. Тому й мірятись, хто більший герой, а хто менший не варто. Всі ми, сбогодні, як на підводному човні, або разом потонемо, або разом, і тільки разом, випливемо.  Всі категорії ліквідаторів без винятку + вдови ліквідаторів. При цьому я не проти соціального захисту всіх інших потерпілих.  Всі мають рівні права на соціальний захист.

  А у нашому повсякденному житті постійно є потерпілі. Від паводків, ураганів, від наслідків навчань та випробувань з ядерними зарядами, тощо. Але  це не означає, що всіх потерпілих необхідно зосередити в одному чорнобильському  законі. Для цього і існують різні спеціальні закони, для різних груп працівників і службовців, яких Держава вирішила соціально захистити додатково та  окремо від інших, залежно від їхнього внеску для Держави. 

        Відносно законопроекту який на даний час обговорюється на  чорнобильських сайтах. Як ідею щоб додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виплачувати в повному обсязі незалежно від інших видів пенсій підтримую, але мені невідомо що залишиться від цієї ідеї на момент публікування вже закону в ЗМІ.  Таку пропозицію, викладену на папері,  я надавав  ще  Андрєєву Юрію Борисовичу з наданням повного комплекту документів. Потім надавав для розгляду членам робочої чи переговорної  групи від СЧУ,   Кобчику В.Г. та   Яценку В.М.  В комплект документів входив безпосередньо проект постанови КМУ “ Про затвердження Порядку відшкодування шкоди, заподіяної професійним захворюванням, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, пов’язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”, Доповідна записка до проекту, в якій викладено Аналітичну частину та Рекомендації міністра до проекту постанови. я не намагався тоді,  і зараз не намагаюсь,  перепригуючи через голову керівництва організації,  звертатись безпосередньо та особисто до МІНСОЦ, чи  КМУ, чи ВР, з закликами слухати лише мене,  мовляв  я один такий  розумний.

        Ідею відшкодовувати ліквідаторам шкоду заподіяну їхньому здоров'ю підтримав і пропагував лише Віктор Гайдак.  Він слушно пропонував провести ревізію наших рядів, всіх  перевірити й перерахувати  з наданням відповідного статусу, для уникнення  маніпуляцій з сумою видатків. Запровадити відповідні реєстри та зазначити окремо, яка кількість ліквідаторів приймала участь під час проходження військової служби, у тому числі строкової та  під час проходження  військових зборів, а яка кількість під час відрядження, і, додатково,  яка кількість потерпілих та евакуйованих. Декілька разів і я особисто, і через керівництво організації, робив запити на МІНСОЦ, для отримання необхідної для цього інформації. Жодного разу жодної відповіді. + аноніми у коментах почали просто хамити та зухвало ображати Віктора, мовляв, кому потрібні твої посвідчення та реєстри?  ТИ НАМ ПЕНСІЮ ДАВАЙ.

        АДМІНАМ наших сайтів, необхідно висловити подяку, реагували оперативно.

        Але повернемось до законопроекту. Мене непокоїть в законопроекті той факт, що пропонується вилучити з діючої редакції статті 57 нашого закону останній  абзац: “ Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження”, залишивши при цьому інші норми діючої редакції, які в законопроекті зазначені в першому та останньому абзаці  цієї статті.   На мою думку, в такому вигляді назва статті вже стає  недоречною. А убравши одночасно пятикратний заробіток  і у солдат, і у ядерщиків, і у військовозобовязаних, угадайте з трьох раз, чи плануються надаватись в майбутньому взагалі адекватні пенсійні виплати всім категоріям ліквідаторів, і військовим і відрядженим?І, як наслідок, їх сім'ям. Навіщо передбачати видатки в Бюджеті для ЖЕРТВ ЧОРНОБИЛЯ, так як Герої вже всі померли.  І це при тому що частина друга статті 1197 Цивільного кодексу України Глава 82 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ  встановлює наступне: “Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати". А стаття 1189  ттого ж кодексу,  щодо Відшкодування ядерної шкоди вже має відсильну норму.

"1. Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.", яка й відсилає нас до чорнобильського  закону, який є спеціальним. А ви все міряйтесь здатністю нахамити в коментах один одному, або тим, хто щось пропонує. ПРОСТО ТАК, без жодних обгрунтувань.. Докоментувались? МАЙЖЕ. Засиділись вже, напевно на диванах, прийшов час вже і розімнятись. Чи й таке дійство також не для вас? Нехай хтось інший мерзне чи мокне під дощем і відстоює ваші  права, а ви в цей час покоментуєте.   

Тому пропоную:

1.  ознайомитись з преамбулами до закону Про пенсійне забезпечення і до закону Про пенсійне страхування  і поміркувати самостійно,  чому в усьому тексті нашого закону замінили закон Про пенсійне забезпечення  на  закон Про пенсійне страхування.

2.  В частині першій статті 54 нашого закону, вираз “який визначається згідно із законодавством” замінити виразом  “який визначається згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Цей закон є самостійним нормативним актом з  соціального (а не пенсійного) страхування.  Тому, дана норма автоматично відсилає нас до закону Про охорону праці, й до відповідних постанов КМУ з цього питання.  й до Фонду від нещасних випадків на виробництві для призначення   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, по нормам для регресників, а не пенсійними, для загального захворювання, продовжуючи фінансуватись з державного бюджету, згідно статті 13 нашого закону.

При тому, що за рахунок коштів Пенсійного фонду, кожен буде  отримувати свою власну, основну, пенсію, якщо виконані умови для її призначення (вік, вислуга, інвалідність, втрата годувальника).

З повагою Олександр Неділько