Запоздалый комментарий к публикации «Чествование ликвидаторов в Кропивницком (обновлено)» может, хоть к Новому Году люди станут немного добрее и пусть уже все самое нехорошее остается в этом тяжелейшем году …

Деякі аноніми в своїх коментах дорікають, що нагороди отримують лише люди, які наближені до керівництва тої, чи іншої Чорнобильської громадської організації, значить таки ми на вірному шляху,  якщо це когось таки дуже сильно непокоїть, а сам Господь ось таким коментаторам нехай буде суддею...

Я просто брав данні кандидатів на нагороди в районних управліннях соцзахисту і просив там  надати мені таких людей, які мають  дещо обмежене пересування, нікуди   не виходять і реально  із перших днів перебували на ліквідації.  Серед таких  людей у Фортечному районі міста Кропивницький мені надали такого кандидата – Віктора  Блакитного,  який якраз  із  30 квітня 1986 року  вивозив скот  і  їхня автоколона базувалася у селі  Копачах.   У Віктора через діабет була відсутня нижня кінцівка...

13 грудня на Андрія, напередодні  Дня ліквідатора,  я мав честь вперше познайомитися із цією простою,  проте дуже гідною людиною,  яка чи не вперше за останні роки, до Дня ліквідатора отримала букет квітів та заслужену нагороду. Віктор та його родина щиро раділи та ще й запрошували до свого  столу... , а вже сьогодні, я випадково із великим сумом дізнався в районному управлінні соцзахисту, про те, що Віктора Блакитного вже за тиждень після отримання їм нагоди не стало...

Вічна пам'ять героям і Царство небесне ! Скільки ж ще таких простих людей, серед ліквідаторів пішло від нас, так і не отримавши гідної пошани за  життя... 

Игорь Мандрика