Харківський окружний адміністративний суд

Категорія справи № 820/2307/18: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби). Надіслано судом: 20.04.2018. Зареєестровано: 22.04.2018. Оприлюднено: 24.04.2018

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків  

20 квітня 2018 р. № 820/2307/18  

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова  про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова  (далі по тексту відповідач, УПФУ в Московському районі м. Харкова, управління), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Московському районі міста Харкова щодо відмови у проведенні   перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов'язати Управління   Пенсійного   фонду   України   у   Московському  районі  міста Харкова здійснити перерахунок з 01  жовтня 2017 року та провести виплату ОСОБА_1    (ідентифікаційний номер1781919239) пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру  мінімальної заробітної плати,  встановленої законом на  1   січня відповідного року, відповідно   до ст.   59   Закону   України   Про   статус   та   соціальний   захист   громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Московському районі міста Харкова.

У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Проте відповідач відмовив йому в перерахунку призначеної пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії. Позивач не погоджується з таким висновком УПФУ в Московському районі м. Харкова та просить задовольнити адміністративний позов, посилаючись на доводи викладені в ньому.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу  та отримана повноважною особою 10.04.2018 року (а.с. 21).

Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволені позову зазначивши, що  оскільки  перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 796) проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю - тобто перерахунок відповідно до статті 59 Закону передбачено тільки особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 з 25.12.1986 року по 10.07.1990 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і став інвалідом 2-ї групи та віднесений до 1 категорії осіб,   які   постраждали   внаслідок   аварії   на Чорнобильській АЕС, тобто не під час проходження дійсної строкової служби, то пенсія йому призначена та виплачується відповідно до вимог п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу згідно статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229    КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір  віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами  спрощеного позовного провадження, через  що суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що згідно копії посвідчення серія А № 092462, виданого 10.09.1998 року, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 ( а.с.9).

Згідно з вкладкою № 092462 до посвідчення громадянина(ки), який(яка) постараждав(ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС( категорія1) ( а.с.9).

Копією військового квитка серії ГР 088181 підтверджено, що ОСОБА_1 виконував службові обовязки по ліквідації аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС  з 25.12.1986 року по 29.01.1987 року, з 04.07.1987 року по 03.08.1987 року, з 29.09.1987 року по 04.10.1987 року, з 03.11.1987 року по 29.11.1987 року, з 23.12.1987 року по 28.12.1987 року, з 17.06.1988 року по 23.06.1988 року, з 19.02.1989 року по 24.02.1989 року, з  30.03.1989 року по 06.04.1989 року, з 11.04.1989 року по18.05.1989 року, з 29.08.1989 року по  08.09.1989 року, з 15.10.1989 року по 06.11.1989 року, з 25.01.1990 року по 12.02. 1990 року, з 11.03.1990 року по 18.03.1990 року, з 21.05.1990 року по 25.05.1990 року, 11.06.1990 року по 10.07.1990 року (а.с. 11, зворотній бік).

До матеріалів справи також надано копію посвідчення про відрядження видане підполковнику ОСОБА_1, яким його було відряджено до м. Чорнобиль строком на 31 день, з 04.07.1987 року по 03.08.1987 року для керівництва військово-будівельними загонами (а.с. 12).

Із копії довідки до акту огляду МСЕК серія 2-18 АБ № 315101 вбачається, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.02.1998 року проходив огляд, група інвалідності друга з 01.08.1998 року, безстроково, причина інвалідності захворювання пов'язане з виконанням військовослужбовця при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).

Із копії посвідчення серія Є № 119038, виданого 11.04.2011 року встановлено, що ОСОБА_1  є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 14).

22.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 15).

Проте, листом від 27.03.2018 року № 225/М-З УПФУ в Московському районі м. Харкова  позивачу було надіслано протокол від 26.03.2018 року № 165982/146, яким відмовлено в перерахунку пенсії відповідно статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 16, 17-18).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-ХІІ) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок:

- Чорнобильської катастрофи;

- інших ядерних аварій та випробувань;

- військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ, визначено що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи:

- військовослужбовців* (Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань);

- працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості;

- а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017 р., визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь:

- у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань,

- у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року,  є у наступних категорій осіб, які внаслідок прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС стали особами з інвалідністю:

1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;

2) особи, які брали участь у військових навчаннях  із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до статті 54 Закон № 796-ХІІ в розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід 2 групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, пенсія по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року має бути виплачена зазначеній особі.

Також суд зазначає, що проходження строкової служби віднесено до осіб, що брали участь у військових навчаннях та не завжди може відноситись до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Суд звертає увагу й на те, що позивач є військовослужбовцем, проходив військову службу та був звільнений у запас з 11.10.1993 року, має військове звання полковник, тобто під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто відноситься до  переліку осіб військовослужбовців (особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань), що є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно ст. 10 Закону № 796.

Щодо посилання відповідача на те, що Закон України  від 03.10.2017 р. N 2148-VIII набрав чинності з 11.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 глави II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: абзаців першого і другого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 1, підпунктів 4 та 5 пункту 2, підпункту 3 пункту 3, абзаців другого і третього, п'ятого і шостого пункту 5, пунктів 6, 9, 13 - 15, підпунктів 10 та 22, абзаців двадцять шостого - двадцять восьмого, абзаців тридцять третього - тридцять сьомого, шістдесят шостого - сімдесят другого підпункту 27 пункту 19, пункту 24, підпункту 1 пункту 27, пункту 29 розділу I, пунктів 2 - 4 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовуються з 1 жовтня 2017 року.

Також суд звертає увагу на Постанову Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 р. N 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова) згідно якої Кабінетом Міністрів України було внесено зміни  Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, Пенсійному фонду України було доручено забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом 3 Постанови прямо встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Суд звертає увагу і на те, що зазначеною Постановою доповнено пункт 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою».

Тобто, за бажанням усіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Згідно до вимог статей 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 Конституції України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також,  Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, акт прямої дії.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Водночас, положенням ч.2 ст.9 КАС України, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог в частині скасування рішення про відмову у перерахунку та виплаті пенсії, викладеного у протоколі від 26.03.2018 року за № 165982/146 у звязку з його протиправністю.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені      Конституцією      та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до      ст. 6 КАС України      суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених  ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.    

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).      

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані,  підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.  

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, 61146, код НОМЕР_1)  до  Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків,61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова  щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі від 26.03.2018 року за № 165982/146 "Про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61146, код НОМЕР_1), обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".          

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.    

Повне рішення складено 20 квітня 2018 року

Суддя                Бадюков Ю.В.