Так все таки,хто мені сформулює що значить "брав безпосереню участь в ликвідації налідків" ? Бо якщо в законі підкреслюється слово "БЕСПОСЕРЕДНЬО" ,то мабуть були і люди які "просто приймали участь" ? А інакше навіщо вживати це слово "безпосередньо" ? Хто ті ліквідатори, які "безпосередньо" ?
Безпосередньо (непосредственно)-это когда делал что-то своими руками или головой на самой станции или в определенных зонах.А другой вариант,это когда сидел,например в москве, и руководил по телефону . Вроде-бы и участвует в ликвидации аварии, ноего там и близко не было. Улавливаете разницу?
А с другой стороны,если так рассуждать...Где произошла авария? На самой станции...Так где должны ее ликвидировать? Очевидно- Там же. Ну и причем здесь ,допустим,г. Чернобыль? Скажете фон там был повышен? Ну так он был повышен и в Киеве, Б.Церкви,Тальном,Каневе... По всей Украине,и даже за пределами СССР... И везде в этих местах работали люди. Однако они не имеют почему-то статуса ликвидатора...Более того,например,шахтеры сводного отряда,отработав под реактором смену,ехали отдыхать и поправлять здоровье в г.Чернобыль...Они там жили... А человек,отработавший 30 дней в 1989г. в г.Чернобыль,имеет такой же статус как и шахтер,рабртавший под реактором...Достаточно получить связь...А связь дают независимо от того есть или нет (от слова совсем) дозимитрические показания... Странно как то...
Вот поэтому власть понимая эту неразбериху и не спешит с увеличением пенсий.Мечта власти все отменить по чернобылю,но есть великие чернобыльцы такие как Плющ и ему подобные,а так же вечная борьба по дезоктивации территорий.Так что тема для власти будет актуальная пока можно будет качнуть бабла.Только пенсии героев за бортом.
небольшие зарисовочки: 86 г. водитель бензовоза истерично кричит-"давай накладные,забирайте топливо и бензовоз,а я поехал",руководитель срочно ложится в больничку,но ЕСТЬ в списках,вместо него отправляют другого рангом по ниже,но в списках ЭТОГО-нет ....сейчас наверняка водитель бензовоза и руководитель(фастовский) с пеной у рта ВЕРЕЩАТ-дай пенсию ....я реактор видел и ТАКИХ зарисовок ЕСТЬ у меня .........
Институт социологии НАН Украины при поддержке МЧС почти полтора десятилетия проводит мониторинг социально-психологического состояния пострадавших от аварии на ЧАЭС. Исследования показывают: у «чернобыльцев» сформировался комплекс психологических проблем, и далеко не все из них лечит время.
https://zn.ua/HEALTH/sindrom_vechnoy_zhertvy.html
..."В целом мы изучили три «волны» ликвидаторов: первые — те, кто был с самого начала, вторые — в начале 1987 года, третьи — в середине 87-го. В самых опасных условиях были первые, однако наиболее пессимистично настроенными оказались представители третьей волны. Среди прочего мы спрашивали, до какого возраста ликвидаторы предполагают дожить. Если в среднем мужчины обычно указывают 70—72 года, то у первой группы было в среднем 67 лет, у второй — 65, а у третьей — 63. Хотя опасность, по сути, уменьшалась, о ней больше распространялось информации, ее начали осознавать."
Интересные наблюдения всго спектра чернобыльцев. Я цитировал только по ликвидаторам..Кому интересно-читайте...
Військовослужбовці в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: міфи і реалії
..."До середини серпня 1986 р. чисельність Чорнобильського угруповання військ зросла до 40 тис. Через безперспективність проведення дезактивації населених пунктів 30-кілометрової зони розпочалося стрімке виведення військ із району аварії. До кінця 1986 р. угруповання скоротилося вдвічі. Загалом за 8 місяців 1986 р. у ЛНА взяло участь близько 100 тис. військовослужбовців. Протягом 1987 р. чисельність військового угруповання в районі аварії продовжувала скорочуватись і до кінця року досягла 13 тис. Загальна чисельність військових ліквідаторів на кінець 1987 р. трохи перевищувала 120 тис. У 1988 р. в черговий раз чисельність Чорнобильського угруповання військ зросла майже до 20 тис., а впродовж року загальна чисельність ліквідаторів збільшилась іще майже на 80 тис."
..."Військові формування були залучені до реалізації найневідкладніших заходів і, як правило, найнебезпечніших завдань з ЛНА. За офіційними даними, загальна чисельність військових ліквідаторів за весь період участі ЗС у ЛНА сягає 239,3 тис. [2]. Причому резервісти становили абсолютну їх більшість, чисельність решти особового складу становила лише 17 тис., включно із солдатами строкової служби. Тобто насправді абсолютна більшість військових ліквідаторів не була власне військовими. Це – переодягнені у військову форму цивільні, що ні фізично, ні психологічно не були достатньою мірою підготовлені до виконання завдань з ЛНА. Значною проблемою військових підрозділів ЛНА у перші тижні після аварії на ЧАЕС було стрімке зростання їх чисельності на тлі постійної зміни радіаційної обстановки. Через це окремі військові частини опинилися на територіях із потужністю дози гама- випромінювання до 50 мР/год і вище. Вибір чистіших територій супроводжувався зміною місць дислокації окремих частин до трьох разів, що вимагало від військовослужбовців значного напруження фізичних і психічних сил на додаток до отриманого ними невиправданого опромінення."...
Для тех, кто стремится к правдивой картине ЛПА У администрации блога прошу прощения за длинные посты...
Організація контролю за дозами опромінення військових ліквідаторів
Вже з перших днів після аварії на Чорнобильській АЕС стало очевидно, що наказ МО № 285 від 08.12.1983 р. [4] визначає лише контури системи протирадіаційного захисту військовослужбовців і дозиметричного контролю на випадок радіаційних аварій. Для того щоб така система ефективно працювала, потрібно було підготувати десятки нормативних та інструктивно-методичних документов, а також вирішити цілу низку організаційних питань. Безпрецедентність масштабів Чорнобильської катастрофи, труднощі щодо прогнозування обсягу робіт з ліквідації її наслідків послужили основною причиною дискусії у ГШ між командуванням військово-медичної служби, яке наполягало на встановленні нормативів мирного часу (25 бер), і начальником управління військ РХБ захисту, який пропонував як основні – нормативи опромінення особового складу на воєнний час (50 бер) [2, 5]. Однак навіть в умовах такої невизначеності щодо лімітів опромінення в перші післяаварійні дні служба радіаційної безпеки (СРБ) і дозиметричний контроль (ДК) у підрозділах ЛНА функціонували. Так, спочатку Командувач ВПС КВО – 1 травня 1986 р. [6], а згодом і Командувач КВО – 4 травня 1986 р. [7] видають накази про організацію СРБ у підпорядкованих військових частинах, залучених до ЛНА. В цих же наказах встановлюються ліміти опромінення військовослужбовців на період ЛНА – 24 бер для військовослужбовців ВПС і 25 бер для решти військових ліквідаторів. Тому в усіх частинах, які прибували в район аварійної ЧАЕС і переходили в розпорядження Командувача військ КВО, СРБ, у тому числі й ДК, організовуються вже з перших днів перебування в зоні аварії. Про це свідчить передусім висока забезпеченість даних дозиметричного контролю військових ліквідаторів цього періоду в Державному чорнобильському реєстрі [8].
Слід, однак, зауважити, що діяльність військових служб РБ у перші післяаварійні дні дещо відставала від розвитку ситуації, і вимоги нормативних документів виконувалися не в повному обсязі. Зокрема, вже на 1 травня 1986 р. (дата виходу наказу Комадувача ВПС КВО) чисельність підрозділів, залучених до робіт у зоні аварії, становила майже 600 осіб, із них до 100 осіб – підрозділів ВПС КВО, а на 4 травня (дата виходу наказу Командувача КВО) в аварійних роботах брав участь уже багатотисячний контингент військовослужбовців. На порушення п. 35 Наказу МО № 285 від 08.12.1983 р. [4] особовий склад залучався до ЛНА без наказів про допуск до робіт із підвищеними дозами опромінення, перший такий наказ був виданий лише 1 травня. Дискусія навколо гранично допустимої дози точилася до 21 .травня 1986 р. Наслідком нормативної невизначеності щодо доз зовнішнього опромінення в перші тижні після аварії було опромінення 52 військовослужбовців 122-го мобільного загону спеціального призначення хімічних військ, підпорядкованого безпосередньо начальникові управління військ РХБ захисту, в дозах до 72 бер [2, 9]. Разом з тим особовий склад військових частин, підпорядкованих КВО, який виконував такі ж радіаційно небезпечні завдання з радіаційної розвідки чи навіть небезпечніші (польоти над аварійним блоком), отримав дози значно менші (Табл. 2). За даними цієї таблиці, простежується залежність середньої дози військових ліквідаторів у перший місяць ліквідаційних робіт від встановлених лімітів дози.
Невизначеності гранично допустимої дози поклав край наказ МО №110 від 21 травня 1986 р. [10], яким встановлювався ліміт дози для всіх військовослужбовців на рівні 25 бер. Пункт 3 цього наказу передбачає використання поряд із індивідуальною дозиметрією групового та розрахункового методів оцінки доз. Крім цього, з метою недопущення в зоні аварії масового опромінення ліквідаторів у значних дозах, запроваджується добова допустима доза на рівні 2 Р [11]. Цей захід практично виключив можливість використовувати загальновійськові засоби дозиметричного контролю для контролю доз опромінення військових ліквідаторів (Табл. 3).
Более того, например в/ч 34102 в связи с нехваткой водителей категории "Е" за выезд на ЧАЕС писали 0,5 рентгена, при этом на все возмущения военнослужащих, о том что учитывая время, пребывания и характер выполняемой задачи, показания дозиметрического контроля в этом месте, доза должна соответствовать 1,5 - 2,5 рентгена. Надо отдать должное командованию части, то они честно отвечали, "если мы будем писать ту дозу, которую вы получили, то через неделю вас надо будет отправлять по домам, а замены попросту нет, некого будет сажать за руль". Именно поэтому вопрос занижения дозовой нагрузки в то время остаётся открытым и почему то он практически не поднимается.
Надо отдать должное командованию части, то они честно отвечали, "если мы будем писать ту дозу, которую вы получили, то через неделю вас надо будет отправлять по домам, а замены попросту нет, некого будет сажать за руль". ....... Правильно,Юрий, но не только дефицит персонала,волновал командование... Кто из них(кадровых военных) горел желанием нарушать приказ МО СССР И фиксировать официально(!) дозу в 2Р.в сутки ? ........
"наказ МО №110 від 21 травня 1986 р. [10], яким встановлювався ліміт дози для всіх військовослужбовців на рівні 25 бер. Пункт 3 цього наказу передбачає використання поряд із індивідуальною дозиметрією групового та розрахункового методів оцінки доз. Крім цього, з метою недопущення в зоні аварії масового опромінення ліквідаторів у значних дозах, запроваджується добова допустима доза на рівні 2 Р [11]."
Шевчук - це тупоголове созданіє . Якщо такі дебіли будуть представляти чорнобильців , то покращення вам не видать .
ОтветитьУдалитьТак все таки,хто мені сформулює що значить "брав безпосереню участь в ликвідації налідків" ?
ОтветитьУдалитьБо якщо в законі підкреслюється слово "БЕСПОСЕРЕДНЬО" ,то мабуть були і люди які "просто приймали участь" ?
А інакше навіщо вживати це слово "безпосередньо" ? Хто ті ліквідатори, які "безпосередньо" ?
Безпосередньо (непосредственно)-это когда делал что-то своими руками или головой на самой станции или в определенных зонах.А другой вариант,это когда сидел,например в москве, и руководил по телефону . Вроде-бы и участвует в ликвидации аварии, ноего там и близко не было. Улавливаете разницу?
ОтветитьУдалитьА с другой стороны,если так рассуждать...Где произошла авария? На самой станции...Так где должны ее ликвидировать? Очевидно- Там же.
ОтветитьУдалитьНу и причем здесь ,допустим,г. Чернобыль? Скажете фон там был повышен? Ну так он был повышен и в Киеве, Б.Церкви,Тальном,Каневе... По всей Украине,и даже за пределами СССР... И везде в этих местах работали люди. Однако они не имеют почему-то статуса ликвидатора...Более того,например,шахтеры сводного отряда,отработав под реактором смену,ехали отдыхать и поправлять здоровье в г.Чернобыль...Они там жили... А человек,отработавший 30 дней в 1989г. в г.Чернобыль,имеет такой же статус как и шахтер,рабртавший под реактором...Достаточно получить связь...А связь дают независимо от того есть или нет (от слова совсем) дозимитрические показания... Странно как то...
Вот поэтому власть понимая эту неразбериху и не спешит с увеличением пенсий.Мечта власти все отменить по чернобылю,но есть великие чернобыльцы такие как Плющ и ему подобные,а так же вечная борьба по дезоктивации территорий.Так что тема для власти будет актуальная пока можно будет качнуть бабла.Только пенсии героев за бортом.
Удалитьнебольшие зарисовочки: 86 г. водитель бензовоза истерично кричит-"давай накладные,забирайте топливо и бензовоз,а я поехал",руководитель срочно ложится в больничку,но ЕСТЬ в списках,вместо него отправляют другого рангом по ниже,но в списках ЭТОГО-нет ....сейчас наверняка водитель бензовоза и руководитель(фастовский) с пеной у рта ВЕРЕЩАТ-дай пенсию ....я реактор видел и ТАКИХ зарисовок ЕСТЬ у меня .........
УдалитьИнститут социологии НАН Украины при поддержке МЧС почти полтора десятилетия проводит мониторинг социально-психологического состояния пострадавших от аварии на ЧАЭС. Исследования показывают: у «чернобыльцев» сформировался комплекс психологических проблем, и далеко не все из них лечит время.
ОтветитьУдалитьhttps://zn.ua/HEALTH/sindrom_vechnoy_zhertvy.html
..."В целом мы изучили три «волны» ликвидаторов: первые — те, кто был с самого начала, вторые — в начале 1987 года, третьи — в середине 87-го. В самых опасных условиях были первые, однако наиболее пессимистично настроенными оказались представители третьей волны. Среди прочего мы спрашивали, до какого возраста ликвидаторы предполагают дожить. Если в среднем мужчины обычно указывают 70—72 года, то у первой группы было в среднем 67 лет, у второй — 65, а у третьей — 63. Хотя опасность, по сути, уменьшалась, о ней больше распространялось информации, ее начали осознавать."
Интересные наблюдения всго спектра чернобыльцев. Я цитировал только по ликвидаторам..Кому интересно-читайте...
Військовослужбовці в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: міфи і
ОтветитьУдалитьреалії
..."До середини серпня 1986 р. чисельність Чорнобильського угруповання військ
зросла до 40 тис. Через безперспективність проведення дезактивації населених пунктів
30-кілометрової зони розпочалося стрімке виведення військ із району аварії. До кінця
1986 р. угруповання скоротилося вдвічі. Загалом за 8 місяців 1986 р. у ЛНА взяло участь
близько 100 тис. військовослужбовців.
Протягом 1987 р. чисельність військового угруповання в районі аварії
продовжувала скорочуватись і до кінця року досягла 13 тис. Загальна чисельність
військових ліквідаторів на кінець 1987 р. трохи перевищувала 120 тис. У 1988 р. в
черговий раз чисельність Чорнобильського угруповання військ зросла майже до 20 тис., а
впродовж року загальна чисельність ліквідаторів збільшилась іще майже на 80 тис."
..."Військові формування були залучені до реалізації найневідкладніших заходів і, як
правило, найнебезпечніших завдань з ЛНА.
За офіційними даними, загальна чисельність військових ліквідаторів за весь період
участі ЗС у ЛНА сягає 239,3 тис. [2]. Причому резервісти становили абсолютну їх
більшість, чисельність решти особового складу становила лише 17 тис., включно із
солдатами строкової служби. Тобто насправді абсолютна більшість військових ліквідаторів
не була власне військовими. Це – переодягнені у військову форму цивільні, що ні фізично,
ні психологічно не були достатньою мірою підготовлені до виконання завдань з ЛНА.
Значною проблемою військових підрозділів ЛНА у перші тижні після аварії на ЧАЕС
було стрімке зростання їх чисельності на тлі постійної зміни радіаційної обстановки. Через
це окремі військові частини опинилися на територіях із потужністю дози гама-
випромінювання до 50 мР/год і вище. Вибір чистіших територій супроводжувався зміною
місць дислокації окремих частин до трьох разів, що вимагало від військовослужбовців
значного напруження фізичних і психічних сил на додаток до отриманого ними
невиправданого опромінення."...
Для тех, кто стремится к правдивой картине ЛПА
ОтветитьУдалитьУ администрации блога прошу прощения за длинные посты...
Організація контролю за дозами опромінення
військових ліквідаторів
Вже з перших днів після аварії на Чорнобильській АЕС стало очевидно, що наказ
МО № 285 від 08.12.1983 р. [4] визначає лише контури системи протирадіаційного
захисту військовослужбовців і дозиметричного контролю на випадок радіаційних аварій.
Для того щоб така система ефективно працювала, потрібно було підготувати десятки
нормативних та інструктивно-методичних документов, а також вирішити цілу низку
організаційних питань.
Безпрецедентність масштабів Чорнобильської катастрофи, труднощі щодо
прогнозування обсягу робіт з ліквідації її наслідків послужили основною причиною
дискусії у ГШ між командуванням військово-медичної служби, яке наполягало на
встановленні нормативів мирного часу (25 бер), і начальником управління військ РХБ
захисту, який пропонував як основні – нормативи опромінення особового складу на
воєнний час (50 бер) [2, 5].
Однак навіть в умовах такої невизначеності щодо лімітів опромінення в перші
післяаварійні дні служба радіаційної безпеки (СРБ) і дозиметричний контроль (ДК) у
підрозділах ЛНА функціонували. Так, спочатку Командувач ВПС КВО – 1 травня 1986 р.
[6], а згодом і Командувач КВО – 4 травня 1986 р. [7] видають накази про організацію
СРБ у підпорядкованих військових частинах, залучених до ЛНА. В цих же наказах
встановлюються ліміти опромінення військовослужбовців на період ЛНА – 24 бер для
військовослужбовців ВПС і 25 бер для решти військових ліквідаторів.
Тому в усіх частинах, які прибували в район аварійної ЧАЕС і переходили в
розпорядження Командувача військ КВО, СРБ, у тому числі й ДК, організовуються вже з
перших днів перебування в зоні аварії. Про це свідчить передусім висока забезпеченість
даних дозиметричного контролю військових ліквідаторів цього періоду в Державному
чорнобильському реєстрі [8].
Слід, однак, зауважити, що діяльність військових служб РБ у перші післяаварійні
дні дещо відставала від розвитку ситуації, і вимоги нормативних документів виконувалися
не в повному обсязі. Зокрема, вже на 1 травня 1986 р. (дата виходу наказу Комадувача
ВПС КВО) чисельність підрозділів, залучених до робіт у зоні аварії, становила майже 600
осіб, із них до 100 осіб – підрозділів ВПС КВО, а на 4 травня (дата виходу наказу
Командувача КВО) в аварійних роботах брав участь уже багатотисячний контингент
військовослужбовців. На порушення п. 35 Наказу МО № 285 від 08.12.1983 р. [4]
особовий склад залучався до ЛНА без наказів про допуск до робіт із підвищеними дозами
опромінення, перший такий наказ був виданий лише 1 травня.
Дискусія навколо гранично допустимої дози точилася до 21 .травня 1986 р.
Наслідком нормативної невизначеності щодо доз зовнішнього опромінення в перші тижні
після аварії було опромінення 52 військовослужбовців 122-го мобільного загону
спеціального призначення хімічних військ, підпорядкованого безпосередньо начальникові
управління військ РХБ захисту, в дозах до 72 бер [2, 9]. Разом з тим особовий склад
військових частин, підпорядкованих КВО, який виконував такі ж радіаційно небезпечні
завдання з радіаційної розвідки чи навіть небезпечніші (польоти над аварійним блоком),
отримав дози значно менші (Табл. 2). За даними цієї таблиці, простежується залежність
середньої дози військових ліквідаторів у перший місяць ліквідаційних робіт від
встановлених лімітів дози.
Невизначеності гранично допустимої дози поклав край наказ МО №110 від 21
травня 1986 р. [10], яким встановлювався ліміт дози для всіх військовослужбовців на
рівні 25 бер. Пункт 3 цього наказу передбачає використання поряд із індивідуальною
дозиметрією групового та розрахункового методів оцінки доз. Крім цього, з метою
недопущення в зоні аварії масового опромінення ліквідаторів у значних дозах,
запроваджується добова допустима доза на рівні 2 Р [11]. Цей захід практично виключив
можливість використовувати загальновійськові засоби дозиметричного контролю для
контролю доз опромінення військових ліквідаторів (Табл. 3).
Более того, например в/ч 34102 в связи с нехваткой водителей категории "Е" за выезд на ЧАЕС писали 0,5 рентгена, при этом на все возмущения военнослужащих, о том что учитывая время, пребывания и характер выполняемой задачи, показания дозиметрического контроля в этом месте, доза должна соответствовать 1,5 - 2,5 рентгена. Надо отдать должное командованию части, то они честно отвечали, "если мы будем писать ту дозу, которую вы получили, то через неделю вас надо будет отправлять по домам, а замены попросту нет, некого будет сажать за руль". Именно поэтому вопрос занижения дозовой нагрузки в то время остаётся открытым и почему то он практически не поднимается.
УдалитьНадо отдать должное командованию части, то они честно отвечали, "если мы будем писать ту дозу, которую вы получили, то через неделю вас надо будет отправлять по домам, а замены попросту нет, некого будет сажать за руль".
ОтветитьУдалить.......
Правильно,Юрий, но не только дефицит персонала,волновал командование...
Кто из них(кадровых военных) горел желанием нарушать приказ МО СССР И фиксировать официально(!) дозу в 2Р.в сутки ?
........
"наказ МО №110 від 21
травня 1986 р. [10], яким встановлювався ліміт дози для всіх військовослужбовців на
рівні 25 бер. Пункт 3 цього наказу передбачає використання поряд із індивідуальною
дозиметрією групового та розрахункового методів оцінки доз. Крім цього, з метою
недопущення в зоні аварії масового опромінення ліквідаторів у значних дозах,
запроваджується добова допустима доза на рівні 2 Р [11]."