Микола Ковальчук: «З року в рік Кабмін не виконує закони України про соціальний захист чорнобильців»

27 років минуло з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Про те, чим живуть сьогодні люди, котрі на власній шкурі відчули, що таке радіація, спілкуємось із головою Тячівської районної організації «Союз Чорнобиль України», учасником ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи Миколою Ковальчуком.

Миколо Григоровичу, що відчуваєте напередодні чергових роковин Чорнобильської трагедії?

– Ця дата ніколи не зітреться з нашої пам’яті. Того чорного квітня для приборкання радіації було залучено сотні тисяч різних спеціалістів, військовослужбовців колишнього Союзу (кого – добровільно, кого – примусово), в тому числі – понад 3 тисячі закарпатців.

 

Багато з них від невиліковних хвороб уже померли. Серед них і чимало мешканців Тячівщини – Михайло Дан з Солотвина, Анатолій Данілов, Василь Тиводар з Бедевлі, Віктор Лукач, Олег Руденко з Тячева, Микола Рарич з Дубового, Василь Горкавчук з Руської Мокрої та інші. Щороку втрачаємо ми своїх побратимів, з якими разом захищали людей від згубного радіаційного впливу.

Багато жителів Тячівського району повернулись із зони радіаційного забруднення з невиліковними хворобами. Наразі в районі живуть 158 осіб та 40 дітей, котрі мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

– Ви вже багато років очолюєте районну організацію «Союз Чорнобиль України». Розкажіть, будь-ласка, про її діяльність.

– Ліквідатори аварії на ЧАЕС та інші постраждалі створили організацію, яка об’єднала їх з метою моральної та матеріальної підтримки, соціального захисту. Між іншим, серед засновників обласної громадської організації «Союз Чорнобиль України», яка офіційно розпочала діяти на Закарпатті 3 квітня 1993 року, був і я.

Наразі в області діють 15 районних організацій. Вони захищають законні інтереси чорнобильців. Хоча фактично у сьогоднішньої влади ставлення до законів просто блюзнірське. Закони, котрі мають вищу юридичну силу, нівелюються Постановами Кабінету Міністрів України. Ось і нещодавно, 17 квітня, під час парламентських слухань, присвячених темі наслідків катастрофи на ЧАЕС, з парламентської трибуни лунала абсолютно недостовірна інформація про розмір пенсій інвалідів-чорнобильців.

Заступник голови правління Пенсійного фонду України Валентина Никитенко з парламентської трибуни заявила про те, що розміри пенсій інвалідів-чорнобильців сягають 4 тисяч гривень. Насправді я як інвалід Чорнобилю ІІ групи отримую близько двох тисяч, та й то довелось немало витрати сил і часу на те, щоби довести той факт, що я й справді був серед числа ліквідаторів. А ті, хто не мають змоги довести свою інвалідність у різних комісіях, всього-на-всього отримують доплату до пенсії у розмірі 15% замість 30%, передбачених законодавством. На оздоровлення можемо розраховувати щороку на якісь 100 гривень замість належних 5 мінімальних зарплат.

Мало того, у законі йдеться про те, що кожному інваліду-чорнобильцю держава повинна одноразово сплатити компенсацію, до прикладу, ІІ групи – у розмірі 45 мінімальних зарплат. Насправді ж цю виплату обмежили 236 гривнями.

Урядовці звітують, що ліквідаторам минулого року провели перерахунок пенсій, але, до прикладу, моя пенсія після цього «перерахунку» збільшилась на 30 гривень.

Ціни на ліки, продукти харчування, оздоровчі путівки збільшились в рази, а фінансування залишається мізерним. Коли такі дії влади намагаємось оскаржити, то суди навіть не приймають такі справи до розгляду.

– А як справи із медикаментозним забезпеченням?

– В районі спостерігається тенденція до збільшення захворюваності серед чорнобильців. Кожному, хто постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС, потрібні ліки. Якщо раніше ми могли купувати медикаменти, які нам краще підходять, на свій вибір, то зараз Кабмін затвердив список.

Лише звідти можемо обирати ліки, хоча вони часто й не найефективніші. А медикаменти, котрих у тому списку нема, мусимо купувати за свої гроші. Фінансування на них мізерне: з виділених на район 13 тисяч гривень 7 уже використано. Сподіваємось, що у другому кварталі облдержадміністрація виділить додаткові кошти. До всього ж, не забезпечують чорнобильців і оздоровчими путівками. Навіть якщо вони є, то тільки у промислові регіони України. У закарпатські санаторії чорнобильцям – зась!

– Чи знаходите ви розуміння у обласної та районної влади?

– На фоні цих всіх негараздів хочеться відмітити підтримку, яку отримуємо від обласної та районної влади, яка не відмовляє у матеріальній допомозі, а також в організації та проведенні заходів, пов’язаних з трагічними сторінками Чорнобиля. Саме завдяки Закарпатській облдержадміністрації діє госпіталь для чорнобильців області, де безкоштовно лікуємось. І за це спасибі.
Насамкінець хотів би щиро привітати всіх ліквідаторів та потерпілих Закарпаття і Тячівщини, побажати міцного здоров’я, Божого благословення, успіху у житті, сімейного благополуччя і оптимізму.

ИСТОЧНИК