В.Гайдак. Вибір за нами (Частина 3.)

Нам потрібно спочатку визначити головні проблеми, які нам заважають сьогодні жити.

Це:

1. Відсутність у абсолютної більшості чорнобильців коштів, які б гарантували нормальний рівень життя і неможливість їх заробити із-за стану здоров’я.

2. Відсутність центрального органу громадської влади, який би захищав чорнобильців в час скрути, та надавав допомогу при необхідності.

3. Наявність «псевдо» громадської організації СЧУ, яка відверто продає інтереси чорнобильців, паразитуючи на нашому горі.

4. Відсутність державного органу влади, який би розглядав справедливі та законні вимоги чорнобильців і оперативно вирішував би їх.

5. Наявність таких структур як Мінсоцполітики, Пенсійний фонд, які орієнтовані на максимальне заниження соціальних пенсійних виплат шляхом навіть відвертих фальсифікацій.

6. Утаювання владою, станом на сьогодення, фактичних обставин аварії на ЧАЕС, її ліквідації та ліквідації її наслідків, нормативів оплати праці, визначення зон небезпеки.

Є ще багато різних проблем, але вони, або не такі критичні, або можуть бути вирішені в робочому порядку.

Враховуючи хаос, який сьогодні існує в чорнобильському русі, пункти 2, 3, 4 та 5 не має сенсу піднімати, поки ми не вирішили питання 1 та 6, які взаємопов’язані між собою.

Як зараз вирішити фінансове питання не тільки інвалідів ЧАЕС, а й усіх чорнобильців взагалі.

Для всіх груп чорнобильців дуже важливим є повернення пільг та компенсацій, які починаючи з 1991 року встановлював закон № 796-ХІІ.

Цілком зрозуміло, що зараз це можливо тільки на базі частини 3 статті 22 Конституції України, тому всім нам нічого не залишається, як змусити чиновників, суддів, депутатів поважати та виконувати основний Закон — Конституцію України, по відношенню до всіх наявних прав чорнобильців.

Головною є вимога виконувати частину 3 статті 22 Конституції України, яка гарантує нам, що вже наявні права та свободи не можуть бути звужені, або взагалі знищені на майбутнє, поки існує країна.

Зараз багато наших побратимів пройшли шляхом звернення до суду першої, потім апеляційної, касаційної інстанцій за захистом гарантованих частиною 3 статті 22 Конституції України прав і свобод.

Вже багатьом відмовив і Вищий адміністративний суд, що надало змогу чорнобильцям Київщини подати ще в грудні звернення до Конституційного Суду України. В січні – лютому 2017 року до них приєдналися Харківська, Дніпропетровська та інші області.

Наразі Конституційний Суд України не розглядає ці звернення під приводом того, що Верховна Рада України не прийняла новий закон про Конституційний Суд України, в якому б деталізувала процедуру такого розгляду, але це, по великому рахунку, маячня – Конституційний Суд України неодноразово вирішував, що якщо якась норма Конституції України не деталізована нормативним актом, то вона повинна виконуватися так, як вона є.

До Конституційного Суду України є багато питань, бо цей суд неодноразово дозволяв собі грубо порушувати Конституцію України.

Так рішення 2011 та 2012 року напряму суперечать його ж висновкам 2002 – 2008 років, що неможливо по своїй суті, бо висновок Конституційного Суду остаточний і не може бути переглянутий в рамках діючої Конституції України.

І тут не може застосовуватися правило, що більш пізніше рішення відміняє попередні, бо висновок з одного питання Конституційного Суду може бути тільки одним. Він перший і останній. Якщо суд порушує це правило, то він творить злодійство і не може більше визначатися як справедливий суд.

Тому провести збори безпосередньо в самому Конституційному Суді України, щоб заставити виконувати Конституцію України, є самим доцільним.

Далі, для ліквідаторів, у 1986 році була прийнята постанова Ради Міністрів Української РСР від 10.06.1986 року № 207-7, яка визначила, що всі ліквідатори, починаючи з 26.04.1986 року мають право на оплату в розмірі не меншому ніж 16 мінімальних заробітних плат на місяць.

Всі ліквідатори на період виконання робіт по ліквідації аварії визначені як виконуючі роботи по списку № 1, при цьому розрахунок визначено 1 до 3, як для самих смертельно небезпечних робіт.

Для потерпілих, які працювали на забруднених територіях, постановою того ж уряду визначено, що вони виконували роботи по списку № 2, що в залежності від рівня забруднення не може бути меншим ніж 4 мінімальні заробітні плати.

Потерпілим нагадую, що всі, хто став інвалідом до 1.01.2015 року мають право на 6, 8 або 10 мінімальних пенсій за віком, або ж 2, 3 або 4 мінімальних заробітних плат (Стаття 54 Закону 796-ХІІ в редакції 01.07.92 року).

На сьогодні все.

Учасник ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС
(квітень — травень 1986 року)
Віктор Гайдак