ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА     ІМЕНЕМ     

 УКРАЇНИ 

20 лютого 2018 року Львів № 876/457/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                      Улицького В.З.

суддів:                                                           Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання:             Герман О.В.

за участі позивача:                                       ОСОБА_1

представника відповідача:                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017 року (постанова ухвалена о 10:06 хв. у м. Львів судом у складі головуючого судді Баєвої О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, який в подальшому уточнив та остаточно просив суд, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті йому державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопада 2011 року. А також зобовязати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії у звязку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 року за відрахуванням фактично виплачених сум.

Позивач позовні вимоги мотивували тим, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він, як особа віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом періоду з 20.06.2008р. по 31.10.2011р. отримував державну та додаткову пенсії, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, з 01.11.2011р. розміри призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом. Просив позов задоволити.

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017 року адміністративний позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано неправомірними дії Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2011 року. Зобовязано Личаківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у звязку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 року за відрахуванням фактично виплачених сум.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Личаківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

 При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії А № 108146 с, при цьому є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в Личаківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Львова, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду у Шевченківському районі м. Львова та отримує основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 20.06.2008 року справа № 2А-136/08, яка залишена без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 року та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1, як особа віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом періоду з 20.06.2008р. по 31.10.2011р. отримував державну та додаткову пенсії, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами та доповненнями).

Проте, з 01.11.2011р. розміри призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 54 наведеного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб ІІ групи інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Так, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.), згідно якої для інвалідів ІІ групи встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, та щомісячна компенсація сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Відтак, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого, визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Разом з тим, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безпідставності пропуску позивачем строку звернення до суду, даний строк позивачем пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 постійно після припинення виплати пенсії звертався в різні інстанції, зокрема, до УПФ у Шевченківському районі м.Львова, Личаківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м.Львова, Міністерства соціальної політики України, Міністерство юстиції України, в Прокуратуру Львівської області, а тому даний строк пропущений з поважних причин.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,  колегія   суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2017 року у справі №466/6442/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.