Генеральному прокурору України
І. Венедиктовій
Прокурору Харківської області
О. Фільчакову
Тимошенка Володимира Миколайовича,
інваліда війни 2-ї групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, захисника учасника ліквідації наслідків аварії на ЧСАЕС 1-ї категорії, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Х.Дивізій, 5/1, кв. 46, т.067-571-78-59, захисника Собко Віктора Івановича,
інваліда війни 2-ї групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, керівника «Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля» м. Лубни, Полтавської області, який мешкає за адресою:Полтавська область, м. Лубни, вул.. Першотравнева, 20- а, кв.2 в супереч вимог ст. 36, 62 Конституції України, неправомірно притягнутий до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню № 12020220480002377 від 22.06.2020 року, відкритому за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст. 345 КК України .
Заява
/в порядку ст. 214, 316 КПК України./
В четвертий раз змушений до Вас звертатися з одного ж і того ж приводу. На першу заяву, від 01.07.2020 року та другу, відповідь про прийняття рішення, яке б відповідало вимогам Закону, я до цього часу так і не отримав, що поки вказує на Вашу співучасть в безкарно творимому Вами та Вашими підлеглими кримінально процесуального свавілля відносно ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Цей факт підтверджується тим, що мої раніше подані в порядку ст. 214 КПК України заяви, про неправомірне притягнення Собко Віктора Івановича, з використанням підроблених доказів, Вами були ігноровані, що має ознаки посадових злочинів, і вказує на те, що посадові особи, до яких я неодноразово звертався з цього приводу, знаходячись на своїх посадах, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою подальшого безкарно твори мого кримінально процесуального свавілля відносно законослухняного громадянина України навмисно виходять за межі наданих їм законом права та повноваження грубо ігнорують вимоги чинного законодавства України.
22.06.2020 року, посадовими особами Дзержинського відділом поліції м. Харкова, за фактом скоєння тяжкого злочину інвалідом війни Собко В.І., всупереч вимог ст. 36 КК, ч.1 п.1 ст. 284 КПК України, пр. відсутності в його діях подій злочину, з метою залякування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, було неправомірно відкрито кримінальне провадження №12020220480002377, за ознаками ч.2 ст. 345 КК України. Йому було неправомірно та безпідставно вручено повідомлення про підозру, з використанням неправдивих, належним чином не перевірених відомостей, що не відповідають дійсності.
Цей факт вказує на тільки на те, що окремих посадових осіб поліції, суду та прокуратури терміново треба відстороняти з займаних ними посад, відкривати за фактом скоєння ними пор садових злочинів, а і застосовувати до них міри запобіжного заходу в вигляді утримання під вартою.
Ще до завідомо неправомірного арешту мого підзахисного Собко Віктора Івановича, я неодноразово звертався до посадових осіб поліції, а під час необґрунтованого обрання йому судом міри запобіжного заходу і до прокурора, яких слізно просив не скоювати відносно нього злочинів. Не добавляти мені роботи нікому не потрібної роботи, а собі неприємностей і діяти лише, як того вимагають ст.ст. 60, 68 Конституції України.
Не дивлячись на це, мої вимоги до злочинців в поліцейських та прокурорських мундирах, а потім і суддею Дзержинського районного суду Шишкіним О.В. були цинічно, грубо ігноровані.
В теперішній час я, – полковник міліції, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, захисник Собко Віктора Івановича в кримінальному провадженні який приймав участь в судовому процесі, при обрання йому міри запобіжного заходу, при відсутності в його діях подій злочину.
Собко В.І. є інвалідом війни 2-ї групи, нагороджений державною нагородою, по причинні кримінально процесуального свавілля, яке в нашій «Правовій» державі скоїли посадові особи поліції, прокуратури та суддя Дзержинського районного суду Шишкіним О.В., під керівництвом назначеного Президентом України В.Зеленським, губернатором Харківської області Кучер Олексієм Володимировичем, змушений звертатися до Вас та Президента України В.Зеленського, – Гаранта конституційних прав та свобод громадян України, з запитанням: «Доки в нашій «Правовій» державі органи досудового слідства, прокуратури та суду, будуть скоювати кримінально процесуальне свавілля, відносно законослухняних громадян України ? Доки вони будуть безкарно знущатись з людей, які своїми діями заслуговують повагу серед громадян нашої країни? Чому це, з яких це підстав, в нашій «Правовій» державі законослухняного чоловіка, який діяв, знаходячись в стані необхідної оборони (ст. 36 КК України) стали безкарно притягати до кримінальної відповідальності, під виглядом скоєння ним тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, в той час, як він ніякого відношення до цього не має. Співробітника поліції він не чіпав, що підтверджується відеозаписами та свідченнями старшого офіцера поліції, який керував підрозділом поліції, який напав на інвалідів війни 2-ї групи, до яких, згідно вимог закону, вони не мають права застосовувати силу.
Дізнавшись від учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про те, що губернатор Харківської області, О. Кучер, всупереч вимог чинного законодавства України, вирішив неправомірно позбавити нас,- чорнобильців, спеціалізованого лікувального закладу і насильно забрати у нас Чорнобильський диспансер, і під час проходження в ньому лікування ліквідаторів у спеціалізованому диспансері, об’явив чорнобильцям бактеріологічний геноцид. Під його «чуйним» керівництвом, в диспансер навмисно було завезено для лікування в ньому хворі на короновірус. Одного з яких, з урахуванням стану його здоров’я і взагалі то і перевозити було небезпечно для його життя, який, як нам стало відомо пізніше, помер від такого лікування, що має ознаки злочину.
І це в той час, як в диспансері проходили лікування учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Один з який є тяжко хворим і знаходився в реанімаційному відділенні, під кисневою маскою. Туди завезли хворого на короно вірус, який знаходився в тяжкому стані. Санітари навмисно поклали його поруч з хворим чорнобильцем, який був хворим на рак 4-ї стадії.
Після того, як в реанімаційне відділення диспансеру було занесено тяжко хворого на короно вірус, хворий ліквідатор без якого б то не було захисту, знаходився в реанімації деякий час, і лише потім, через деякий час, його було переведено в іншу палату.
Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які знаходились на території диспансеру, дізнавшись про те, що посадовці, всупереч вимог Рішення Конституційного Суду України та вимог чинного законодавства України, всупереч протестам ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, за допомогою підрозділу поліції, хочуть насильно завести в наш диспансер хворих на короно вірус, для лікування в ньому разом з особливим статусом чорнобильцями, в той час, як інші лікарні нашого регіону пустують, всі чорнобильці, які знаходились на території диспансеру, змушені були стати на захист осіб, які проходили лікування в диспансері, захищаючи їх здоров’я та життя інших ліквідаторів. Згідно вимог ст. 36 КК України, «Необхідна оборона», вони знаходячись в стані необхідної оборони, стали на захист громадян, які постраждали, при прийнятті участі в ліквідації аварії на ЧАЕС, від бактеріологічного геноциду, який навмисно організували посадовці Харківської області, надіючись на свою вседозволеність та безкарність.
Замість того, щоб вирішити конфлікт мирним шляхом, в межах чинного законодавства України, не посягаючи на конституційні права та свободи громадян, які постраждали при виконанні покладених на них державою, при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посадовці Харківського регіону, зловживаючи своїм службовим становищем, грубо порушуючи вимоги Рішення Конституційного суду та інші нормативно правові акти України, прислали до диспансеру підрозділ поліцейських, в повній амуніції, які напали на ліквідаторів. В більшості ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС є інвалідами 2-ї групи. Окремих з них поліцейські побили і силою відтіснивши та з протиправним застосуванням до них сили, проникли до диспансеру та всупереч вимог закону, завезли туди хворих на короно вірус людей.
Серед постраждавши від насильницьких дій поліції ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС є і голова Полтавського відділення всеукраїнської громадської організації ветеранів чорнобиля, Погребняк Лариса Миколаївна, здоров’ю якої поліцейськими було заподіяно шкоду здоров’ю, під час нападу. З вини поліцейських вона досі змушена поправляти своє здоров’я в лікувальних закладах України.
З заявою проти скоєного поліцейськими відносно неї злочину, Погребняк Лариса Миколаївна з заявою звернулась до поліції м. Лубни, полтавської області. Посадові особи поліції заяву від неї спочатку взагалі не бажали приймати. А коли їм стало відомо про те, що вона є помічником народного депутата України, її заява було прийнята,але всупереч вимог ст. 214 КПК України, відомості, які вона містить, до ЄРДР внесені не були.
26.06.2020 року, за вих.. № 6464 від 03.07.2020 року вона була направлена до ДБР м. Полтави. Де за №П 7266 від 14.07.2020 року була зареєстрована, як вхідна кореспонденція. Матеріали були передані на розгляд начальнику другого слідчого відділу Глуховеря Олександру Віталійовичу, а потім його заступнику, Чайченко Андрію Євгеновичу. Цей злочин було укрито від досудового слідства та суду, що має ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 396, 397 КК України.
В той час, як законодавець в ст. 36 КК України, «Необхідна оборона»
«1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та Інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільне небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
3. Перевищенням меж необхідно! оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу…».
Більше того, законодавець в ст.ст. 364, 372 КК України, «Зловживання владою, або службовим становищем», «Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності», вказує:
- -«Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб…»,- є злочином.
-«1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією,- є злочином.
Кваліфікованими видами злочину, передбаченого ст. 372 КК України, є вчинення його у поєднанні з:
– обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;
– штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.
Є відеозаписи подій, спровокованих поліцейськими з ліквідаторами за вказівками посадових осіб державної влади, але цього їм, як з’ясувалось, було замало. Не дивлячись на явно незаконні дії посадових осіб поліції і виступ керівника підрозділу поліції, який знаходився на місці пригоди керуючи цим підрозділом поліції, який напав на ліквідаторів, даючи інтерв’ю заявив про те, що поліцейський сам упав. А цей факт ще лишній раз підтверджує те, що Собко Віктор Іванович, ніякого відношення до падіння поліцейського не мав і не має. А кримінальна справа відносно нього була слідчими Дзержинського відділу поліції м. Харкова цинічно, грубо фальсифікована.
Те, що провокація з боку посадовців була підготовленою, свідчить і той факт, що ще приблизно за 2-ві години до нападу поліцейських на чорнобильців, я знаходився на території диспансеру. В той час нам повідомили, що в засобах масової інформації з’явилось повідомлення про те, що ліквідатори аварії наслідків аварії на ЧАЕС, начеб то перекрили в’їзд в диспансер. І це в той час, як в дійсності ніхто з нас цього не робив.
Ще до притягнення Собко Віктора Івановича, я просив поліцейських не скоювати відносно нього протиправні дії, які мають ознаки злочинів. Я їм вказував на те, що в тому випадку, якщо вони не припинять свої злочинні дії відносно Собко В.І., то я, в межах своєї компетенції, зроблю все від мене залежне, щоб всі вони сіли на лаву підсудних. Я також просив їх не виконувати злочинні накази керівництва поліції та прокуратури і діяти лише в межах, передбачених ст.ст. 60, 68 Конституції України, не добавляти мені роботи і собі неприємностей. Але не дивлячись на це, мої клопотання були ними цинічно ігноровані. За фактом скоєння Собко В.І. кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, з грубим порушенням вимог ст. 36 КК України, 9 КПК України, при наявності доказів того, що Собко В.І., як і інші ліквідатори наслідків аварії на ЧСАЕ захищаючи життя та здоров’я чорнобильців, які знаходились в диспансері на стаціонарному лікуванні, знаходились в стадії необхідної оборони,
Згідно вимог ст. 36 КК України, «Необхідна оборона», в тому випадку, якби будь хто з громадян, знаходячись в стані необхідної оборони, наніс поліцейському тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті, то в і тому ви падку ця особа, згідно вимог ст. 36КК України, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
Ну це, згідно вимог ст. 36 КК України, яка, як показує практика, в нашій вільній від розуму, Україні, поширюється не в кожному випаду, а лише тоді, коли комусь вигідно.
Такі дії поліцейських посадових осіб прокуратури та судді, який в супереч вимог закону, на підставі документів, які містять відомості, що не відповідають дійсності, без допиту свідків, які знаходились на місці події, неправомірно обрав Собко В.І. міру запобіжного заходу вказують, що їх дії відповідно до вимог чинного законодавства України, визнати правомірними не можливо, оскільки вони мають всі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 371, 372, 375, 396, 397 КК України.
Не дивлячись на це, Органом досудового слідства «За фактом скоєння злочину», за ознаками ч.2 ст. 345 КК України, вони «зліпили» кримінальну справу, куди до офіційних документів державного органу, з метою видимості правомірності своїх дій, навмисно внесли відомості, що не відповідають дійсності.
На процесуальних документах, які згідно вимог КПК України, не можуть бути визнані належними доказами, законослухняний громадянина України Собко В.І., який є інвалідом війни 2-ї групи, всупереч вимог ст. 62,68 Конституції України ст.ст. 9 , 36, ч.1 п.2 284 КПК, ст. 36, КК України, було неправомірно притягнуто до кримінальної відповідальності. І це в той час, як відеозаписи свідчать про те, що він ніякого відношення до падіння поліцейського, під час їх нападу на ліквідаторів, не має, що підтвердив і старший офіцер поліції.
Таким чином Собко В.І. був поліцейськими неправомірно затриманий. На нього були неправомірно одягнуті наручники. Він був, доведений поліцейськими до гіпертонічного кризу і в тяжкому стані здоров’я, був госпіталізований не в диспансер, де проходять лікування ліквідатори аварії на ЧАЕС, а в обласну лікарню м. Харкова, де під конвоєм уже в наручниках проходив лікування. І це в той час, як згідно вимог ст. 36 КК України, осіб, які знаходилась в стані необхідної оборони, дозволено притягати до кримінальної відповідальності, лише за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 118 та 124 КК України (навмисне вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, при перевищенні меж необхідної оборони.) І таким діям в нашій «Правовій» державі немає кінця.
Я полковник міліції, правозахисник, адвокат, який сам за свою діяльність також був заарештований і неправомірно утримувався в СІЗО за свою діяльність, якому набридло терпіти таке, як правило, безкарне свавілля посадовців, змушений був і до цього звертатись до Вас, Президента України та Генерального прокурора України, з аналогічних приводів. Але керівники адміністрації Президента України, всупереч вимог ч.2 ст.ст. 15, 16 Закону України «Про звернення громадян», заявили мені про те, що вони і Президент, тобто Ви, в своїй діяльності керуєтесь не Конституцією, не законами України, а інструкцією, тому і розглядають мої звернення не Президент України, а вони, – посадові особи адміністрації Президента, всупереч вимог Закону та Конституції, тому мої звернення до Вас зовсім не надходять. І це в той час, як згідно вимог цього закону:
-«Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто».
-«Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто».
Чому в нашій «Правовій» державі часто буває так, що скоюють злочин одні, а карають інших, – тих хто потерпів від злочину ?
Собко В.І. є головою Лубенської міської громадської організації «Ветерани Чорнобиля». Тому, навіть і в тому випадку, якби Собко Віктор Іванович, знаходячись в стані необхідної оборони , і дійсно заподіяв якоїсь то шкоди здоров’ю поліцейського, він не міг би нести ніякої відповідальності. А тут, скоїли злочин одні, а відповідають за протиправні дії, в нашій «Правовій» державі , інші.
Більше того, в ст. ст. 60, 68 Конституції України,законодавець записав: «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.», в тому числі і поліцейські, Чи ця норма конституційного права в нашій державі на поліцейських, прокурорів та окремих суддів, не поширюється? Вони зобов’язані діяти лише в межах своїх повноважень, не посягаючи на права,свободи, честь і гідність людей.
Злочинці, незалежно від їхніх посад, їх майнового, соціального стану, положення, повинні сісти на лаву підсудних. Потерпілим від кримінально процесуального свавілля посадових осіб державної влади.
Відповідно до вимог Закону України «Порядок відшкодування шкоди, завданої органами оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратурою і судом», держава повинна відшкодувати нанесену їм майнову та моральну шкоду в повному обсязі.
Окрім Президента України, я змушений звертатися до громадян України, яким набридло терпіти таке свавілля посадовців за допомогою і захистом ось таких громадян як Собко Віктор Іванович, який віддав своє здоров’я на благо вітчизни, за що отримує приниження та знущання посадовців. Підтримайте мене, якщо вважаєте, що моє звернення до Вас є об’єктивним и справедливим. Я полковник міліції, але я завжди в своїй роботі завжди старався бути справедливим і об’єктивним. Не виконував не справедливі накази, за що страждав.
Мені дуже боляче дивитись на такі події, які безкарно творять нашій державі посадовці, ось з такими громадянами як Собко Віктор Іванович. Підтримайте мене будь ласка. Давайте разом наведемо на кінець то в нашій державі лад і примусимо посадовців поважати наш народ і примусимо посадовців поважати чинне законодавство України.
Особисто я, не дивлячись ні на що, змушений буду йти до кінця, щоб не дозволити посадовцям розправитись зі своїми підзахисним, але без Вашої підтримки в нашій «Правовій» державі, мені це буде зробити дуже тяжко. Це вже показали посадові особи прокуратури та суд. Не дивлячись на те, що слідчим та прокурором в суд були надане клопотання на обрання мір запобіжного заходу, яке ґрунтується на підроблених доказах, які в зв’язку з чим і визнати належними не можливо, суд всупереч вимог ст. 36 КК України, задовольнив клопотання слідчого та процесуального керівника, що також, як на мій погляд, має ознаки злочину.
Мене вже ламали, як кажуть «через коліно», але не зламали. І я все рівно доб’юсь свого, тому що я маю бажання жити в правовій державі, в Україні.
Такі дії посадових осіб органів досудового слідства, прокуратури, ДБР та суду в нашій «Правовій» державі не поодинокі.
На превеликий жаль, мені в нашій «Правовій» державі приходиться захищати від процесуально кримінального свавілля поліції, прокуратури, ДБР та суду, ще одного ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, який штучно, лише по приході слідчого поліції прокуратури та суду, без дослідження доказів, був безпідставно, всупереч вимог чинного законодавства України, притягнутий до кримінального провадження в якості 3-їособи.
Згідно ст. 5 Конституції України, Народ України є носієм влади, Він може управляти справами держави самостійно або через своїх представників.
Тому, як представник носія влади, я вимагаю від Вас,- прокурора Харківської області О.ФІльчакова, належним чином розглянути цю мою заяву відповідно до вимог чинного законодавства України, і терміново прийняти всі передбачені законом заходи, направлені на припинення кримінально процесуального свавілля збоку слідчого та процесуального керівника по кримінальному провадженню № 12020220480002377 від 22.06.2020 року, відкритому за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст. 345 КК України за фактом «скоєння» ним тяжкого злочину.
Закрити кримінальне провадженню № 12020220480002377 на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК і внести до ЄРДР всі відомості,які містить моя заява, в тому числу і відомості про скоєні злочини посадовими особами ДБР, які зловживаючи службовим становищем укрили від досудового слідства та суду скоєні поліцейськими відносно Погребняк Лариси Миколаївни злочинів.
Генерального прокурора України І. Венедиктову керуючись вимогами Конституції України, Законом України «Про прокуратуру» ст.ст. 9, 36, 214, 216 КПК України, ст.ст. 11, 36, 364, 365, 366, 367, 371, 15-372, 375, 396, 397 КК України,-
Прошу:
В установлений законом термін, розглянути це моє звернення і в межах своєї компетенції прийняти всі необхідні міри, направлені на недопущення подібних порушень закону посадовими особами нашої держави відносно громадян України, з притягненням порушників закону, до встановленої законом кримінальної відповідальності.
Додаток: Науково – правові висновки за вищевикладеними фактами Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України. (Раніше надавався в якості доказу)
10.07.2020 року.
Захисник громадян, які постраждали від кримінально процесуального свавілля органів досудового слідства, прокуратури та суду, адвокат /В.Тимошенко /
Комментариев нет:
Отправить комментарий