Нас об"єднала всіх Полинь-зоря,
Помічені страшним руйнівним атомом,
Згорьована і зболена сім’я.
Одні із нас жили біля Дракона лютого,
Інші дивились в пащу вогняну,
Потім, коли потвора вирвалась з реактора,
Ішли на бій, покинувши сім’ю.
І молоді йшли, також літні йшли - нескорені
Боролись з смертю майже голіруч,
Коли на час якийсь Горинича приборкали,
Добро забула компартійна рать.
Патякає у Раді ригонал сухий, тупий:
- Де правда, в них велика пенсія?
Нехай живуть на мізер, як кожний рядовий...
Така чини є в вас потенція.
Зібрать би вас всіх ледацюг, брехунів проклятих
І зону заселить, раюй і жий,
Тоді б, мабуть, у голові пустій заклацало
І стронцій може б розум просвітив.
І серце й совість нас у жерло смерті кидали,
І не один згорів у боротьбі,
А ті, що волею судьби і Бога вижили,
Таку пошану маєм на землі?
Ми ліквідатори, чорнобильці, відселенці,
Нас об"єднала всіх Полинь-зоря,
Помічені одним страшним руйнівним атомом
Згорьована і зболена сім’я.
Автор: Зеновій Винничук
Комментариев нет:
Отправить комментарий