Вільний вибір оздоровлення чи втрата шансів на нього?

Міністерство соціальної політики України винесло на обговорення громадськості зміни до Закону України «Про  статус  і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок
 
Чорнобильської катастрофи» щодо оздоровлення. Запропоновано зміни до статей 20,21,22,23 та 30.
 Насторожує  у них відсутність  законних позицій,що малися в діючих нормах Закону. За  завуальованими формулюваннями  пропав реальний зміст компенсацій.  У новаціях щезли такі поняття, як  «позачерговість», «щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок» … Загубилася у нових нормах реальна обов’язковість.


 Бракує, як і в попередній редакції,чіткості,прозорості і ясності нововведень. Приміром, включено до узгоджень клубок державних установ,котрі не мають  жодних стосунків із чорнобильськими проблемами. Не запропоновано зрозумілого  механізму  і порядку відшкодування затрат  на самостійне оздоровлення, коли особа  перебирає на себе обов’язки держави,тобто несе  додаткове навантаження і при цьому  ще й втрачає. Вбачаю у цьому  реальний намір влади у черговий раз  применшити соціальний захист чорнобильців. Оздоровлення не розглядається компенсаціями за втрачене, а нібито,як переваги над іншими категоріями громадян.

 Вважаю неприпустимими нормами щодо  оздоровлення дітей Чорнобиля. З попередньої редакції прибрано суттєве зобов’язання держави  ,як «щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей … на оздоровлення». Натомість прописана ніяка норма,так звана  «грошова допомога». У новаціях п.10 ст. 30  взагалі  зникла норма  щодо захисту вагітних жінок.  Вони уже позбавляються права  на «оздоровлення у спеціалізованих оздоровчих закладах».

 Незрозумілою для мене є актуальність  цих змін. Краще б прибрали  норми із Закону, які в нинішніх умовах не несуть жодного навантаження. Хоча у Пояснювальній записці  йдеться про «вільний вибір закладу санаторно-курортного лікування»,та в запропонованих змінах такий механізм відсутній. Саме  відмова від регіонального аспекту нівелює  удавані  зміни.

 А чому б Міністерству  не виступити з ініціативою щодо заміни  тендерних процедур при виборі для чорнобильців  оздоровчих закладів хоча б на рівні відповідних установ облдержадміністрацій.  Діюча система практично  зруйнувала  чимало регіональних оздоровчих комплексів. Вони були доступнішими для людей  з підірваним  здоров’ям і  в минулому користувалися незмінним попитом. Зменшилися б затрати на переїзди і оживилися б втрачені робочі  місця.

Ярослав Олійник, співголова Всеукраїнської координаційної ради чорнобильських
організацій.

ДЖЕРЕЛО