Ті, хто замість солдатської шинелі носили ЗЕКовську куфайку – ніколи не цінуватимуть військових

Ті, хто замість солдатської шинелі носили ЗЕКовську куфайку – ніколи не цінуватимуть військових.

Офіцерові, котрий урятував 14 бойових товаришів, не допомогли навіть із необхідною для лікування довідкою.

Тяжкопоранений в Іраку український офіцер Сергій Гусак не розраховує на допомогу держави в лікуванні. Допомогати чоловікові зголосилися лише його колеги, відставні військові, котрі хочуть врятувати героя від сліпоти, йдеться у повідомлені ТСН.

Підполковник у відставці служив в Іраку до 2003 року. Тоді він потрапив у засідку – бронетраспонтер з українськими військовими наїхав на фугас. Діставши важкі поранення, тодішній майор зміг прикрити відступ своїх товаришів і врятувати таким чином 14 життів. Одразу по вчиненні подвигу чоловікові вручали нагороди і називали героєм, а потім банально забули.

Після страшної пригоди Гусак залишився інвалідом. Він переніс 30 операцій, медики дістали з нього 6 куль та 48 великих осколків. 200 дрібних і досі перебувають у його тілі, спричиняючи неймовірний біль. Деякі з них знаходяться в очах.


Кілька років тому Сергію пересадили кришталик та сітківку, але нещодавно імплантати стали відділятися. "Лівим оком не бачу взагалі, правим залишилося 10 відсотків", - зізнався Гусак.

Лікарі одностайні: без хірургічного втручання на пацієнта чекає повна втрата зоу. Українські офтальмологи за таку складну операцію не беруться, а для лікування за кордоном потрібні гроші. У Швейцарії одне око можна вилікувати за 75 тисяч, а рятувати потрібно обидва. "Плюс проживання, перекладач і супроводжуючий, я один не в змозі, на жаль", - розповів підполковник ВСУ у відставці.

Те, що в Україні неможливо навіть за гроші, у США кілька років тому йому пропонували зробити безкоштовно. За протезування плеча та відновлення зору запропонувало заплатити тамтешнє військове відомство. Усе, що потрібно було від української сторони, – довідка, що Гусак є військовослужбовцем. Але в Міноборони герою-миротворцю відмовили.

"Тоді міністр мені сказав: ти з глузду з'їхав? Тут здорових немає куди подіти, а ще ти лізеш", - переповів Гусак. Відтоді чоловік зарікся щось просити в Міністерстві оборони.

Єдині, кому небайдужа доля офіцера, – такі, як він, відставники, що пройшли не одну "гарячу" точку. "Людина захищала інтереси держави, здобувала авторитет нашій країні, а сьогодні кинута напризволяще і просто нікому не потрібна. У нас термін такий є: "брат". Він брат для нас", - пояснив інший підполковник запасу Геннадій Рожков.

"Ми своїх хлопців, з якими разом служили, не кидаємо. І допоможемо", - підтримує його інший підполковник запасу Володимир Солов'ян.

Сергій та його товариші мало вірять у раптове зацікавлення своєю долею чиновників із Міноборони. Їхнє сподівання на таких, як вони, - офіцерів і просто небайдужих українців.

ИСТОЧНИК   Чорнобильський Прес-Експрес