Спільна праця чорнобильців України

Чотири роки у дитячому відділенні Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення існує каплиця «Чорнобильський Спас», до якої полюбляють приходити усі мешканці цього закладу: і діти, і дорослі - ті, хто їх лікує. Історія каплички почалася кілька років тому, в славному місті Коломия Івано-Франківської області, де зібралися, окрім місцевих ветеранів - ліквідаторів, представники громадських організацій інвалідів «Союзу Чорнобиль України» з Дніпропетровської, Луганської, Донецької, Рівненської областей, з Києва та Харкова.

Приїхали люди до Прикарпаття за ініціативи голови Коломийської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Віктора Івановича Позніка, щоб влаштувати свято, зокрема виставку дитячого малюнку, присвячену Дню захисту дітей. Потім понад 200 зібраних малюнків дітей-чорнобильців з різних областей прибули до Київської Пущі-Водиці, де у великому залі диспансеру понад місяць діти знайомилися з творчістю своїх ровесників. (Малюнки донині подорожують Україною, наразі вони знаходяться у Харківській області.

Слід зауважити, що і Київський диспансер увішаний яскравими дитячими малюнками, у них не помітиш жодної похмурої фарби.) З'ясувалося, що хворим дітям бракує духовного проводу, особливо уродженцям західних областей, де зберігся звичай ходити до церкви. Отже Віктор Познік, за проханням головного лікаря закладу Вадима Борисовича Боженко та начальника медичної частини диспансеру Надії Миколаївни Гудзь заходились влаштувати каплицю. До речі, сам Боженко переконаний, що без віри, без духовності не можна лікувати людину.

Ладнали Божий куточок усім миром. Тетрапод (невисокий чотирикутний стіл, на якому розміщена головна ікона), Голгофу (Розп'яття), підсвічники Познік привіз таки з Коломиї, їх зробили місцеві народні майстри. Чудову ікону подарувала Парламентська бібліотека, хтось приніс рушники...Все це дійство проходило при сприянні Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» та Парламентської бібліотеки. Сьогодні мешканці лікарняного закладу не уявляють свого існування без тихої затишної каплички, де можна помолитися. Траплялося, що й півроку не було священика, але медсестри світили свічки - і зверталася душа до неба.

Зазвичай Віктор Іванович приїжджає до Києва восени, на свято Покрова Пресвятої Богородиці, та цього року, нікого не попередивши, приїхав на Успіння. Несподіванка потішила дітей, вони швидко збіглися, з цікавістю очікували: що воно трапиться? Цього дня він прийшов з дружиною, і звичайно прийшла голова Комітету «Діти Чорнобиля» при ВГОІ «Союз Чорнобиль України» Світлана Процик. Зрозуміло, що такий день не пройшов без молитви. Отець Василь - священик з веселими і добрими очима - справив невеликий молебень для дітей, персоналу та усіх присутніх. Потім від чорнобильської організації вручив почесні грамоти В. Боженко співробітникам закладу за хорошу роботу та обдарованим дітям. А на кінець весело і завзято шикувалися усі - від головного лікаря до наймолодшого пацієнта, щоб зробити фото на згадку.