Так АВАРІЯ? Чи все ж таки КАТАСТРОФА!

Так АВАРІЯ?

 Чи все ж таки КАТАСТРОФА!

(Мовою оригіналу):

20 лет Чернобыльской катастрофы. Взгляд в будущее: Национальный доклад Украины.

http://chernobyl.undp.org/russian/docs/conf_20.kiev.pdf

Министерство Украины по вопросам чрезвычайных ситуаций и по делам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы Всеукраинский научно - исследовательский институт гражданской защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера (Киев • Атика • 2006)

Работы 1989-1998 гг.

В 1989 году при Академии наук Украины была создана межведомственная комиссия по выработке основных законов по защите населения Украины, пострадавшего от аварии на ЧАЭС.

Ось де  відбулась підміна понять:

В начале 1990 года Правительству были передан пакет документов, который затем лег в основу принятых на Верховном Совете Украины законов по этой проблеме. Принятие законодательных актов и нормативно-правовых документов позволило значительно облегчить социально - психологическую обстановку среди ликвидаторов и пострадавшего населения.

Основные принципы законов по защите населения, пострадавшего от Чернобыльской катастрофы, учеными Украины вырабатывались совместно с группами ученых Республики Беларусь и Российской Федерации.

В 1991 году в Украине было создано Министерство по делам защиты населения от последствий аварии на Чернобыльской АЭС. Одним из первых шагов этого Министерства стало создание, совместно с Академией наук Украины, Национальной Программы научно-технических работ по выработке стратегии работ по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.

К концу 1991 года такая Программа была создана, и с того времени по 2001 год работы проводились в соответствии с нею.

Коментар Ініціативної групи:

Зверніть увагу на те, що спочатку у 1989 році при Академії наук України була створена міжвідомча комісія з вироблення основних законів щодо захисту населення України, яке постраждало від аварії на ЧАЕС.

На початку 1990 року Уряду Української РСР було передано пакет документів, який потім ліг в основу прийнятих на Верховній Раді України законів з цієї проблеми. Прийняття законодавчих актів і нормативно-правових документів дозволило значно полегшити соціально-психологічну ситуацію серед ліквідаторів та постраждалого населення.

Основні принципи законів щодо захисту населення, яке постраждало від Чорнобильської катастрофи, вченими України вироблялися спільно з групами вчених Республіки Білорусь та Російської Федерації.

У 1991 році в Україні було створено Міністерство у справах захисту  населення від наслідків  аварії на Чорнобильській АЕС, одним з перших кроків якого стало створення, разом з Академією наук України, Національну Програму научно-технічних робіт по опрацюванню  стратегии работ по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.

«ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ КАТАСТРОФА НА УКРАИНЕ»

Авария произошла во время испытаний по использованию выбега турбогенератора для обеспечения собственных нужд АЭС при полном ее обесточивании, предложенного Главным конструктором реакторной установки (НИКИЭТ, г. Москва).

Испытания, в основном, расценивались как испытания электрического оборудования, влияние такого эксперимента на реактор в достаточной мере проанализировано не было.

Теперь ясно, что такие эксперименты следовало классифицировать как комплексные испытания блока. Программу их проведения необходимо было детально обсудить и согласовать с Генеральным проектировщиком, Главным конструктором, Научным руководителем проекта АЭС с реакторами РБМК (Институт атомной энергии имени И. В. Курчатова (ИАЭ), г. Москва).

Этого сделано не было. Более того, действовавшие в то время в СССР правила не требовали от руководства атомных станций проведения согласований такого рода программ с перечисленными выше организациями.

Выполнение указанных испытаний, с сегодняшних позиций, неправомерно.

Таким образом, главными причинами катастрофы являются:

1. Проведение недостаточно полно и правильно подготовленного электрического эксперимента.

2. Низкий уровень профессиональной культуры операторов, руководства как станций, так и министерства электрификации в целом в области ядерной безопасности АЭС.

3. Недостаточный уровень безопасности графит-уранового реактора РБМКA 1000.

4. Конструктивные недостатки РБМКA 1000.

5. Ошибки персонала.

Все эти факты известны мировой общественности.

В результате аварии на 4-ом блоке ЧАЭС были уничтожены барьеры и системы безопасности, защищающие окружающую среду от радионуклидов, содержащихся в облученном топливе.

Выброс активности из поврежденного реактора на уровне десятков миллионов Кюри в сутки продолжался в течение 10 дней с 26 апреля по 6 мая [3], после чего упал в тысячи раз.

В литературе этот промежуток времени получил название «активной стадии аварии».

Работы по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС с 26 апреля 1986 г. проводились под руководством Правительственной комиссии СССР, которая начала работать в Чернобыле уже во второй половине дня 26 апреля, и продолжала свою деятельность до 1991 года.

Правительственной Комиссией были отмечены три главных вида опасности, исходящих от ядерного топлива в разрушенном реакторе.

Ядерная опасность.

Тепловая опасность.

Радиационная опасность.

Один из выводов, сделанных в результате работы над Чернобыльскими проблемами,– необходимость создания общими усилиями ученых европейских и пострадавших стран системы РОДОС. Это – общая система, включающая в себя как систему сбора информации, так и программный продукт для обработки информации об аварии и выработки рекомендаций для правительства и людей, принимающих решения.

Действия Правительства Украины, Академии наук, других государственных учреждений и организаций (1986-1987 гг.)

Правительственная комиссия, по предложению Ю. А. Израэля и Л. А. Ильина, приняла решение о создании 30-км Зоны отчуждения вокруг Чернобыльской АЭС.

С 27 апреля 1986 года Правительство Украины провело эвакуацию жителей городов Припять и Чернобыль, районных центров и сел 30-км зоны (около 91 тысячи человек).

…

Небольшой комментарий к отселению жителей г. Припяти. Подготовка к их эвакуации началась еще 26 апреля, но решением Правительства СССР и ЦК КПСС была задержана. Таким образом, ясно, что задержка с эвакуацией населения города Припять, несомненно, была ошибкой.

Коментар Ініціативної групи:

Як видно з тексту, у 1986 році (26 квітня) уряд СРСР та ЦК КПРС (Правительства СССР и ЦК КПСС)  затримали евакуацію людей і це кваліфікується як помилки ???

По великому рахунку, це була не помилка, а злочин !!!

Тоді уряд держави “СССР” під тиском керівництва ЦК КПРС (Правительства СССР и ЦК КПСС) затримали 26 квітня 1986 року евакуацію людей  що призвело до катастрофи, а сьогодня, уряд нашої держави України свідомо утримують нас в невизначеному статусі «ліквідатора якоїсь незрозумілої аварії», що призвело більшість «ліквідаторів» до фінансової катастрофи !!!

А ось, як це виглядає в нашому Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стаття 9: Визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

Зверніть увагу на те, що Чорнобильська катастрофа перейшла в статус якоїсь незрозумілої аварії!!!

Такий стан і надалі дає їм можливість не сплачувати «державні пенсії» та не виконувати свій обов’язок щодо повного відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю громадянам, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вся деятельность Академии наук Украины и других государственных учреждений и организаций, начиная с 26 апреля 1986 года, была направлена на оказание научно-технической поддержки Правительству по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы. 3 мая 1986 года в Академии наук Украины также была создана ОГ по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.

В 1991 году в Украине было создано Министерство по делам защиты населения от последствий аварии на Чернобыльской АЭС.

Одним из первых шагов этого Министерства стало создание, совместно с Академией наук Украины, Национальной Программы научно-технических работ по выработке стратегии работ по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.

К концу 1991 года такая Программа была создана, и с того времени по 2001 год работы проводились в соответствии с нею.

Следует отметить, что если в 1986–1987 гг. политические руководители страны тесно сотрудничали с учеными при принятии решений, то в 1990–1992 гг. такое сотрудничество отсутствовало, а в ряде случаев имело место даже явное противостояние.

…

Ошибки периода 1986 - 1987 гг.

1. Сокрытие от общественности информации о катастрофе, инициированное руководителями страны и Минсредмаша (Минсредмаш – это Министерство атомной промышленности СССР). Аргументом для засекречивания катастрофы выдвигались соображения о предотвращении паники среди населения. Такие соображения действительно были небезосновательны. Однако масштабы катастрофы были таковы, что засекретить ее оказалось невозможно. Факт отселения жителей городов Припяти и Чернобыля (27.04.86 и 06.05.86, соответственно) мгновенно стал достоянием населения Украины, Беларуси и России. Вместе с тем до средины мая 1986 года врачам Министерства здравоохранения, средствам массовой информации запрещалось информировать население СССР о работах, проводимых по ликвидации последствий аварии, о методах личной гигиены, о масштабах аварии. Карты радиационного загрязнения, уровни радиации были засекречены до 1990 года.

Сокрытие информации о Чернобыльской катастрофе привело к возникновению и распространению самых невероятных слухов о возможных последствиях катастрофы. Это, в свою очередь, вызвало очень большое социально-психологическое напряжение среди населения и недоверие к официальной информации. Сокрытие информации о Чернобыльской катастрофе, несомненно, явилось ошибкой.

2. Руководство СССР отказалось от международного сотрудничества при проведении работ по ликвидации последствий ядерной катастрофы.

Отказ от международного сотрудничества также был ошибкой. Были и технические ошибки, связанные с отсутствием в то время Первого периода (1986–1987 гг.) необходимых знаний.

…

Заключение

Изложенные материалы позволяют сделать следующие выводы

1. Сверхмощные природные силы, используемые в атомной энергетике, требуют сверх высокой культуры операторов.

2. В любой стране, использующей ядерную энергетику, должна быть создана высокого уровня система подготовки и переподготовки кадров для атомной энергетики.

3. Ядерная энергетика, как область народного хозяйства, требует наличия в стране достаточно большого и достаточно высокого уровня научно-технического сообщества.

6. Авария продемонстрировала необходимость создания и поддержания высокого уровня национальной системы реагирования в случае потенциально возможных техногенных аварий.

ДОЗЫ ОБЛУЧЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

В соответствии со структурой чернобыльского источника и путей формирования доз облучения населения Украины вследствие Чернобыльской катастрофы выделяют четыре основных контингента облученных:

– ликвидаторы (гражданские и военные), которые в 1986 и 1987 годах участвовали в работах на ЧАЭС, ее пром. площадке и в пределах 30-км зоны;

– население, которое в мае 1986 года было эвакуировано из Припяти Чернобыля и других населенных пунктов 30-км зоны;

– население, которое проживает на радиоактивно загрязненных территориях;

– дети и подростки, которые в 1986 году получили значительные дозы облучения щитовидной железы.

Дозы облучения участников ЛПА

Участники ЛПА на ЧАЭС (известны как «ликвидаторы») составляют одну из наиболее многочисленных и наиболее облученных групп пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС. Между тем, картина облучения ликвидаторов долгое время оставалась неопределенной. Так, среди ликвидаторов 1986–1990 годов, включенных в Государственный регистр Украины (ГРУ) лиц, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС, только около половины имеют записи об индивидуальных дозах. Неясным также остается качество дозиметрических записей, а также, насколько вообще успешной или неуспешной является система противорадиационной защиты ликвидаторов во время выполнения ими работ по ликвидации последствий аварии.

Коментарі Ініціативної групи:

Незважаючи на те, що дози опромінення ліквідаторів Чорнобильської катастрофи досить довго залишалися невизначеними, однак починаючи уже з 1986 року по 1990 рік ми були обліковані в Державному регістрі України.

Радянська система - облік і контроль.

Це був не найгірший варіант для нас.

У 1991 році в Україні було створено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Міністерство було головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи.

І куди це все поділося?

А між тим на папері Кабінет Міністрів України Постановою від 9 червня 1997 р. № 571 затвердив «Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Це Положення визначає основи організації та функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Державний реєстр), як єдиної інформаційної системи державного обліку зазначених осіб.

Державний реєстр створюється відповідно до статті 16 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Метою створення та діяльності Державного реєстру є ефективне розв'язання завдань медико-соціального  забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Головними завданнями Державного реєстру є здійснення контролю за станом здоров'я осіб та вивчення близьких і віддалених медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації передають до Державного реєстру повну і вичерпну інформацію щодо медичних, дозиметричних і соціальних даних осіб, визначених статтями 10, 11, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», для включення в банк даних необхідних відомостей про календарні строки їх роботи, період проживання на радіоактивно забруднених територіях, про місце роботи, про дози опромінення.

А що ми бачимо на практиці?

Де ці всі міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації які зобов’язані передавати до Державного реєстру повну і вичерпну інформацію щодо медичних, дозиметричних і соціальних даних?

Де наші реєстраційні картки, реєстраційні номери, чому не працює єдина інформаційна система обліку громадян, які безпосередньо брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та які постраждали від радіаційного опромінення, чому ми не занесені до Державного реєстру України???

А може тому, що дещо кому вигідно нас тримати в статусі якоїсь незрозумілої особи (може мається на увазі особа без громадянства) , яка ліквідувала якісь наслідки якоїсь аварії!!!

Запам’ятайте всі побратими - чорнобильці, хто читає цей текст і передайте іншим!

Ми - Громадяни України, які безпосередньо брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які зазнали радіаційного впливу внаслідок техногенної катастрофи та які потребують повного відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю під час виконання своїх Конституційних обов’язків перед державою та народом України!

Ми – «ліквідатори», виконали свій Конституційний обов’язок!

А Держава Україна ?!

Посадові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування виконайте і ви свої Конституційні обов’язки!

Здоров’я ви нам вже не повернете, так зробіть хоча б що-небудь в знак подяки за те що ви живете, працюєте та заробляєте гроші завдяки тому, що ми свого часу зупинили «атомну чуму», а то де б ви зараз були…

Встановіть чорнобильцям «ліквідаторам» пожиттєво «державні пенсії та поверніть Пільги, компенсації і гарантії що є особливою формою відшкодування завданої шкоди таким особам за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень!!!

Віддайте те, що не ваше, що ви відібрали через ваші шахрайські дії та маніпуляції де:

«особа» замість «Громадянина»,  

«аварія» замість «катастрофи»,

«подачка-мінімалка» замість» державної пенсії»!!!

А тепер про головне!

Щодо виконання рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018

Рішення починає виконуватися з того часу, коли з’являється суб’єкт, тобто нам - чорнобильцям необхідно з’явитися у  правовому полі як суб’єкт з чітко юридично визначеним статусом!

Фізично - ми є, а в правовому полі - нас немає, тому що ми не існуємо як суб’єкт з чітким юридично визначеним статусом.(замість «громадянина України» - ми якась «особа», а замість «ліквідатор Чорнобильської катастрофи» ми «учасники ліквідації якоїсь аварії», до речі їх було декілька.

Потрібно визначитися чітко юридично зі статусом та вимагати облікувати кожного з нас у відповідності до визначеного статусу і занести до Державного реєстру (єдиної інформаційної системи) у статусі: «Учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу та її наслідків» тоді і в основному нашому чорнобильському документі – «Посвідчення» теж буде прописаний правильно статус, який буде відповідати самій головній умові - відповідність до вимог Основного Закону України - Конституції України (ст.16 Конституція України) та рішення КСУ про особливий статус.

Такий принциповий підхід до свого статусу надасть можливість нам, чорнобильцям - побратимам, ліквідаторам Чорнобильської катастрофи заявляти про те, що держава не виконує свої обов’язки (ЗУ №796-XII Стаття 13. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її...).

А на закінчення хочемо сказати наступне:

Декому може і хотілось би кваліфікувати трагічні події далеких 1986 років як аварія, але, нажаль, це техногенна катастрофа - катастрофа планетарного масштабу, до речі, весь світ визнав цей факт і тільки ми самі «ліквідатори» досі не хочемо зрозуміти різницю між аварією та катастрофою, а саме від цього визначення залежить і наш статус і наші пенсії!!!

Ви спитаєте як?

Про це ми розповімо в наступних наших статтях.

Далі буде… 

З повагою до всіх і кожного

Ініціативна група з представлення інтересів

та захисту Конституційних прав людини і громадянина.