Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людин

№ 08/05-08-01 від 08 травня 2019 року

Уповноваженому

Верховної Ради України

з прав людини

Денісовій Л. Л

Контактна особа:

Людина і громадянин

Гайдак Віктор Васильович

учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи

— катастрофи планетарного масштабу та її наслідків

Посвідчення: Серія А, № 419569

пр-т Героїв Сталінграду, 61, кв. 77,

м. Київ, 04213

Тел.: (095) 683-75-16

Е-mail: v.v.gaydak@gmail.com

Заява

Шановна Людмило Леонтіївно!

Дозвольте висловити велику подяку за те що інститутом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини  відкрито провадження у справі про порушення прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розглянуто питання особистої зустрічі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з Ініціативною групою з представлення інтересів та захисту Конституційних прав людини і громадянина

Ми розцінюємо цю подію як факт порозуміння та плідної співпраці між інститутом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та об’єднанням громадян України (Ініціативна група), які прийняли рішення здійснювати владу безпосередньо та брати участь в управлінні державними справами, використовуючи інші форми безпосередньої демократії.

У відповідності до вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»:

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини ігромадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

• захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

• запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

• сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

26.04.1986 р. в Україні сталася трагедія, яку весь світ визнав як Чорнобильську катастрофу — катастрофу планетарного масштабу.

З радянських часів у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 р. (Далі –«Закон»)закладена системна проблемна помилка, яка створила умови порушення Конституційних прав і свобод Громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які постраждали від радіаційного опромінення та які потребують повного відшкодування шкоди державою Україна, заподіяної їх здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до статті 9 «Закону» особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи — громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Як видно з тексту Закону громадяни, які брали безпосередню участь, постраждали від ліквідації аварії та її наслідків, а громадяни які зазнали впливу радіоактивного опромінення, включаючи дітей, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звертаємо увагу на суттєві розбіжності, стаття 9 «Закону» починається зі слів: «особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а коли текст переходить до громадян, які брали безпосередню участь, то чомусь застосовується словосполучення: «у ліквідації аварії та її наслідків».

Таким чином стаття 9 «Закону» визначає «громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків»«підвидом»«Осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї» і це є помилка, яка закладена в Законі.

Але потрібно дивитися ще глибше в цю проблемну помилку.

За статтею 16 Основного Закону України — Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Також Рішенням Конституційного Суду України від17 липня 2018 року № 6-р/2018 встановлено та визначено, що:

• За статтею 16 Основного Закону України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

• Виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов’язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, виходячи з тексту статті 16 Основного Закону України, а такожРішення Конституційного Суду України від17 липня 2018 року № 6-р/2018 визначено чітко Чорнобильську трагедію не як «аварія», а Чорнобильська катастрофа – катастрофа планетарного масштабу, і це означає, що громадяни які брали безпосередню участь повинні бути визначені (прописані) в Законі як «громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які постраждали від радіаційного впливу та які потребують повного відшкодування шкоди державою Україна, заподіяної їх здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ця системна помилка потягла за собою при прийнятті Постанови КМУ від 11 липня 2018 р. №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» невідповідність визначення статусу запропонованого Міністерством соціальної політики України«Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»замістьстатусу визначеного статтею 16 Конституції України таРішенням Конституційного Суду України від17 липня 2018 року № 6-р/2018«Учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу та її наслідків»

Ось зразок документу –«Посвідчення» (Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551), яке було запропоновано, розроблено та видається Міністерством соціальної політики України громадянам, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які постраждали від радіаційного впливу та які потребують повного відшкодування шкоди державою Україна, заподіяної їх здоров’ю  внаслідок Чорнобильської катастрофи:

«Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»

В той же час потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються Посвідчення такого зразку:

Виникає питання чому учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи видаються Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», а потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються Посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Ми громадяни України, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які постраждали від радіаційного впливу та які потребують повного відшкодування шкоди державою Україна, заподіяної їх здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, вимагаємо видавати документ –«Посвідчення» такого зразку:

Внутрішній бік «Посвідчення»

Також інформуємо про ситуацію, яка склалася по відношенню до громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків щодо обліку у Державному реєстрі України (єдина інформаційна система).

Кабінет Міністрів України Постановою від 9 червня 1997 р. № 571 затвердив «Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Це Положення визначає основи організації та функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі — Державний реєстр), як єдиної інформаційної системи державного обліку зазначених осіб.

Державний реєстр створюється відповідно до статті 16 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Метою створення та діяльності Державного реєстру є ефективне розв’язання завдань медико-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Головними завданнями Державного реєстру є здійснення контролю за станом здоров’я осіб та вивчення близьких і віддалених медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Реалізація цих завдань забезпечується шляхом:

• створення автоматизованої інформаційної системи персонального обліку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і проживають на території України;

• нагляду за станом здоров’я осіб, внесених до Державного реєстру, автоматизованого збору та постійного збереження інформації про стан їх здоров’я, зібраної під час проведення цільових диспансеризацій;

• урахування індивідуальної та загальної дози внутрішнього і зовнішнього опромінення для надання повної та достовірної інформації щодо постраждалих осіб;

До складу Державного реєстру входять медичні, дозиметричні та соціологічні підреєстри, що забезпечують облік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтворення доз їх опромінення, інформаційну підтримку заходів медичного та соціологічного забезпечення постраждалого населення.

У спеціалізованих підрозділах Державного реєстру створюються банки даних медичного, дозиметричного та соціологічного підреєстрів.

МОЗ затверджує перелік організацій, установ і закладів, які забезпечують реалізацію мети і головних завдань Державного реєстру.

Ведення і фінансування діяльності Державного реєстру координує МОЗ.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації передають до Державного реєстру повну і вичерпну інформацію щодо медичних, дозиметричних і соціальних даних осіб, визначених статтями 10, 11, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», для включення в банк даних необхідних відомостей про календарні строки їх роботи, період проживання на радіоактивно забруднених територіях, про місце роботи, про дози опромінення.

Організаційна структура Державного реєстру має такі рівні управління:

• державний рівень — Український центр інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ;

• обласний, міський рівень — обласна або міська клінічна лікарня (центр або диспансер);

• районний рівень — центральна районна лікарня.

Організацію  та  ведення Державного реєстру в цілому, виконання завдань медичного, дозиметричного та соціологічного підреєстрів, а також Українського військового реєстру і його підрозділів, вдосконалення їх функціонування на всіх рівнях управління та використання накопиченої інформації забезпечує ДУ «Український центр інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ».

Медичний підреєстр забезпечує накопичення та збереження даних цільової диспансеризації та медичної допомоги  постраждалому населенню.

Дозиметричний підреєстр забезпечує накопичення та збереження результатів   вимірених та реконструйованих доз опромінення. Формування банку даних дозиметрії  забезпечується спеціалізованими підрозділами, що реконструюють дози.

Соціологічний підреєстр формується на вибіркових групах усіх категорій потерпілих осіб, включених до Державного реєстру.

Облік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється відповідними спеціалізованими підрозділами, зазначеними у пункті 11 цього Положення згідно з посвідченням і реєстраційною карткою цих осіб. Зразок зазначеної реєстраційної картки затверджується МОЗ. Заповнення реєстраційних карток згідно із статтею 16 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виконуються відповідними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Заповнені реєстраційні картки надсилаються до відповідних спеціалізованих підрозділів Державного реєстру.

На  районному  рівні  забезпечується  персональний  облік населення, яке  підлягає  внесенню до Державного реєстру за місцем проживання, нагромадження та експертиза зібраних даних про стан їх здоров’я та соціальний стан, збір даних про зовнішнє і внутрішнє опромінення, довгострокове збереження  даних  та  їх  передача  на обласний рівень відповідно до затверджених форм.

На обласному рівні забезпечується експертиза якості даних цільової диспансеризації, аналіз медичних показників,  поповнення банку даних  спеціалізованих лікувальних  закладів,  персональний облік осіб підвищеного ризику, а також  передача  реєстраційних, медичних та дозиметричних даних на державний рівень.

До складу Державного реєстру входять медичні, дозиметричні та соціологічні підреєстри, що забезпечують облік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтворення доз їх опромінення, інформаційну підтримку заходів медичного та соціологічного забезпечення постраждалого населення.

Складовою частиною Державного реєстру є Український військовий реєстр і його підрозділи, що ведуться Міноборони, МВС та СБУ.

Але наразі створені і функціонують лише Український військовий реєстр і його підрозділи, що ведуться Міноборони, МВС та СБУ.

Цей факт підтверджується Реєстраційною карткою громадянина України Едуарда Ігнатова, який обліковується в Українському військовому реєстрі в підрозділі МВС, який є складовою частиною Державного реєстру (Додаток № 1).

На жаль, на цей час, складова частина Державного реєстру, яка повинна включати в себе обліковані дані громадян (невійськових, цивільних), які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, не існує, тобто, функціонування Державного реєстру в повному обсязі не організовано і не здійснюється у відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ. та Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 571 «Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Це означає, що необхідний банк даних цивільних громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, відсутній, чим створюються умови прямої дискримінації щодо честі і гідності громадян, які свого часу в однакових умовах, в одному і тому ж місці виконували свої Конституційні обов’язки перед державою та народом України, а зараз чомусь дві категорії громадян, військові і цивільні, мають різні права і можливості.

Як наслідок вищезазначеного факту порушень та приклад, ознак прямої дискримінації у пенсійному забезпеченні пропонуємо дослідити у відповіді Пенсійного фонду України від 15.02.2019 за № 4809/04-21 на лист Мінсоцполітики від 13.02.2019 за № 3031/0/2-19/54 про розподіл зазначеної категорії отримувачів пенсій по діапазонах призначених в розмірах до 3000 грн. та понад 10000 грн. (Додаток № 2).

Тобто, громадяни України –«ліквідатори», які в один і той же час знаходилися на забрудненій територій, отримали радіаційний вплив (не на своєму робочому місці згідно трудового законодавства) в рівних (однакових) небезпечних для здоров’я і життя умовах, після виходу на пенсію, завдяки несправедливому і упередженому розподілу Державного бюджету України (ст. 95 Конституції України), отримали різні можливості щодо пенсійного забезпечення в порядку повного відшкодування шкоди державою Україна за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до норм прямої дії Основного Закону України — Конституції України:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Враховуючи вищезазначене, заявляємо про порушення Конституційних Прав і Свобод Людини і Громадянина та дискримінацію щодо цивільних громадян (відряджених, призваних на спеціальні військові збори військоматами, тощо), які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків і мають по факту обмеження за ознакою статусу та пенсійного забезпечення по відношенню до громадян, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків як військовослужбовці дійсної військової служби, які мають привілеї з визначених питань.

Про залучення громадян до складу формувань Цивільної оборони та неправомірної позиції Міністерства праці та соціальної політики України щодо встановлення статусів:

1 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цих змін (пункт 9 статті 7) особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони і які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.

Оскільки механізм реалізації зазначених положень жодним нормативно-правовим актом не визначено, це призвело до вільного трактування вимог цієї статті Міністерством праці та соціальної політики України.

При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов’язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідно до існуючих під час аварії на Чорнобильській АЕС правил з діловодства (Інструкція Держархіву при Раді Міністрів СРСР) розпорядчі документи з питань Цивільної оборони підприємств, установ та організацій не відносилися до їх основної діяльності, тому термін їх зберігання складав 3-5 років, після чого вони повинні були знищуватись.

Отже, необхідні документи, які підтверджували участь формувань ЦО окремих підприємств, установ, організацій або знищені, або відсутні.

В усіх вищеперерахованих нормативно-правових актах відсутні правові підстави видачі вищевказаної довідки та відсутні будь-які зобов’язання накопичення та зберігання даної інформації.

В архіві Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, під грифом «обмеження доступу», наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26 квітня 1986 року. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань цивільної оборони, в першу чергу — Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 — 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР — начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об’єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області — голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об’єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов’язковому порядку громадяни СРСР.

З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Таким чином Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Судова практика погоджується з цією позицію.

В Департаменті наявна достатня кількість судових рішень, якими визнано дії Управлінь праці та соціального захисту населення протиправними в частині відмови у встановленні статусу та видачі відповідного посвідчення інваліда війни та зобов’язано зазначені управління встановити заявникам статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Так Постановою Оболонського районного суду від 9 листопада 2016 року № 756/10984/16-а «Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови Громадянину України у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправним». (Додаток № 3).

Також рішеннями суду встановлено, що листи-роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України носять лише інформаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть бути використані, як правова підстава, що регулює порядок для прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни.

Висновок:

Таким чином, враховуючи вищезазначене, слід визнати що громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи залучалися до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони з метою виконання робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків і тому беззаперечно мають право на отримання статусу «Ветеран війни», або «Ветеран війни — інвалід війни» (при наявності інвалідності).

Про системну принципову помилку, яка закладена у законодавчу базу Пенсійного забезпечення громадян, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків щодо нарахування пенсій з залученням довідки про заробітну плату за основним місцем роботи.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади,що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі — Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Однією з основних складових завдань Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Головна проблема у питанні Пенсійного забезпечення громадянам, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків полягає в тому, що практика нарахування пенсій базується на застосуванні довідок про заробітну плату громадянина з підприємства — основного місця роботи, що не відповідає положенню ст. 13 Закону України від 28.02.1991 № 796-XI «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого саме Держава (а не підприємство — основне місце роботи громадянина) бере на себе відповідальність за завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи шкоду громадянам та саме Держава зобов’язується відшкодувати її за пошкодження їх здоров’я або втрату ними працездатності.

Крім цього така практика сьогодення створює умови дискримінації громадян навіть тих категорій, які знаходяться в одній категорії, маючи однаковий статус учасника ліквідації Чорнобильської катастрофи, знаходилися в один і той же час на одній забрудненій території, отримали однакові дози радіаційного опромінення, мають однакові групи інвалідності, експертні висновки про захворювання, що пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а пенсії отримують різні і ця різниця дуже велика, а саме один отримує пенсію до 3000 грн., а інший понад 10000 грн. Такий факт можна кваліфікувати вже не як ознаки дискримінації, а як фактичне порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, як факт дискримінації громадян, яких обмежили в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, створивши упереджено умови несправедливого розподілу Бюджету України по відношенню до громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків.

Така практика пенсійного забезпечення(нарахування пенсій з залученням довідки про заробітну плату) говорить не тільки про недосконале чинне законодавство України з цього питання, а навіть про ганебне ставлення до громадян, які мають особливий статус, а це означає , що такі громадяни потребують і особливого відношення з боку посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Потрібно негайно зупинити таку ганебну практику нарахування пенсій з залученням довідки про заробітну плату і перейти до іншої справедливої системи розподілу Бюджету України по відношенню до вищезазначених категорій громадян, розробити та застосувати інший підхід до вирішення цього питання, а саме:

• розробити універсальну формулу розрахунку пенсійного забезпечення для кожного статусу окремих категорій громадян:

1 — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків;

2 — громадяни, які евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

3 — громадяни, які відселені із зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення;

4 — громадяни, які постраждали від інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

5 — діти, які отримали пошкодження здоров’я внаслідок Чорнобильської катастрофи (грошове утримання);

6 — громадяни, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи;

7 — інших громадян, які з різних причин відносяться до категорії потерпілих та потребують пенсійного забезпечення.

Універсальна формула розрахунку пенсійного забезпечення:

П = Б + C + И

П — пенсія (грн.)

Б — базова ставка (грн.), яка береться за основу для всіх статусів і визначається одним з 3-х економічних критеріїв — соціальних показників та стандартів (мінімальна пенсія або мінімальна заробітна плата, або прожитковий мінімум);

С — доповнююча складова, яка має для кожного статусу своє визначення, яке розраховується за формулою: С = Б * k (1,2,3,4,5,6,7), де:

k — коефіцієнт для статусу, який визначається для кожного статусу окремо, є незмінним і має своє значення, наприклад:

k1- коефіцієнт для статусу 1 (громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків);

k2 — коефіцієнт для статусу 2 (громадяни, які евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

і так далі.

И — доповнююча складова для всіх статусів однакова і залежить виключно тільки від групи інвалідності і визначається формулою для кожної групи інвалідності окремо, тобто И = Б * к(1,2,3)  де:

к — коефіцієнт інвалідності, наприклад:

к1 — коефіцієнт інвалідності 1(першої) групи, визначається як И1

к2 — коефіцієнт інвалідності 2(другої) групи, визначається як И2

к3 — коефіцієнт інвалідності 3(третьої)) групи, визначається як И3

Потрібно визначитися на державному рівні з критеріями застосованими у формулі визначень: Б, k, к. Все інше розраховується автоматично у комп’ютерній програмі.

Як приклад наводимо принцип розрахунку пенсійного забезпечення (П-пенсія) в порядку відшкодування шкоди державою Україна громадянам різних статусів, які підпадають під дію Закону України від 28.02.1991 № 796-XI «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

Пенсія «ліквідатора» без інвалідності:      П = Б + C1

Пенсія «ліквідатора» 1 гр. інвалідності:    П = Б + C1 + И1

Пенсія «ліквідатора» 2 гр. інвалідності     П = Б + C1 + И2

Пенсія «ліквідатора» 3 гр. інвалідності     П = Б + C1 + И3

Такий підхід до вирішення питання пенсійного забезпечення зробить систему розрахунку пенсійного забезпечення зрозумілою, прозорою, простою та надійною не тільки для фахівців пенсійних фондів, а головне стане зрозумілою та сприятливою для кожного громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи та потребує поважного відношення до себе і справедливого розподілу Бюджету України щодо пенсійного забезпечення.

Про особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та особливу форму відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень.

Конституційний Суд України по Справі № 1-11/2018(3830/15) від 17 липня 2018 року за № 6-р/2018 визначив:

• Виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов’язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

• Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її .

• Пільги, компенсації і гарантії, встановлені у Законі № 796, є особливою формою відшкодування завданої шкоди таким особам за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень.

• Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов’язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку.

Повне відшкодування шкодипередбачає відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та повинно реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій.Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.

Повне відшкодування шкоди визначає та включає в себе:

• пенсійне забезпечення;
• компенсації;
• пільги;
• санаторно — курортне лікування;
• безкоштовне забезпечення ліками;
• матеріальне забезпечення(грошова компенсація) щодо придбання продуктів харчуванняу відповідності до фізіологічних норм харчування з урахуванням медичних рекомендацій відносно встановленого діагнозу.

Ми громадяни України, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків, свого часу виконали свій Конституційний обов’язок перед державою та народом України — ліквідували Чорнобильську катастрофу!

33 роки ми чуємо про те, що Мінсоцполітики разом з Мінфіном постійно опрацьовують питання щодо збільшення видатків на соціальний захист постраждалих громадян, але ми, перш за все, потребуємо не соціального захисту, а повного відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, обумовленої надзвичайними масштабами Чорнобильської катастрофи та її наслідків. Держава Україна взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язалася відшкодувати її і тому звертаємося з пропозицією та просимо посприяти у вирішенні наступних питань:

1. Посприяти у вирішенні питання щодо організації функціонування Державного реєстру у відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 571 «Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2. Посприяти у забезпеченні вільного обміну доступною інформацією з Державного реєстру України (Єдиної інформаційної системи) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, між відповідними суб’єктами владних повноважень в управлінні державними справами шляхом електронного урядування;

3. Посприяти у забезпеченні вільного доступу до банку даних Державного реєстру (Єдиної інформаційної системи) громадянам, а також лікувальним закладам, які займаються обліком громадян у Державному реєстрі у відповідності до ст. 16 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 571 «Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Привести у відповідність Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-ХІІ) в частині яка суперечить Основному Закону України — Конституції України, а саме замінити словосполучення «аварія на Чорнобильській АЕС» на словосполучення «Чорнобильська катастрофа — катастрофа планетарного масштабу».

5. Посприяти у вирішенні питання щодо визначення юридично статусів всіх категорій громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків, і тих, які з різних причин постраждали від радіаційного впливу та інших шкідливих чинників);

6. Посприяти у вирішення питання щодо визнання факту залучення громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофидо складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони з метою виконання робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків  у реалізації права зазначеної категорії громадян  на отримання статусу «Ветеран війни», або «Ветеран війни — інвалід війни» (при наявності інвалідності).            

7. Вжити необхідні заходи та припинити ганебну практику в системі пенсійного забезпечення щодо нарахування пенсій за довідками про заробітну плату, яка створює умови прямої дискримінації громадян України, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи і які перебувають в одному статусі.

8. Посприяти у питанні розробки та реалізації принципово нової системи пенсійного забезпечення за єдиною формулою визначення пенсій окремо для кожного статусу. У відповідності до чинного законодавства України визнати пенсії громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків, і тих,  які з різних причин постраждали від радіаційного впливу та інших шкідливих чинників як «ДЕРЖАВНІ ПЕНСІЇ»;

9. Посприяти у питанні встановлення статусу та видачі Документа – «Посвідчення» який має містити в собі дані передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(796-ХІІ) та які внесені до Державного реєстру України. Також, має бути чітко визначений юридично «Статус», який відображає окремо кожну з категорій громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків, і тих,  які з різних причин постраждали від радіаційного впливу та інших шкідливих чинників. В «Посвідченні» має бути прописано: «Пред’явник посвідчення є громадянин України, який має особливий статус і право на повне відшкодування шкоди державою Україна, заподіяної здоров’ю від радіаційного впливу внаслідок Чорнобильської катастрофи (включаючи пільги, компенсації і гарантії),встановленої чинним законодавством України».

Дозвольте завчасно подякувати Вам за розуміння та вирішення питань особливого значення для громадян з особливим статусом, які свого часу виконали свої Конституційні обов’язки перед державою та народом України!