Вже тридцять четвертий рік минає,
Коли Чорнобиль загримів,
Та біль і досі нас не полишає,
І смерь під саркофагом ще лежить.
Страждають біля
нас рідня і близькі,
І лікарі терпляче ще дос нас,
Витягують частенько нас із прірви,
Бо наші рани не лікує час!
Ще в душах наших
не погасла іскра,
Ще до життя вогонь в серцях не згас,
І бути хочеться іще комусь корисним,
Хоча держава забуває нас…
А інколи не
старпні ми буваєм,
Коли наруга зачіпає за живе,
Та нашої вини вцьому немає,
За те, що не ховалися в той час!
Хай вічна
пам’ять тим, хто вже загинув,
І слава тим, що ще живий і по цей час!
Любіть же, добрі люди, Батьківщину,
Любіть, як неньку, що родила вас!
Олексій Дяченко.
Ліквідатор 1986р.
с.Максимівка,
Богодухівський р-н,
Харківщина.
Комментариев нет:
Отправить комментарий