Центр виктимизации Чернобыльской катастрофы сообщает: (ОБНОВЛЕНО)

Сегодня в наш центр обратился ликвидатор Чернобыльской катастрофы, инвалид ЧАЕС, человек в свое время ставший калекой из-за того, что государство послало его устранять аварию на 4 энергоблоке Чернобыльской АЕС в 1986 году без надлежащих средств радиационной защиты, без необходимых знаний техники безопасности в условиях ионизирующего облучения, без необходимых навыков работы. Фактически у него, как и у сотен тысяч других ликвидаторов, не было шансов вернуться здоровым, так как он был в самом эпицентре радиационного заражения.

Ему Винницкий окружной административный суд отказал в статусе инвалида войны.

Отказал так витиевато, что сам черт голову сломит.

Цитата из решения по делу № 120/379/20-а:

«Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 року № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років».

Читаешь – и радуешься, какой толковый судья. Установил два основных факта, которые обязывают государство Украина предоставить ликвидатору Чернобыльской катастрофы статус инвалида войны. Первый, что в Советское время к ликвидации последствий технологических аварий, катастроф, из сторонних организаций, допускались только формирования Гражданской обороны СССР, вторая, что все мужчины от 16 до 60 лет в обязательном порядке состояли в невоенизированных формированиях ГО СССР.

Но читаем решение дальше:

«Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відтак, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, є:

- настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони».

Вот оно, то самое место, где судья лжет.

Читаем пункт 9 части второй статьи 7 Закона Украины № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи».

Видите разницу?

В законе требуется, чтобы гражданин СССР был зачислен в состав формирования Гражданской обороны, а не участвовал в ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы в составе ее формирований. Это во-первых, чисто по формальным, юридическим основаниям, которые и должны только применятся судом, ибо если бы законодатель хотел сформулировать закон по другому, включая ограничения, он бы этот пункт сформулировал по иному, например:

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», які стали особами з інвалідністю пов'язаною з дією іонізуючого випромінювання.

Видите разницу?

Больше того, верховенство права, которое, согласно статье 8 Конституции Украины, признается и действует в Украине, не допускает вольного трактования закона – только Конституционный Суд Украины имеет право трактовать Закон.

Насколько мне известно, Конституционный Суд Украины не принимал никаких решений по этому поводу. Значит суд первой инстанции превысил компетенцию, и его решение, априори, незаконно.

Но смотрим дальше, цитата решения:

«Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 674/449/17, встановлено, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зі змісту положення цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню».

Бред … набор слов, не имеющий никакого отношения к юриспруденции.

Кажется абсолютно бредовое решение суда первой инстанции (мало ли чего, может судья не понимала, что писала, тут даже апеллировать не к чему – судья попросту попутала грешное с праведным, но читаем решение суда дальше:

«Разом з тим, з аналізу положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слідує, що для набуття статусу інваліда війни, окрім факту встановлення в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Також, з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Судом встановлено, що документи, які позивач долучив до позовної заяви, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Системно здійснивши аналіз обставин справи та нормативне регулювання даних правовідносин, суд зазначає, що документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують тільки його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та факт настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Проте, належного підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивачем саме в складі формувань Цивільної оборони, судом не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також, відповідна правова позиція вказана в ухвалі Верховного Суду України від 07.07.2017 року (справа №676/4127/16-а), ухвалі Вищого адміністративного суду від 31.05.2017 року (справа №К/800/36540/16),  постановах Верховного Суду від 07.06.2018 року (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 року (справа №279/12162/15-а), постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року (справа №К/9901/24116/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А вот это уже серьёзно.

И не с позиции законности, справедливости – все вышеперечисленные постановы Верховного Суда яйца выеденного не стоят – сплошной юридический бред.

Так пояснительная записка к проекту пункта 9 части 2 статьи 7 Закона № 3551-ХІІ не может быть принята во внимание, так как мы, я, Володя Проскурин, другие правозащитники, обратили внимание депутатов Верховной Рады, что все 1300 членов мобильных отрядов спецзащиты ГО МО СССР, отправленных 26.04.1986 года в Припять для дезактивации города, и ценой своего здоровья очистивших к 29.04.1986 года город от радиации (правда до 2.05.1986 года за счет выбросов Припять была заново поражена, были кадровыми военными, и на момент принятия п. 9 ч. 2 статьи 7 Закона № 3551-ХІІ уже являлись инвалидами войны.

Также и правовая позиция Верховного Суда, что обстоятельства относительно непосредственного участия лица в ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы, именно в составе формирований Гражданской обороны есть существенной, поскольку в противном случае статус инвалида войны на основании пункта 9 части 2 статьи 7 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантии их социальной защиты» будет распространяться на всех, кто принадлежит к категории лиц, которые принимали непосредственное участие в ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС  и соответственно имеют статус ликвидатора последствий аварии на Чернобыльской АЭС согласно пункта 1 части 1 статьи 9 Закона Украины «О статусе и социальной защите лиц, которые пострадали вследствие Чернобыльской катастрофы», есть манипулирование правовыми нормами, и вызывает серьезные сомнения в объективности нашего Верховного Суда.

Мы неоднократно указывали в апелляционных, кассационных жалобах, что конструкция пункта 9 части 2 статьи 7 Закона № 3551-ХІІ имеет лишь одно ограничение – инвалидами войны не могут быть мужчины младше 16 и старше 60 лет, инвалиды состоянием на 26.04.1986 года и граждане, имеющие мобилизационные предписания, а также женщины моложе 16 и старше 55 лет, беременные и женщины имеющие детей до 8 лет, что уже установила судья в своем решение, что полностью подтверждает нашу правовую позицию.

И ВСЕ, ПОТОМУ ЧТО ВСЕ ОСТАЛЬНЫЕ СОСТАВЛЯЛИ ГО МО СССР!

Мы неоднократно обосновывали, что зона отчуждения, а это и есть незначительная часть 30 километровой зоны, в которой были самые высокие значения радиационного загрязнения, начиналась с 20 милибер в час, что согласно Конвенции МОТ № 115 «О защите трудящихся от ионизирующей радиации», ратифицированной Украинской ССР  19.06.1968 года, обязательной к исполнению на всей территории Украинской ССР и Украины, в 7 раз превышает допустимые пределы для любых гражданских формирований, кроме специальных, военизированных, аварийно-спасательных, поэтому, в любом случае, все ликвидаторы Чернобыльской катастрофы имеют статус участников военизированных подразделений, то есть имеют законный статус инвалида войны.

Если были иные формирования, кроме военизированных, то я требую привести хотя бы один пример, опубликовать хотя бы одно распоряжение о создании таких формирований, чтобы мы могли обратиться в МОТ, международные организации  о признании нарушения Украинской ССР Конвенции № 115. И тогда компенсации всем незаконно привлеченным к работам по дезактивации 30 километровой зоны будут значительно выше, ибо такие работы могут быть квалифицированы только как принудительный труд, граничащий с рабством, а это совсем другие конвенции и компенсации.

Нас просят помочь составить апелляционные, кассационные жалобы – но что писать, если мы еще ни разу не видел справедливого рассмотрения ни одной кассационной жалобы в Верховном Суде.

Что писать, что все эти _судьи подонки и негодяи? Что сегодняшний Верховный Суд пробил самое дно, если даже при рассмотрении образцового дела № 520/1972/19 всем печально известные судьи Мороз Л.Л., Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Желєзний І.В., Рибачук А.І. даже не рассмотрели основной аргумент искового заявления?

Они слепые или дебилы?

Или просто аморальные подонки и негодяи, которых бы в любой нормальной стране посадили за принятие заведомо неправосудного решения?

И какие шансы на справедливость при рассмотрении апелляции по этому же образцовому делу № 520/1972/19 Большой Палатой Верховного Суда?

Напомню, по делу № 520/1972/19 апелляционную жалобу будет рассматривать коллегия судей Большой Палаты Верховного Суда в составе: судья – докладчик - Гриців Михайло Іванович; члены коллегии: Анцупова Тетяна Олександрівна; Бакуліна Світлана Віталіївна; Власов Юрій Леонідович; Гудима Дмитро Анатолійович; Данішевська Валентина Іванівна; Золотніков Олександр Сергійович; Кібенко Олена Рувімівна; Князєв Всеволод Сергійович; Лобойко Леонід Миколайович; Прокопенко Олександр Борисович;  Пророк Віктор Васильович; Рогач Лариса Іванівна; Уркевич Віталій Юрійович; Яновська Олександра Григорівна.

Как видим, в коллегию Большой Палаты вошли даже Голова Верховного Суда Данишевская Валентина Ивановна и Секретарь Большой Палаты Князев Всеволод Сергеевич, но что это меняет? И что делать, если даже эти судьи будут нести юридический бред?

Готовить веревку и мыло?

Ну и возвращаясь к нашим баранам. То есть к статусу инвалида войны.

Сегодня Верховный Суд требует от ликвидаторов Чернобыльской катастрофы неких документов, которые должны подтверждать факт зачисления их в формирования Гражданской обороны СССР для выполнения работ по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЕС, но до 1990 года Гражданская оборона СССР была частью Министерства обороны СССР, и все ее формирования входили в состав Министерства обороны СССР.

То есть, каждый, у кого есть на руках документ о зачислении его в состав формирования ГО МО СССР, автоматически становится инвалидом войны, в соответствии с пунктом 1 или пунктом 2 части 2 статьи 7 Закона № 3551-ХІІ, и им пункт 9, введенный в Закон 15.06.2004 года, просто не нужен.

Фактически Верховный Суд, требуя мифического подтверждения, кастрирует пункт 9, оставляя для его реализации схему «договорняков», когда суды первой и апелляционной инстанции, в сговоре с заинтересованными лицами, за приличную мзду, дают статус инвалида войны взяткодателям. Таких более 8 тысяч, кто получил статус по решению суда первой и апелляционной инстанции. И то как рьяно Верховный Суд защищает эти доходные дела, позволяет предположить, что ему достается львиная доля этих взяток.

Вот только что делать с таким верховным судом???

И все же, зачем мы тратим свои силы и Ваше внимание этой статьей?

Вода точит камень, у нас, сегодня, есть возможность заставить верховный суд стать Верховным Судом.

(продолжение следует)

Игорь Бургас,

Центр виктимизации

Чернобыльской катастрофы