Щодо пріоритетності застосування Закону № 796-XII чи постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 (із змінами та доповненнями) при вирішенні спорів у суді про розмір пенсійного забезпечення.

Як відомо  у Верховному суді перебувають на розгляді дві зразкові справи, які цікавлять чорнобильську спільноту «військовослужбовців» :  № 520/1972/19 та № №520/12609/19.

В цьому зв’язку ЦІКАВИМ являється постанова Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі : 88952401 :

Щодо приоритетності застосування при вирішенні справи закону № 796-XII чи підзаконного нормативно-правового акту (постанови КМУ № 1210 від  23.11.2011 (із змінами та доповненнями).

Так в постанові від 18 березня 2020 Велика Палата Верховного Суду в зразковій справі № 240/4937/18 провадження № 11-150заі19 (№ в ЄДРСР 88952401) встановила, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно із частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Статтею 67 Закону № 796-ХІІ установлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Надання Законом № 79-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, крім іншого, вирішив:

-в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими наведені в апеляційній скарзі позивача доводи про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат, та постановила (п.2) :

Зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

            Таким чином, пропонував би : позивачу - Шабельник Миколі Васильовичу до початку розгляду справи №520/12609/19 в суді першої інстанції (у Верховному Суді)  змінити свої позовні вимоги та сформувати їх з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі 240/4937/18, а саме :

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нараховання та виплату   пенсії  Шабельник Миколі Васильовичу у розмірі, визначеному ч.3 ст.59 Закону  України № 796-ХII, що дорівнює пятьом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Згідно до ч.1 ст.47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного  позовного провадження.

Враховуючи, що зазначена справа являється зразковою, звертаюсь до Позивача та його представника (Бургас Ігоря Христофоровича)  уточнити /змінити свої позовні вимоги !

Інвалід війни 2-ї групи , учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, сержант внутрішньої служби (пожежної охорони МВС України)

На виконання Указу Президента України від 26.04.2011 р., «Про присвоєння військових та спеціальних звань учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській  АЕС» наказом МВС України від 17.05.2011 р. № 599 о/с мені присвоєно чергове спеціальне звання полковник міліції. (тільки це мені , як пенсіонеру МВС нічого не дало)

Виктор Л