Про посвідчення вдови чорнобильця

Трапилося непорозуміння. Суд ухвалив уже рішення, а на сайт вміщено про відкриття провадження.Прошу замінити, щоб не захаращувати сайт зайврою інформацією.

Ярослав Олійник

oliynuk17@i.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 р. Справа № 120/1451/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області у видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни, померлого через захворювання, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та зобов`язання відповідача видати позивачці зазначене посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 14.02.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила видати їй "Посвідчення члена сім`ї загиблого", посилаючись на те, що вона є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів І категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та особи з інвалідністю внаслідок війни, а отже на неї поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 19.02.2020 № 06-369 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.06.2016 № 8984 не підтверджується причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаними під час виконання ним обов`язків військової служби. Відтак, на думку відповідача, зазначений висновок не може бути підставою для видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого). Водночас відповідач повідомив, що на підставі цього експертного висновку позивачці було визначено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та видано відповідне посвідчення.

Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 160 КАС України, з наданням позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви.

23.04.2020 від представника позивачки надійшло клопотання, яким недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання уточненої позовної заяви.

Відтак ухвалою суду від 05.05.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що згідно з п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідач зауважує, що вказаною нормою не передбачено статусу для члена сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, тоді як експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.06.20216 № 8984 не може бути підставою для видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого, оскільки не підтверджує причинний зв`язок смерті померлого чоловіка з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час виконання обов`язків військової служби. Окрім того, захворювання, внаслідок якого помер чоловік позивачки, не пов`язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.

Таким чином, позивачка має право на визначення статусу дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, про що їй було видане відповідне посвідчення. Проте, на думку відповідача, відсутні підстави поширювати на позивачку положення пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

Враховуючи наведене, відповідач вважає свою відмову правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

04.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що померлий чоловік позивачки брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав статус ліквідатора першої категорії, отримав інвалідність першої групи та був визнаний особою, на яку поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Тобто, на чоловіка позивачки поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також представник позивачки звертає увагу на те, що призов воїнів запасу для ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків відбувався на принципах воєнного часу, а експертним висновоком підтверджено, що захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

02.07.2020 до суду надійшли заперечення, в яких відповідач підтримав свої пояснення, наведені у відзиві. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.1982, між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 20 від 31.10.1982.

18.12.2001 чоловіку позивачки ОСОБА_4 присвоєно статус інваліда війни І групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Крім того, ОСОБА_4 набув право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

26.08.2014 чоловік позивачки помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 26.08.2014.

Як зазначено в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 13.06.2016 № 8984, основний діагноз ОСОБА_4 : "Хронічна серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз". Вказане захворювання призвело до смерті та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

06.07.2016 позивачці присвоєно статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії першої, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням за № 602908.

14.02.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила видати їй посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", оскільки на підставі вказаного статусу надаються пільги та компенсації відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Втім, листом від 19.02.2020 № 06-369 відповідач відмовив у видачі такого посвідчення, посилаючись на те, що експертним висновком не підтверджується причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час виконання ним обов`язків військової служби. Крім того, висновком не підтверджується і той факт, що захворювання, внаслідок якого помер чоловік позивачки, пов`язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Тобто, зазначений висновок не може бути підставою для видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого). Разом з тим, відповідач повідомив, що на підставі цього висновку позивачці було визначено статус дружини померлого громадянина з числа учасників наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та видано відповідне посвідчення.

Вказану відмову позивачка вважає протиправною, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон № 3551-ХII).

В преамбулі до Закону № 3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, серії НОМЕР_2 від 18.12.2001 померлий чоловік позивачки ОСОБА_4 був особою з інвалідністю І групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХII.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402)

Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Відповідно до п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (пункт 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.06.2016 № 8984 захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, уповаженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено, що:

по-перше, на чоловіка позивачки при житті поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни;

по-друге, до смерті чоловіка позивачки призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В силу приписів пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями статті 4, пункту 2 частини другої статті 7 Закону 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Отже, позивачка ОСОБА_4 , будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII.

Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивачку є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів-війни-інвалідів війни. При цьому враховуються висновки Сьомого апеляційного адміністративний суд, наведені у постанові від 02.04.2019 в справі № 0240/3190/18-а.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не підтвердження причинного зв`язку смерті чоловіка позивачки із захворюванням, яке одержане в період проходження військової служби, оскільки вказаний факт повністю доводиться вищезгаданим експертним висновком.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачка набула статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Насамперед суд зазначає, що для вирішення існуючого спору ця обставина немає самостійного значення. До того ж вказаний статус не надає особі пільг та компенсацій, передбачених Законом № 3551-ХII, тоді як позивачка має намір отримати посвідчення члена сім`ї загиблого саме для цього.

Відтак відмова Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області у видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі положень пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнається судом протиправною.

Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Таким чином, враховуючи протиправний характер наданої вдповідачем відмови, задля ефективного захисту порушених прав позивачки суд вважає можливим зобов`язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого відповідно до Закону № 3551-ХII.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області у видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого" на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області видати ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивачки: Олійник Ярослав Михайлович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: а АДРЕСА_2 с АДРЕСА_3 );

3) відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області (код ЄДРПОУ 03191727, місцезнаходження: вул. Соборна, 46, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300).

Рішення суду складено 03.07.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович