ІГ вимагає від одного з суб'єктів законодавчих ініціатив - КМУ- усунути дискримінацію

№ 21/11-26-01  від 26 листопада 2021 року		Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
		Контактна особа: Гайдак Віктор Васильович Посвідчення ЧАЕС: Серія А, № 033695 вул. Героїв Сталінграду, 61, кв. 77, м. Київ, 04213 Тел.: (095) 683-75-16 Е-mail: v.v.gaydak@gmail.com
		Відповідь просимо надати на адресу:  вул. Героїв Сталінграду, 61, кв. 77,  м. Київ, 04213  з обов’язковим повідомленням  за телефоном: (095) 683-75-16  та продублювати в електронному вигляді на  Е-mail: v.v.gaydak@gmail.com

 

  

Заява

 

Виконуючи доручення зборів громадян України, членів територіальних громад сіл, селищ та міст України, які відбулися 25 жовтня 2017 року у Київському міському палаці ветеранів (Протокол зборів від 25 жовтня 2017 року) Ініціативна група звертається до Вас, як до посадової особи, яка відповідно до ст. 101 Конституції України здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно зо Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР: 

«Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

·         захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

·         запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

·         сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

·         запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;».

 

Просимо вжити рішучих заходів та посприяти у вирішенні питання щодо усунення дискримінації по відношенню до однієї з категорій громадян, а саме до громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи - цивільних громадян, які були відряджені з підприємств, організацій та установ з метою ліквідації Чорнобильської катастрофи, які належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії), серед яких не повинно бути дискримінації, яка наразі штучно створена чинним законодавством України, що порушує  Права і Свободи Людини і Громадянина, зокрема, права і свободи цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи.

 

Позиція учасників Ініціативної групи Б. Івакіна і В. Гайдака щодо штучно створених умов дискримінації органом законодавчої влади в Україні - Верховною Радою України, разом з органом виконавчої гілки влади - Кабінетом міністрів України (зокрема Міністерством соціальної політики України).

Існують три ознаки дискримінації по відношенню до цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи:

 

1.      У пенсійному забезпеченні - диспропорція (дискримінація), тобто пенсії цивільних громадян, з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи, різняться в рази в порівнянні зі станційниками та військовослужбовцями:

2.      Статус «Особи з інвалідністю внаслідок війни» практично мають всі військовослужбовці з числа учасників чорнобильської катастрофи, всі станційники та навіть значна частина евакуйованих та переселених, не кажучи вже про прирівняних до учасників чорнобильської катастрофи, на відміну від цивільних громадян, які разом з вищеперерахованими категоріями громадян, знаходячись в однакових умовах на радіаційно-забрудненій території, виконували державне завдання по ліквідації Чорнобильської катастрофи і наразі тільки незначна частина цивільних ліквідаторів Чорнобильської катастрофи змогла довести в судах своє право на отримання статусу «Особи з інвалідністю внаслідок війни». Починаючи з 27 березня 2019 року після оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду України від 27 березня 2019 року у справі 310/8703/17 (провадження №14-98цс19) справи по встановленню факту залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС цивільних громадян не розглядаються, більше того навіть не відкривається провадження по таких справах;

3.      Наразі, органом законодавчої влади в Україні - Верховною Радою України, разом з органом виконавчої гілки влади - Кабінетом міністрів України (зокрема Міністерством соціальної політики України), штучно створені умови дискримінації по відношенню до однієї з категорій громадян - цивільних громадян, які разом з військовослужбовцями, виконуючи державне завдання по ліквідації Чорнобильської катастрофи, знаходячись в одних умовах, на одній радіаційно забрудненій території і за нормами міжнародних нормативно - правових актів, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії), серед яких не повинно бути дискримінації.

 

Додаткова поячснювальна інформація:

 

Беручи до уваги:

Загальну Декларацію Прав Людини 1948 (https://docs.google.com/document/d/ 18nJa8_ spUxWELeB340SCiatQYJ_FQwVU3sagLJ8uHT8/edit#): 

«... визнання  гідності,  яка властива всім членам людської сім'ї,  і рівних та невід'ємних їх прав є  основою свободи, справедливості …»

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 25

Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу,  одяг,  житло,  медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено  як  надання будь-якій  державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

 

Конвенцію {Конвенцію ратифіковано Законом № 1767-VI від 16.12.2009}

Держави-учасниці цієї Конвенції,

b) визнаючи, що Організація Об'єднаних Націй проголосила й закріпила в Загальній декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини, що кожна людина має всі передбачені в них права й свободи без будь-якого розрізнення;

c) підтверджуючи загальність, неподільність, взаємозалежність і взаємопов'язаність усіх прав людини й основоположних свобод, а також необхідність гарантувати особам з інвалідністю повне користування ними без дискримінації;

f) визнаючи важливість, яку принципи й керівні орієнтири, що містяться у Всесвітній програмі дій стосовно осіб з інвалідністю та в Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю, мають з погляду впливу на заохочення, формулювання та оцінку стратегій, планів, програм і заходів на національному, регіональному та міжнародному рівнях для подальшого забезпечення особам з інвалідністю рівних можливостей;

h) визнаючи також, що дискримінація стосовно будь-якої особи за ознакою інвалідності є ущемленням достоїнства й цінності, притаманних людській особистості;

p) будучи занепокоєними важкими умовами, з якими стикаються особи з інвалідністю, які піддаються численним або загостреним формам дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного, етнічного, аборигенного чи соціального походження, майнового стану, народження, віку або іншої ознаки; домовилися про таке:

Стаття 2

Визначення для цілей цієї Конвенції:

«дискримінація за ознакою інвалідності» означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні;

Стаття 3

Принципами цієї Конвенції є:

b) недискримінація;

e) рівність можливостей;

Стаття 4

1. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. І з цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

b) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю;

Стаття 5

Рівність і недискримінація

1. Держави-учасниці визнають, що всі особи є рівними перед законом і за ним та мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації.

Стаття 28

Достатній життєвий рівень та соціальний захист

1. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності.

 

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII 

Стаття 2

2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.

Стаття 5

1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті

Стаття 11

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.

 

Відповідно до норм прямої дії Основного Закону України - Конституції України

Стаття 3. 

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 8. 

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. 

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 16. 

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 22. 

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24. 

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 50. 

Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 95. 

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

 

Виходячи з Рішення Конституційного Суду України у справі від 17 липня 2018 року № 6-р/2018:

За статтею 16 Основного Закону України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зважаючи на сутність статті 16 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що закріплення передбаченого у ній обов'язку держави у розділі І «Загальні засади» Конституції України вказує на засадничий характер цього обов'язку та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами (далі - Закон № 796-ХІІ) на державу покладаються зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи; держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Пільги, компенсації і гарантії, встановлені у Законі № 796-ХІІ, є особливою формою відшкодування завданої шкоди таким особам за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров'ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків. Законом № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання.

 

По суті піднятих питань

 

По першому питанню:

Наразі у чинному законодавстві України звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи, шляхом штучно створених умов дискримінації у пенсійному забезпеченні (існуюча дискримінація, визнана Комітетом ВРУ як існуюча диспропорція), а також у питанні визначення та встановлення статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни», що призвело до обмеження та скасування наданих державою соціальних прав у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Завдяки прийнятому Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб № 1584 (Законопроект № 4555) в якому «Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».

Кабінет Міністрів України Постановою від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи («Порядок 1210»).

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

 

В результаті застосування механізму обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи  (так званого «Порядку 1210») пенсії цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи менші в рази ніж пенсії військовослужбовців, про що свідчать дані таблиці:

 

Категорії громадян - учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи	Розмір пенсії	Пенсійна виплата
Громадяни, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби) (1 категорія, 2 група інвалідності)	15496-46	16699-65
Громадяни, які були залучені через військкомати для участі у ліквідації Чорнобильської катастрофи (1 категорія, 2 група інвалідності)	12595-18	13766-38
Цивільні громадяни, відрядженні з підприємств, організацій та установ з метою ліквідації Чорнобильської катастрофи  (1 категорія, 2 група інвалідності)	4800-00	8272-28

 

По другому питанню:

Наразі Законодавцем України - Верховною Радою України - штучно створена Дискримінація у визначенні та встановленні статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни» по відношенню до цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Чинним законодавством України не передбачено (юридично не визначено) процедуру встановлення статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни» цивільним громадянам з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Як видно з тексту п. 1 ст. 7 чинної редакції Закону України від 01/08/2021 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» одна з категорій громадян, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, а саме - цивільні громадяни з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи, повністю відсутня в Законі:

«Стаття 7. Особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;».

Звертаємо вашу увагу на те, що в ЗУ № 3551 мова йде виключно про «військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок каліцтва або захворювання, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи»!!!

А чому Законодавець при написанні Закону № 3551 не звернув увагу на одну з категорій громадян - цивільних громадян, які разом з військовослужбовцями, виконуючи державне завдання по ліквідації Чорнобильської катастрофи, знаходячись в одних умовах, на одній радіаційно забрудненій території і за нормами міжнародних нормативно - правових актів, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії), серед яких не повинно бути дискримінації.

 

По третьому питанню:

 

Наразі, органом законодавчої влади в Україні - Верховною Радою України, разом з органом виконавчої гілки влади - Кабінетом міністрів України (зокрема Міністерством соціальної політики України), штучно створені умови дискримінації по відношенню до однієї з категорій громадян - цивільних громадян, які разом з військовослужбовцями, виконуючи державне завдання по ліквідації Чорнобильської катастрофи, знаходячись в одних умовах, на одній радіаційно забрудненій території і за нормами міжнародних нормативно - правових актів, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії), серед яких не повинно бути дискримінації.

До речі, міжнародні нормативно-правові акти, зокрема Загальна Декларація прав людини говорить про наступне:

«Стаття. 9. Конституції України говорить про наступне: Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

тобто, чинне законодавство України як держави-учасниці підписання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховна Рада України, не може суперечити підписаним угодам, зокрема ст. 4 Конвенції, де:

«1. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. І з цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

b) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю».

 

Висновок:

 

Завдяки прийнятому Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб № 1584 (Законопроект № 4555) в якому «Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України», який Постановою від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи («Порядок 1210») фактично штучно створив умови дискримінації по відношенню до цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи, віднесених до Категорії 1, що є грубим порушенням Прав і Свобод Людей, які належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії).

Такі ж порушення Прав і Свобод мають місце і по питанню визначення та встановлення статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни» цивільним громадянам з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи.

 

Ми, учасники Ініціативної групи з представлення інтересів та захисту Конституційних прав людини і громадянина, членів територіальних громад сіл, селищ та міст України, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу та її наслідків, які постраждали від радіаційного впливу та які потребують повного відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи (Протокол зборів від 25 жовтня 2017 року (м. Київ, Київський міський палац ветеранів) спільно з громадянами України з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи, які добровільно, за власним бажанням та у відповідності до вимог ст. 16 ЗУ № 796-ХІІ, створили Всеукраїнський Реєстр учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи і увійшли до його складу,

 

ЗАЯВЛЯЄМО:

 

·         про системні порушення Прав і Свобод громадян України, зокрема цивільних громадян, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи у питаннях пенсійного забезпечення та визначення і встановлення статусу «Особа з інвалідністю внаслідок війни». 

 

З відповідними заявами та зверненнями Ініціативна група уже звернулась до Президента України 22 листопада 2021 року за № ГА-13388115, до Голови Верховної Ради України 23 листопада за № 7128Г-11-11.2021/363557, до Прем’єр-Міністра Кабінету Міністрів України 25 листопада 2021 року за № ГА-13406539, до Міністра соціальної політики України 19 листопада 2021 року за № ГА-13377955, а також розмістила інформацію для ознайомлення та використання громадянами України, які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи на чорнобильських сайтах:

http://www.chernobyl.kh.ua/

http://luganskie-chernobilci.blogspot.com/

 

ПРОСИМО:

 

·         використати свої повноваження щодо усунення дискримінації по відношенню до однієї з категорій громадян, а саме до громадян які брали безпосередню участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи - цивільних громадян, які були відряджені з підприємств, організацій та установ з метою ліквідації Чорнобильської катастрофи, які належать до однієї групи людей (за ознакою статусу – «учасник ліквідації Чорнобильської катастрофи», які віднесені до 1 категорії), серед яких не повинно бути дискримінації, яка наразі штучно створена чинним законодавством України,  що порушує  Права і Свободи Людини і Громадянина, зокрема, права і свободи цивільних громадян з числа учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи.

 

З повагою,

громадяни України, які, у зв’язку з бездіяльністю посадових осіб органів державної влади відповідно до вимог ст. 16 Закону України № 796-ХІІ, утворили Реєстр постраждалих від Чорнобильської катастрофи, надали згоду і за власним бажанням увійшли до складу Реєстру відповідно до свого статусу за посиланням: (https://drive.google.com/drive/u/0/ folders/1VBMnK0Ap XmyNmgbpbHL3uy-A-NonDBMO)

 

учасники Ініціативної групи:

 

Борис Івакін:    Посвідчення: Серія А, № 027879, тел.: (050) 303-26-88

 

Наталя Вєтрова: Посвідчення Серія А, № 025780, тел.: (050) 244-29-73

(відповідальна особа за ведення Реєстру)

 

Віктор Гайдак: Посвідчення: Серія А,  № 033695, тел.: (095) 683-75-16