«24 липня 2014 року
відбулась 15 позачергова виборна конференція ВГОЇ «Союз Чорнобиль України». Для
участі в ній обрано 98 делегатів від усіх обласних організацій, прибуло 85. В
результаті відкритого альтернативного голосування (54 - за), президентом ВГОЇ «Союз Чорнобиль України» обрано Березіна
В.О.» - повідомлення на сайті ВГОЇ «Союз
Чорнобиль України».
Ось ми пройшли ще один наріжний камінь на нашому життєвому шляху.
Змінився кормчий ВГОІ «Союз Чорнобиль України» - 54 керівники обласних
організацій, функціонерів СЧУ підтвердили свою лояльність до керівництва
Кабінету Міністрів України, підтвердили, що все у нас добре і не існує ніяких
критичних проблем – ця більшість навіть не дала змоги висловитися іншим 31,
кому прийшлося покинути цю «позачергову виборчу конференцію» або не голосувати
«За». Питання навіть не в тому, що агресивна більшість, очікуючи післяконференційного фуршету, готова була
порвати всякого, хто насмілився б заважати їм жити по їхнім так званим
«традиціям», а не по Закону, Статуту Організації …
Що можна сказати – так, покійний президент роздав багато чого своєму
оточенню, тут і матеріальна допомога і державні відзнаки…
На сьогодні Закон № 796 – ХІІ практично ідеально захищає «станційників»,
«середньомашівців», партійних та профспілкових діячів на попелищі ЧАЕС…
Так, сьогодні пенсіям цих категорій «видатних ліквідаторів» від СЧУ мабуть
хтось заздрить, бо це дуже пристойні кошти …
Але… що раніше не було «халявщиків», крадіїв та жополизів?
Нічого нового…
Тільки одне болюче питання… Що ми, саме ми з Вами, залишаємо
після себе?
Радіаційна промисловість започаткована подружжям Кюрі, які в простому
кориті подрібнювали Уран і виводили перші промислові формули його збагачування.
Саме вони відмовилися від патенту на свої винаходи на користь всього людства. А
це мільярди, трильйони доларів авторської винагороди.
І саме Кюрі стали першими потерпілими від дії промислової іонізуючої
радіації – повністю осліпший П’єр попав під екіпаж, а Марія відкрила першу
ядерну сотню загиблих…
Довгий шлях пройшла ядерна промисловість до 1986 року, були там і перші
реактори, і перші бомби скинуті на Японію, і перші успіхи лікування смертельних
захворювань. Сьогодні навіть важко уявити собі світ без ядерних технологій.
Але у цій історії була й особлива подія – вибух 4-го реактору
Чорнобильської АЕС.
Тяжка трагедія. Саме тоді людство опинилось на межі знищення.
З якихось примх керівництво Радянського Союзу всіма силами приховувало
справжні масштаби катастрофи. В передовицях за травень 1986 року ми читаємо про
якісь дитячі рівні радіації навколо ЧАЕС, про якісь 10 – 15 мілірентген на
годину безпосередньо біля 4 блоку (Правда, № 127 (24749) від 7.05.1986 р.;
Известия, № 128 (21570) від 8.05.1986 р.; Труд, № 110 (19857) від 11.05.1986
г.; Правда Украины, 1986 г., № 107 (13377) від 11.05.1986 р. та багато інших).
Ще більше здивували Генеральний директор МАГАТЕ X. Блікс (Швеція), його
заступник Л. Константинов (СРСР) і директор відділу ядерної безпеки агентства
М. Розен (США), які виступили 9 травня 1986 року у прес-центрі МЗС СРСР на
прес-конференції для радянських та іноземних журналістів (Правда, № 130 (24752)
від 10.05.1986 р.). Так М. Розен дослівно сказав:
«Про поліпшення радіаційної обстановки у 30-кілометровій зоні свідчать
такі дані. На межі цієї зони порівняно з піком випромінювання в момент аварії
(10-15 мілірентген на годину) на 5 травня радіація зменшилася до двох-трьох
мілірентген, а 8 травня знизилася до 0.15 мілірентгена на годину».
Дуже жахливе враження справляє і розсекречений документ Постанови
Політбюро ЦК КПУ від 27 травня 1986 року про склад делегації Української РСР на
72 сесію Генеральної конференції Міжнародної організації праці (Архів КП
України; Ф. 1, оп. 11, спр. 1369, арк.2 із 6. Оригінал) в якому в додатку
наводиться офіційне повідомлення про встановлення в зоні проведення радіаційних
робіт 3-х зон небезпеки, межі яких визначені:
· 1 зона небезпеки - 1,5 мілірентгена на годину,
· 2 зона небезпеки - до 3 мілірентгенів на годину,
· 3 зона небезпеки – більше 3 мілірентгенів на годину.
З врахуванням розсекречених архівів КДБ УРСР (державний архів СБУ - Ф.
65. — Спр. 1. — Т. 33. — Арк. 165–167. Оригінал. Машинопис) з яких видно, що
навіть в червні 1986 року на відстані 70 кілометрів від ЧАЕС рівень радіації
становив в повітрі 4 мР/год, а на грунті 6 мР/год, є зрозумілим, що всі
ліквідатори і більшість потерпілих працювало саме в 3-ій зоні небезпеки
(постійно працювало, 24 години на добу!).
Але офіційні документи, по яких нам сплачують пенсії, і які розповсюджує
державна статистика, свідчать, що більшість з нас працювали при досить безпечних
радіаційних умовах (до 1,5 мР/год), тільки інколи виїзджаючи до зони, в якій
було 3 млР/год…
Є зрозумілим, що для всього світу ми, ліквідатори самої жахливої ядерної
катастрофи, які своїм життям заплатили за можливість усьому світу, ситій Європі,
багатій Америці, жити по-людські, виглядаємо як якісь волоцюги, які хочуть
якоїсь халяви…
І наша держава
підтримує таку позицію…
Чого варте тільки те, що наші пенсії за втрату працездатності, шкоду
здоров’ю, Конституційний Суд України визнав соціальними – тобто такими, які
держава сплачує бомжам, волоцюгам, які ніколи не працювали.
І ось уже Євросуд з прав людини визначає (Справа № 43331/12; Valentina Nikanorovna VELIKODA against
Ukraine, остаточне рішення 03.06.2014 року):
«21.
Суд уже отметил, что существующие социальные пенсионные нормы подвержены
изменению и юридическое (судебное) решение не может существовать как гарантия
против таких изменений в будущем…
23.
Это обеспечение (социальное) предоставляет государству свободу решать имело ли
значимость в пределах интереса общества в целом значимость личного интереса
заинтересованного лица…
26.
…Другими словами, «честный баланс» должен быть достигнут между требованиями
общего интереса общества и требования защиты индивидуальных социальных прав.
Необходимый баланс не будет достигнут если общество должно нести чрезмерное
бремя» - простіше не скажеш.
Тому всі наступні заяви навіть не розглядають, якщо нам навіть наше
суспільство дало стусана під зад, визнавши наші вимоги надмірними, то що казати
про європейців…
Але в «Союзі Чорнобиль України» все добре, їм нема справи до нашого
подвигу, бо який подвиг зробив Віце-президент ВГОІ «Союзі Чорнобиль України» (до
речі, яку чорнобильську організацію він представляє?) Яценко Володимир
Михайлович, у 1986 році перший секретар Коростенського Міського комітету КПУ,
або Березін Володимир Олексійович (а він яку чорнобильську організацію
представляє?), який з 1984 року був головою профкому Чорнобильської АЕС…
… далі буде …
Ліквідатор аварії на ЧАЕС
квітень-травень 1986 року
Віктор Гайдак
Обьясните пожалуйста,как может быть человек ликвидатором если он работал на станции,получал деньги .Настоящие ликвидаторы которых принудительно посылала страна черес военкомат.
ОтветитьУдалить